Давор Шукер. Бомбардир нації

22 Тра, 2015| автор:

У рубриці «Зірки 90-х» матеріал про хорватського форварда, якого визнали найкращим гравцем ХХ-го століття на батьківщині і який став символом успіхів і уособленням «золотого покоління» хорватського футболу 90-х років.

Дев’яності роки минулого сторіччя подарували історії футболу кілька десятків золотих сторінок, на яких вписано імена легендарних гравців, що творили цю історію, і назавжди залишаються в серцях вболівальників і шанувальників гри.

Для хорватського футболу такою легендою є супербомбардир і найпотужніша ударна сила збірної — Давор Шукер. Звання «найкращий футболіст Хорватії ХХ століття» говорить саме за себе і не лишає місця для інших коментарів. Футболіст, що підкорив неймовірні вершини і вже довший час залишається провідним бомбардиром нації.

Життєвий (і футбольний) шлях Давора Шукера розпочався, традиційно, з дня його народження. Народився майбутній бомбардир нації 1 січня 1968 року в югославському місті Осієк, в сім’ї простих робітників.

Батько Шукера свого часу був рекордсменом Югославії у штовханні ядра, а дядько і старша сестра входили у збірні команди країни з волейболу. Спортивні гени сім’ї таки посприяли тому, що малий Давор виявив неабияку зацікавленість футболом, з дванадцятирічного віку ставши гравцем юнацької секції клубу рідного міста — «Осієк». Шукер відзначався потужним ударом, і тренер награвав його на позиції захисника. Про свої перші кроки в футболі Давор розповідав таке:

«В юнацькій команді я починав грати у захисті, бо міг вибивати м’яч якнайдалі від воріт. Але в кожному матчі все частіше бігав в атаку. Моїм кумиром в ті часи був Дієґо Марадона, і я постійно хотів забивати так, як це робив він. І я дійсно почав забивати. Що частіше я це робив — то більше входив у кураж. Це зрозумів і мій тренер, побачивши мій талант природженого нападника».

1984 року у віці 16 років Давор Шукер дебютував у основному складі «Осієка». Того сезону Шукер здобув із клубом шосте місце в чемпіонаті Югославії, а також дійшов до півфіналу кубка країни. Водночас Шукер почав здобувати регалії в складі юнацької збірної Югославії, за яку зіграв 25 матчів та забив 15 голів. 1987 року Давор зі своїми однолітками став чемпіоном світу серед юнацьких збірних, а також другим бомбардиром цього турніру, забивши 6 м’ячів.

Протягом п’яти сезонів Шукер відіграв у футболці «Осієка» 91 матч, забивши при цьому 40 голів та ставши улюбленцем місцевої публіки. Однак, високі бомбардирські результати і якісна гра молодого форварда давали зрозуміти, що надовго в складі клубу «Осієк» Шукер не залишиться.

1989 року Шукера запросив під свої прапори найтитулованіший хорватський клуб — заґребське «Динамо». Надовго в стані динамівців Давор не затримався — у двох наступних сезонах забив 34 м’ячі в 60 іграх, і потрапив у поле зору скаутів іспанської «Севільї». 1991 року, з початком громадянської війни в Югославії, клуби оформили трансфер Шукера, і молодий нападник поїхав підкорювати поля Іспанії.

Перед цим Давор встиг дебютувати у складі національної збірної Югославії, зіграв 2 матчі та відзначився одним забитим м’ячем. А вже з 22 грудня 1990 молодий форвард розпочав виступи за новостворену національну збірну команду своєї незалежної батьківщини — Хорватії.

У складі «Севільї» Шукер дебютував 17 листопада 1991 року, відігравши одну хвилину доданого часу матчу Примери з «Еспаньйолом». Зате наступний матч Давор розпочав у стартовому складі, відзначившись забитим м’ячем. Загалом перший сезон на полях Іспанії Шукер завершив із не надто бомбардирським показником — 6 забитих голів. Але, звикнувши до специфіки і темпу гри іспанських команд, в наступному сезоні Давор значно покращив свої особисті результати — вже 13 голів, із яких три м’ячі він провів у матчі з «Альбасете», який завершився перемогою андалузців 4:3.

А вже в клубному сезоні 1993/94 років Давор Шукер на повний голос заявив про себе як про забивного форварда — йому вдалося вразити ворота суперників 24 рази, і якби не яскрава гра бразильця Ромаріу, що провів 30 голів за «Барселону», Давор міг здобути «Трофео Пічічі» іспанської Примери — відзнаку найкращому бомбардирові турніру.

За підсумками сезону 1993/94 Давор Шукер увійшов до когорти найсильніших футболістів Ла Ліги, втримавши цей поважний статус і у наступних сезонах в футболці «Севільї» — 33 голи у 64 іграх чемпіонату. Саме тоді севільська торсида, порівнюючи свого провідного нападника із Суперменом, присвоїла Давору прізвисько «Шукермен» (Šukerman). Всього за п’ять років виступів у складі «Севільї» Шукер зіграв 153 матчі, у яких забив 76 м’ячів.

1996 року національна збірна Хорватії кваліфікувалась у фінальний розіграш чемпіонату Європи, за активної участі нашого головного героя. На матчах Євро ’96 Шукер забив 3 голи у 4 матчах, двічі засмутивши голкіпера збірної Данії Петера Шмайхеля. До слова, його гол у ворота збірної Данії вважають одним із найкрасивіших м’ячів, забитих в рамках чемпіонатів Європи. По завершенні турніру Давор увійшов до символічної збірну Євро ’96.

Фантастичні показники хорвата не залишили байдужим керівництво мадридського «Реалу», який напередодні розпрощався зі своїм провідним форвардом — чилійцем Іваном Саморано. Тож сезон 1996/97 Шукермен розпочав уже в ранзі гравця «королівського» клубу.

