Сергій Бут: “Я не очікував, що “Дніпро” дійде до фіналу, але завжди вірив у це”

13 Чер, 2015| автор:

“БФ” живе по-новому! До вашої уваги, наші брутальні читачі, черговий випуск рубрики “Культурний футбол”! В ній я буду розмовляти з різними відомими, цікавими людьми (письменниками, поетами, художниками, акторами, журналістами, бізнесменами, активістами тощо), які мають що сказати про нашу улюблену гру – футбол. 

Сьогодні ви прочитаєте думки українського письменника Сергія Бута!

 

11421617_463523503824017_408507717_n

Сергій Бут

сучасний український письменник. Уродженець Галичини. У 2014 році роман отримує відзнаку на «Коронації слова» за свій перший роман “Листи з того світу” і видається.

 

31991_47418

- Сергій, наскільки я знаю, ти палкий шанувальник каталонської «Барселони». Але про неї згодом. Скажи, чи є в українському футболі команда, за яку ти так само сильно вболіваєш?

– Ну, звичайно, це наше тріо – «Карпати», «Дніпро», «Динамо». Західне крило українського футболу.

- А що стосується улюблених футболістів? Кого б міг виділити?

– Зараз мені дуже подобається як грають хлопці з «Дніпра»: воротар Бойко, Федецький, який в кризові моменти часто приймає вірні рішення, а ще прекрасно грає як у захисті, так і загострює біля чужих воріт. Коноплянка, звісно. А загалом, то непогано в захисті стоїть Хачеріді, ветерани – Гусєв і Шовковський. Якщо взяти «Карпати», то я б виділив Худобяка, також вже людина є практично ветераном українського футболу, є лідером своєї команди.

- Тебе здивувало, що «Дніпро» пройшло аж до фіналу Ліги Європи? Ти очікував, що таке може статися?

– Я не очікував цього з самого початку, але я завжди вірив у це. Вони показують дуже непоганий футбол, а головне – якісний, який реально дає результат. І навіть коли програли у фіналі «Севільї» 3-2, то все одно забили першими і показали хороший футбол. Хлопці молодці і їм респект! Десь, можливо, їм пощастило потрапити до фіналу, так само як «Ювентусу». Тому я вважаю, що у футболі велику роль відіграє ще й фортуна.

- От якщо взяти фінал Ліги Європи і фінал Ліги чемпіонів – тобі не здалося, що фінал ЛЄ виявився реально набагато цікавішим?

– Враховуючи, що я фанат «Барси»…

- «Барса» просто взяла і розкатала «Юве». Просто розкатала.

– Ну так, але в другому таймі «стара сеньйора» відіграла дуже класно. Там декілька дуже нервових моментів було у воріт «Барселони». Ще особливо, коли гол Неймара не зарахували. Щодо фіналів… Ну, можливо. Знову ж таки, той чинник, що всі ми вболівали за «Дніпро» і бажали дніпропетровцям перемоги. Особливо, у цей скрутний час, коли Дніпропетровськ – це, фактично, останній форпост у цій нашій боротьбі. А фінал був дуже цікавим. Хотілося б подякувати Мирону Маркевичу, що він довів цю команду до фіналу!

- Як часто ти ходиш на футбол? На якому останньому матчі був?

– Останній матч у Львові між «Шахтарем» і «Динамо». Коли весь стадіон вболівав за «Динамо». Також бував на матчах «Барселони». То було ще в довоєнні часи, і я якийсь час перебував у Москві, коли у підгрупі ЛЧ зійшлися «Спартак» і «Барса». Було дуже комічно, коли весь стадіон вболіває за одну команду, а ти сидиш і вболіваєш за іншу. Побачити вживу таких надталановитих футболістів, як Хаві, Іньєста, Мессі…Прекрасна команда.

- А на «Камп Ноу» не бував часом?

– Ні, але це моя маленька мрія.

- Ох уже ця «Барселона»! А от скажи, коли ти почав за цей клуб вболівати?

– Це сталося з часу, коли Пеп Гвардіола очолив «Барселону». Тоді я побачив, що футбол може бути не такий прямолінійний, типу пас в штрафну і забігай, а коли ми бачимо ціле мереживо пасів, контроль м’яча по 70% за матч, це мене дуже вразило. Я почав детальніше вивчати футболістів, тактику. Добре пам’ятаю той сезон, коли каталонці виграли все, що можна тільки виграти і поставили «Реал» на коліна. Десь з тих часів я почав активно вболівати за цей клуб і дивитися Ла Лігу.

- В цьому році вони також виступили дуже і дуже. Взяли «требл» при першому сезоні нового тренера. Як ти вважаєш, яка «Барса» крутіша – та, що була за часів Гвардіоли, чи та, що зараз?

– Важко сказати. Цього року «Барса» починала дуже важко,  преса дуже критично ставилася до таких починань тренера, а перед Новим роком він попросив дати йому декілька матчів, щоб довести, на що він здатній. Так і сталося, слава Богу. Але відмінності є. Вони стали більше бити по воротах. Раніше попереду був тільки Мессі, а зараз відоме тріо – Неймар, Суарес, Мессі. Гра стала більше атакувальною.

