Достукатися до небес

6 Тра, 2019| автор:

Репортаж з матчу Олімпіка проти Ворскли.

Неділя. Вихідний день. 14:00. На вулиці сонячно, температура +20. Затишний стадіон “Динамо” імені Лобановського. Просто гріх не піти на футбол. Саме так, якщо вірити сайту УПЛ, подумали 520 людей, які відвідали цей поєдинок. А в Києві населення, між іншим, близько трьох мільйонів. Відніміть 520 – і дізнаєтесь, скільки в столиці грішників.

IMG_20190505_132201

Та не будемо про відвідуваність нашого чемпіонату, тобто про сумне. Про це поговоримо трохи згодом. Дирекція прем’єр-ліги логічно подумала, що в першій шістці вже ясно, хто яке місце займе (хіба що “Зоря” з “Маріуполем” можуть помінятись), тому їхні матчі були винесені на суботу, для розігріву так би мовити. А на наступний день, в неділю, вже всім поціновувачам українського футболу запропонували основну страву – матчі команд з 7 по 12 місце. Але ж і заруба тут йде. Стадіони команд другої шістки на декілька годин перетворюються на Колізей. Воно й ясно, ніхто не хоче вилітати, а тим більше грати перехідні матчі проти того ж “Колосу” з Ковалівки. Якщо сьомий (в таблиці) “Інгулець” виносить команди УПЛ направо й наліво, що там за монстри вище в турнірці. Цікавий факт – якщо “Інгулець” якимось чудесним чином таки візьме Кубок України, то забере не тільки п’яте єврокубкове місце (Вернидубу і Бабичу привіт), але й пряму путівку до Ліги Європи у без 5 хвилин бронзової “Олександрії”. Здається, у фіналі за “Шахтар” будуть вболівати не тільки прихильники “гірників” :)

В цей день у столиці панувала якась особливо спокійна і розслаблена атмосфера. Ніби вихідний день не в Україні, а десь в Ізраїлі. Люди таки ліниво підтягувались до стадіону і брали в касах квитки по 50 гривень. Черг, чомусь, особливо не було, тож жіночкам-касирам ніхто “не делал нервы”. Уже всередині арени, перед початком гри, лунала крута музика, юні болбої грались з цими фонтанами води, що поливали газон – то перестрибуючи їх, то б’ючи в них м’ячами. А Шуст і Чижов, котрі опинились в запасі, мило фотографувались з дітьми. Справжня ідилія.

100

До речі, усі діти, що виводили футболістів на гру, по якомусь, напевно, особливому випадку були одягнені у форму лісабонської “Бенфіки”. Чому так – особисто для мене загадка. Можливо ми пропустили, як в Києві відкрилась їхня школа-філіал. Чи може це якийсь обмін досвідом, і десь в Португалії діти виводять футболістів, зокрема молоду зірку Жоао Феліша, будучи одягеними у форму “Олімпіка”. Або просто десь по знижці оптом продавалось екіпірування португальців.

І у “Олімпіка”, і у “Ворскли” останнім часом результати покращились. Полтавці вийшли з крутого піке і взяли 4 очки в останніх двох матчах. Донеччани, після відходу В’ячеслава Шевчука, взагалі ж лише вигравали та вибралися із зони перехідних матчів. Тут головне не заплутатись, за що ти змагаєшся. Сьогодні ти борешся за виживання, а завтра вже за кубок Престижу. Така специфіка другої шістки.

IMG_20190505_132637

Що цікаво, як при новому тренері Віталію Косовському у “Ворскли” серйозно помінявся стартовий склад. Ті ж Шуст, Чижов, Скляр, Кобахідзе, Коломоєць, що майже завжди були в основі при Сачко, зараз починають матчі з лави для запасних. В той час, як Мартиненко, Габелок, Васін, Карека та інші отримують свій шанс і виходять в старті. Чи користуються вони ним сповна? Ну, якщо брати сухий результат – то полтавці відстать від сьомого (кубкопрестижового) місця всього на одне очко. Тому Косовському і прапор в руки. Кумедний епізод трапився в цьому матчі. Взимку “Ворскла” придбала двох балканських півзахисників – Шехіча і Петровіча. В стартовому протоколі і на сайті УПЛ, і на всіх інших ресурсах значився Шехіч. Навіть диктор по стадіону назвав саме його, коли оголошував склади команд. Але прикол в тому, що Шехіча навіть в заявці на матч не було. Він, можливо, навіть до Києва не приїхав. На полі ж грав все-таки Петровіч. Вболівальники на трибунах, з нотками іронії, запитувались, чому у всіх футболістів на спинах їхні прізвища, а у нього красується по батькові :)