В дебютному сезоні у складі «вершкових» Давор забив 24 м’ячі, вкотре підтвердивши свій виключний бомбардирський талант. Результативна гра Шукера допомогла його команді здобути Суперкубок Іспанії, а також чемпіонський титул, який підкорився мадридському суперклубові вперше після довгої перерви. Шалена трійця нападу мадридського «Реала» — Предраґ Міятович, Рауль і Давор Шукер, наклепали в чемпіонському сезоні 59 голів на трьох (із яких 24 — авторства Шукермена).

1998 рік став найуспішнішим для Шукера на обох фронтах: «Реал» став переможцем Ліги чемпіонів, а також здобув Міжконтинентальний кубок.

А по-справжньому зоряним часом нашого героя став французький Мундіаль. Збірна Хорватії, у складі якої виблискували Звонімір Бобан, Роберт Просінечкі, Альоша Асанович, Славен Біліч, Ален Бокшич, стала однією з найгучніших сенсацій чемпіонату світу, посівши за його підсумками третє місце.

 

Давор Шукер також не пас задніх в успіхах своєї збірної і своєї країни — шість влучних пострілів Давора забезпечили йому «Золоту бутсу» турніру, а також неофіційний та не менш престижний титул — звання гордості всієї Хорватії.

Однак, після феєричного і надуспішного сезону 1998 року, в кар’єрі Шукера розпочалася чорна смуга. Після приходу на тренерський місток «Реала» німця Юппа Гайнкеса, бомбардир став втрачати місце в основі команди, де на провідні ролі почали виходити «домашні» вихованці — Рауль Ґонсалес і Фернандо Морієнтес.

Все частіше й частіше хорват залишався поза грою, але перспектива продовжувати гріти лаву запасних явно не відповідала амбіціям хорватського голеадора. Відтак, Давор Шукер став учасником міни між «Арсеналом» та «Реалом», і вирушив на Туманний Альбіон, тоді як у зворотньому напрямку з’явився молодий Ніколя Анелька.

Три роки в «Реалі» Давор Шукер завершив із показником у 86 зіграних матчів при 38 забитих м’ячах. А загалом в іспанській Примері Шукер провів 8 сезонів, протягом яких відзначався в ворота суперників 114 разів у 239 іграх.

Старт Шукера в футболці «Арсенала» став воістину «канонірським»: 10 голів у 15 матчах після переїзду в Лондон. Про грізного хорватського голеадора знову заговорили. Проте після потужного стартового ривка Давор значно зменшив свої оберти, лише зрідка нагадуючи своєю грою колись наднебезпечного форварда.

В наступних 24 матчах Шукер зміг відзначитись лише одного разу, та й виходив на поле як правило з лави запасних. 2000-го року «Арсенал» зупинився за крок від здобуття євротрофею — Кубка УЄФА. Тоді у фіналі турніру «каноніри» зустрічались із турецьким «Ґалатасараєм», поступившись йому в серії пенальті. При цьому вирішальний промах припав на рахунок нашого героя. Відтак у стані «Арсенала» на хорвата не надто розраховували, і він це чудово зрозумів, вирішивши змінити клуб.

Нічого путнього в цей період не досяг Давор і в футболці національної збірної. На Євро 2000 хорватам кваліфікуватися не вдалося через провальну гру у відбірковому турнірі.

Наступним місцем роботи для Шукермена став інший лондонський клуб – «Вест Гем». Два забитих м’ячі в одинадцяти іграх у складі «молотобійців» — ось і всі здобутки Шукера за сезон 2000/2001 років. Здобутки, які явно дали зрозуміти, що зірка хорватського супербомбардира помалу заходить за обрій.


Свою давню мрію — зіграти в німецькій Бундеслізі, Давор Шукер зміг реалізувати лише наприкінці кар’єри. 2001 року хорвата запросив «Мюнхен-1860». 34-річний форвард завершив свій перший сезон у складі баварців із показником 4 голи в 14 матчах.

2002 року збірна Хорватії разом із Шукером вирушила на чемпіонат світу в Японію та Корею. Однак, успішним її виступ назвати не можна. Якщо у відборі до мундіалю Шукер зіграв у шести матчах та забив один гол, то в фінальному розіграші турніру на рахунку Шукера лише 63 хвилини на полі у першому матчі збірної проти Мексики. Груповий турнір чемпіонату Хорватія подолати не змогла, повернувшись додому без гучних звитяг.

По завершенні чемпіонату світу Давор Шукер оголосив про завершення своєї міжнародної кар’єри.

У складі клубу «Мюнхен-1860» Шукер відіграв два сезони, вийшовши на поле 25 разів та забивши при цьому 5 м’ячів.

2003 року Шукермен вирішив завершити кар’єру гравця. Спочатку займався бізнесом, опісля попрацював футбольним агентом. З 2010 року Давор Шукер на постійній основі працював у Федерації футболу Хорватії, будучи куратором регіональних представництв. А з липня 2012 Давора Шукера одноголосно обрано головою хорватської федерації футболу.

Вибір цілком виправданий, оскільки заслуги Шукера перед збірною рідної країни важко переоцінити: він став «найкращим гравцем Хорватії ХХ століття» за версією УЄФА, увійшов до списку «125 найкращих футболістів світу» за версією ФІФА (єдиний з-поміж хорватів!).

Крім цього, Шукер відіграв у футболці збірної 69 матчів, у яких забив 45 голів. Він став символом успіхів і уособленням «золотого покоління» хорватського футболу 90-х років. Останні роки кар’єри Шукермена не були такими шаленими і феєричними, але для вболівальників своєї збірної він назавжди залишився героєм і справжнім бомбардиром нації.


Menu Title