Сергій Притула: “Низький уклін ультрас України”

20 Січ, 2016| автор:

Здоров мужики, привіт дами! У “Брутального Футболу” знову гості. І це Сергій Дмитрович Притула — український телеведучий, актор, автор і співпродюсер Народного скетч-шоу “Файна Юкрайна”, екс-ведучий ранкового шоу “Підйом” та талант-шоу “Україна сльозам не вірить” на Новому каналі. Резидент української версії Comedy Club UA.

10610669_738032159606262_3585691866531805971_n
- Знаю, що “катаєш” виїзди за збірну України. Скільки їх у тебе? Який тобі найбільше сподобався і чому?

– Ну, по Україні то останніх років вісім регулярно катаюсь. І у Львів, і у Донецьк, і у Дніпропетровськ. Київ само собою. У цьому відборі за кордоном підтримував наших у Жиліні, Люксембурзі та Борисові. А взагалі почав “викатувати” десь з 2009-10-го: Афіни, Мінськ, Кішенев тощо. А з тих що запам’ятались найбільше, то звісно ж Борисов. Наша попередня зустріч із сябрами була не вельми приязною. Я особисто мав конфлікт на стадіоні з якимось мужиком, який виспівував: “Мілєвскій – пьос”. А я ще й не в нашому секторі, а в білоруському ВІПі. Слово за слово, пошарпались, потім прийшов міліціонер і всі заспокоїлись. А тут ми всім сектором охреніли, коли сябри спочатку розгорнули френдлі банер, а потім першими гримнули: “Слава Україні!”. Ну, а коли вони ще й завели “ла-ла-ла-ла”, стало зрозуміло, що у нас з’явилися справжні брати! Такі матчі запам’ятовуються на все життя!

- За які команди у нашому чемпіонаті уболіваєш? А за кордоном?

– Я за “вісь добра” Львів-Київ-Дніпропетровськ. На клубному рівні не так, щоб дуже. А серед збірних люблю Ґану та Уруґвай. Уруґвайці подобаються манерою гри та безстрашністю, а Ґана… я колись в Лондоні вантажником на фабриці працював. То в нашому цеху вантажників я був один білий, а решта хлопці з Ґани, Уґанди, Бурунді, Ніґерії. Так от, ґанці – предобрі хлопці: християни, роботящі, неагресивні, поспівати люблять. То я по старій пам’яті за них часом кулаки тримаю.

- Що з досвіду можеш сказати про українських ультрас?

– Що зачасту великі молодці. Об’єднання під час революції показало, що це була дуже недооцінена сила! А скільки хлопців на фронт пішло добровольцями! Низький уклін! Та й взагалі, приємно бачити, як з плином років “кузьмічів” на трибунах стає менше…
Та проте, іноді бувають перегини із фаєр-шоу та поведінкою на матчах загалом, що потім “вилазить боком” у вигляді дискваліфікацій стадіонів. Я вже якось спілкувався із лідером одного угрупування, питаю: “Нафіга ви таке робите?”. Сказав, що то не вони, то якісь провокатори (сміється). Тоді чого цих провокаторів, які сидять у вашому секторі не зловити за одне місце і не поспілкуватись із ними так, щоб пропало бажання провокувати?

- У соцмережах можна зустріти спільні фото Коноплянки і тебе. Які у Вас відносини?

– Та то таке… (с) Мирон Богданович. Часом перекидаємось смсками. У нього неймовірне почуття гумору. А так, щоб десь тусити разом чи ще що, то ні, брехати не буду. Не настільки добре ми знайомі.
4
- ЧС-2018 в Росії. Він-таки там відбудеться, хіба що ядерна, ну але то таке. Поїдеш туди, якщо збірна вийде на нього?

– Не готовий відповісти. З одного боку пообіцяв собі, що ноги моєї в Мордорі не буде. З іншого боку… Як збірній грати без підтримки?! Складне питання. Буду думати.

- Сам як? Граєш трохи футбол? і на якому рівні?

– З мене такий футболіст, як з Шовковського гопнік! Я більше по волейболу. А футбол – виключно споглядання і підтримка!

- Хто улюблений гравець? Минулих років та сучасності. 

– О, то тут треба буде зараз по алфавітному порядку пачками називати. Я захоплювався значно більшою кількістю персонажів, аніж традиційні Пеле, Марадона, Блохін, Ван Бастен… кожного року є хтось вартий уваги.

Максимів Василь “Брутальний Футбол”


Menu Title