Щодо донеччан, то є резонне питання – з якою емблемою вони грають? Нагадаю, що восени у клубі пройшов невеликий ребрендинг, і старе лого змінили на нове, більш сучасне і стильне. Звісно, давно потрібно було це зробити. Але ж використовуватись ця емблема мала лише з наступного сезону. Проте на табло, під час домашніх матчів, світиться нова. Як і на сайті клубу. А от на формі і на автобусі – стара. Та нічого, в УПЛ можна грати і з двома емблемами. А от дилема, куди ставити наголос в назві клубу, дійсно мучить. Бо вболівальники кричать “ОлІмпік”, а в клубному гІмні звучить “ОлімпІк”. Але менше з тим.

На фанатських секторах можна було без проблем порахувати кількість тих та інших вболівальників. У господарів таких виявилося аж 6, в той час як з Полтави приїхало 9. Гості з духовної столиці вивісили плакат, на якому було написано “Боже поможи”. Дивлячись на гру своїх футболістів, фани вирішили достукатись до небес. Так, в наших реаліях клуби приймають будь-яку допомогу, навіть вищу.

tiDG2hxPCA4

Перший тайм проходив мляво, сонно, ліниво, з мінімумом моментів. Класика УПЛ. Футболістів ніби тільки що смикнули з шашликів і змусили бігати за цим м’ячем. Як в тому легендарному відео:

“– А давай після гри на шашлики поїдемо.

– Та ми ж тільки з шашликів повернулись!”

Створивши півтора моменти на двох за тайм, команди все ж не пішли на перерву з сухим рахунком. Це капітан “ворсклян” Чеснаков на 39 хвилині, скориставшись плутаниною (і своїх, і чужих) після кутового, буквально розстріляв метрів з 11 кіпера господарів. Не сказати, що гості напрацювали на цей гол, але, так чи інакше, перший тайм закінчився з мінімальною перевагою “біло-зелених”. Перша половина зустрічі настільки сподобалась вболівальникам, що коли рефері компенсував 1 хвилину додаткового часу, деякі з них запитувались, чому так багато. Казали, що можна було навпаки трохи й відняти часу :)

В перерві глядачі спостерігали за конкурсом від одного із спонсорів “Олімпіка”. Цей супермаркет дарував корзинки з набором продуктів трьом переможцям, що змогли з певної відстані (верхом!) забити м’яч у порожні ворота. А це не так і просто, як здається на перший погляд.

1

Фото – ФК “Олімпік” Донецьк

Другий тайм був значно жвавіший. Це “Олімпік” згадав, що там Перша ліга доганяє, і почав грати у футбол. Воротар “Ворскли” Ткаченко продемонстрував, що, просидівши стільки часу за Шустом, не втратив ще своїх навичок. У господарів дійсно пішли моменти, і гол назрівав. На 64 хвилині Пасіч в стилі АПЛ просто виніс корпусом захисника полтавців Кане і ударом з лінії штрафного зрівняв рахунок. Донеччани могли і виривати перемогу, коли їхній нападник Матар виривався віч-на-віч з Ткаченком, проте захисник полтавців Мартиненко його наздогнав, обійняв міцно та не відпускав, поки той не впав на газон. Арбітр цей милий жест не оцінив і показав футболісту червону картку за фол останньої надії.

На тому і закінчили. Нічия, що точно задовольнила “Ворсклу”, яка грала на відбій увесь другий тайм. Тренер “Олімпіка” Ігор Климовський після матчу сказав, що справедливою була б їхня перемога з рахунком 2:1. Можливо це й так. Але не потрібно шукати логіку у футболі – все рівно не знайдете. Там он “Ліверпуль” може набрати 97 очок і все одно не стати чемпіоном. А ви кажете. Тим більше, полтавцям сьогодні ще й допомагав 12-й гравець. І я не про вболівальників.

Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол


Menu Title