- Як я помітив, то раніше всі грали на Мессі. Тоді Хаві і Іньєста були у відмінній формі і відігравали ролі диспетчерів. Зараз, змінилася модель командної гри, і вже Мессі відходить назад і стягує на себе захист суперника, відкриваючи шлях Неймару і Суаресу. Тобі так не здалося?

– Так, абсолютно, це ще одна відмінність ери Енріке від Пепе. Варто згадати лише недавній фінал Кубка Короля – який шикарний м’яч забив Лео! І при цьому перебував у центрі поля, а не на вістрі атаки. А які передачі він почав виконувати – просто з глибини робить такі подачі, на яку може легко відгукнутись гравець, що стоїть на межі офсайду.

- Як довго Мессі ще зможе бити рекорди?

– Я не думаю, що він ще довго зможе це робити. Справа у циклічному факторі – коли людина виграє все, що можна виграти і не бачить нових вершин для підкорення. Він здобув все, що тільки можна. А тепер має виводити на ці вершини своїх партнерів. Це був би благородний жест. Йому вже не потрібно щось підкоряти. Зараз його тримає на цьому рівні конкуренція з Роналду.  Зараз Мессі має все ж передавати комусь свій досвід.

- На днях розпочалася Копа Америка? Дивишся?

– Я не дуже за цим спостерігаю, якщо чесно. Там, напевно, є різниця в часі, тому не виходить переглянути ті матчі.

- Сергій Жадан тебе ще не викликав до Літературної збірної України?

– Ні, ще не викликав, але якщо потрібен голкіпер – то я б з радістю.

- Наскільки мені відомо, Сергій назначив себе основним голкіпером.

– Ну тоді я на заміну. Я колись стояв у інститутській команді, у нас був між групами чемпіонат, а ще сформувалась команда викладачів. І ми один раз вийшли у фінал, і програли викладачам, а раз – у півфіналі. Доля чомусь зводила нас саме з ними. Хоча там була така заруба… У них був фізрук, який чудово грав і роздавав шикарні паси!

- Не плануєш написати книгу про футбол?

– Наразі не планую. Зараз країна переживає такі часи, що трішки не до футболу. Але колись я займався кіносценаріями і у мене була одна ідея, пов’язана з футболом. Про справедливого футбольного суддю. Ми всі пам’ятаємо  скандали з «Карпатами», «Металістом». І свого часу мене ця проблема сильно зачепила і я почав трішки писати, але потім перейшов від кіносценаріїв і зосередився на літературі. Проте ідея в голові залишається і досі.

- Моє постійне питання до наших гостей. Чемпіонат світу 2018 року буде проведено в Росії. Яка твоя думка стосовно цього? Що робити нашій збірній?

– Справа в тім, що кожен спортсмен мріє зіграти на мундіалі і ми не вправі судити їх, адже кар’єра футболіста не така велика.  Зрештою, у свій час Олімпіаду у Росії ніхто не бойкотував. Нам було навіть приємно, коли наші спортсмени перемагали і отримували  медалі. Тому я не думаю, що маю моральне право щось  радити у такій ситуації. Зрештою, є ФІФА та УЄФА, яка і має брати на себе відповідальність приймати такі рішення.  Якщо ці інстанції вирішать залишити все, як є, і наша федерація прийме виклик, тоді треба  їхати, перемагати і доводити, що ми і в футболі найкращі!

- Зовсім скоро матч нашої збірної проти Люксембургу. Як вважаєш, які у наших шанси пройти кваліфікацію на Євро 2016 ?

– Знаєш, це вічна проблема нашої збірної. Ми завжди на слабших командах, або яких вважаємо такими, очки втрачаємо, а потім змушені здобувати проти сильних грандів. І потрапляємо в плей-оф, з якого вийти нам якось не дуже виходить. Ми мали взагалі в цій групі з, як мінімум, другого місця виходити – пропускаємо іспанців на перше, нехай. Але тепер думаємо і про третє місце, а це, знову ж таки, «прокляття плей-оф». Але рано чи пізно це прокляття маємо ми подолати.

- Як і наша молодіжна, «прокляття 1/8» на Чемпіонаті світу.

– Таке буває. Це взагалі якесь прокляття наших команд. Ми знаємо, що і «Динамо», і «Шахтар» можуть напропускати на останніх хвилинах. Чогось нашим все ж не вистачає, щоб до кінця протиснутися. Чим мені подобається «Дніпро» – вони можуть забити один єдиний гол і відіграти до кінця матч на сухо. Це чогось варте.

- Сподіваюсь, проклятті ті колись зникнуть нарешті. Що б ти хотів сказати, порадити чи побажати читачам «Брутального футболу»?

– Час насправді дуже важкий. Спорт має залишатися спортом. Нашій збірній бажаю перемог – тому що це принесе вболівальникам радість. Хочеться побажати нам всім, щоб ми стали єдиними і трималися гордо в цей важкий час, вболіваючи за наші команди. Щоб командний дух був завжди в наших серцях, допомагав нам згуртуватися і дійти до перемог!


Menu Title