Сергій Мельничук: “Перемога “Дніпра” у Лізі Європи надихне Україну”

8 Тра, 2015| автор:

Продовження, друга частина бесіди з редактором “Громадське ТБ” Сергієм Мельничуком.

“БФ” живе по-новому! До вашої уваги, наші брутальні читачі, черговий випуск рубрики “Культурний футбол”! В ній я буду розмовляти з різними відомими, цікавими людьми (письменниками, поетами, художниками, акторами, журналістами, бізнесменами, активістами тощо), які мають що сказати про нашу улюблену гру – футбол. 

Сьогодні ви прочитаєте думки журналіста і телеведучого “Громадського ТБ” Сергія Мельничука. Розмова вийшла настільки об’ємною, цікавою і конструктивною, що я змушений розділити матеріал на 2 частини.

До вашої уваги друга частина бесіди.

11130258_891797660882917_7351155806447974546_n

Сергій Мельничук

редактор, журналіст і ведучий “Громадського ТБ”.

- Повільно підійшли до політики, куди ж без неї. Як на твою думку впливає політична ситуація в країні на футбол? Чи вважаєш ти, що футбол тісно переплітається з політикою?

– Звісно. Футбол є частиною нашого життя, як не крути, і коли відбуваються в житті якісь зміни, то і у футболі так само. У нас від подібного в УПЛ було 16 команд, а стало нині 14.

- А з наступного сезону ще й формат УПЛ обіцяють змінити.

– Мені здається, що варто аби формат змінився. Зараз жодна з 14 команд, які виходять на поле, не можуть потрапити у нижчу лігу. Це якось неправильно, у команд зникає стимул боротися. Цього року може є ще усвідомлення, за інерцією, що так, потрібно грати, а потім вони ж будуть просто по полі ходити.

- Тим самим зменшиться рівень конкуренції.

– Абсолютно! Формат потрібно змінювати під реалії. Але і гнучкість у цьому питанні також потрібна. У нас дуже довго приймаються всі ці рішення Федерацією футболу і президентами клубів.

- До речі, про ФФУ. Недавно ж відбулися вибори на пост президента Федерації, переміг депутат Верховної ради і кум Андрія Шевченка – Андрій Павелко.  Думаєш, щось зміниться з цим призначенням? Будемо «жити по-новому»?

– Я не думаю, що суттєво щось зміниться. Навіть якщо говорити про якісь державні структури… От чому я проводжу такі порівняння – у нас якщо в державній структурі змінюється міністр чи директор, то всі відразу думають, що ось відразу стануться якісь різкі зміни. Але ж ніхто не хоче думати, що сам механізм залишається той самий. Якщо приходить новий міністр іноземних справ, то це не гарантія того, що міністерство тепер запрацює по-новому. Ні, воно не буде працювати по-новому. Тому що механізми ті ж самі, і люди на посадах не зміняться. Він може змінити своїх заступників, директорів департаментів і начальників управлінь. Так, це він може зробити, якщо в нього є певні розумні кадри на ці посади. Тоді, можливо, якось «фасадно» воно зміниться. Але філософія, методи і структура не зміниться. Точно так само і з Федерацією футболу. Так, змінився президент. Може зміняться ще якісь люди на інших посадах. Але структура і механізм залишаться ті самі. Якихось змін чекати не варто.

- Можливо, будуть зміни стосовно якоїсь певної команди? Як це часто бувало у нас в Україні. Щось на кшталт: Суркіс – час змін для «Динамо», Коньков – час змін для «Шахтаря».

– Якщо в такому масштабі розмірковувати – окей, тут вихід або змінювати повністю структуру, або змиритися з тим, що є. От візьмемо «Шахтар» донецький. Скільки років до нього ставилися поблажливо? А зараз вони виходять на поле, продовжують грати у грубий і брутальний футбол, а судді вже інакше на це дивляться. І де зараз «Шахтар»? Вже немає того самовпевненого клубу, який, посідаючи перше місце, може дозволити собі нахамити будь-кому. Так, зараз він продовжує нівечити гравців інших команд, але вже не так безкарно. І, в принципі, карма повертається.

Я по житті оптиміст, завжди сподіваюсь на краще. Тому вірю, що і до змін «ФФУ» час ще дійде. Нам не потрібно чекати, що приїде якийсь П’єр Луіджі Колліна чи Мішель Платіні, покиває сварливо пальчиком і скаже: «Чуваки, не робіть так». Нам потрібно самим свою дисципліну і культуру вирощувати. Ось якщо подивитися на Іспанію – там за 15 років побудували таку футбольну Мекку, що просто око радіє. У нас що, пацани не грають у футбол в кожному дворі? Та грають.

- Можливо, справа в інфраструктурі?

– Ну, я не знаю, чи дійсно справа в цьому. Я особисто починав грати у футбол з пацанами, а у нас замість воріт було дві вишні. Футбол – це така штука, коли можна просто дві пляшки поставити і тобі вже будуть ворота. Головне, щоб були тренери, які будуть вирощувати це молоде покоління. Інфраструктура, звісно, грає роль, але футбол має бути духовним, а не матеріальним. Це не історія про бабки, мені здається. Але якби у нас була розвинута інфраструктура, то можна було б дитину завести на якусь секцію, щоб вона там займалася. І тут так само проблема. У мене раніше вікна виходили на спортзал «Штабу тилу»  Міністерства оборони, і там свого часу тренувався «ЦСКА», який потім став «Арсеналом». А зараз цю будівлю знесли. І там тепер ніхто не зможе тренуватись. Це абсолютно не є добре. У мене поки що дітей немає, але якщо народиться пацан, то він “при любих” буде займатися футболом. І я розумію, що мені прийдеться його кудись возити, тому що поруч немає куди. От в цьому контексті інфраструктура грає роль.

- Моє постійне питання до наших гостей. Чемпіонат світу 2018 року буде проведено в Росії. Бойкотуємо чи відокремлюємо футбол від політики?

– Важке питання. В принципі, на мою думку, це та ситуація, коли потрібно їхати і перемагати. Або ж виступати максимально потужно. Коли потрібно поїхати і показати, що є в Україні футбол, що він кращий за російський. І навіть в той час, коли на території нашої держави війна – ми можемо показувати рівень і клас. І якщо їхати саме з таким зарядом і посилом – то їхати! А якщо просто поїхати, щоб взяти участь, то я не вважаю це за потрібне. Показовою була перемога української шахістки в Сочі нещодавно. Вона туди поїхала і стала чемпіонкою світу. Показовою стала перемогла українського велогонщика, який поїхав у Москву, взяв участь у перегонах і виграв. Отак туди треба їздити! Показувати, що ми сильніші, навіть у часи війни. Їхати і перемагати.

- І перемагати у фіналі ЧС збірну Росії? :)

– Ні, ну нащо, щоб та Росія ще до фіналу доходила? Перемагати треба найкращих. Росія такою не є.

- Одне з останніх питань тобі. Стосовно півфінальної пари Ліги Європи «Дніпро» – «Наполі». Який твій прогноз? Хто пройде у фінал?

– «Дніпро» вперше грає на такому важливому рівні з командою такого рівня. Але «Дніпро» зіграні, мають сформований кістяк, але потрібно себе ще перевершити, щоб пройти «Наполі». Бонус дніпропетровського клубу в тому, що вони заряджені. У них є можливість вперше в історії показати себе на такому високому рівні. Це молодий запал і бажання, тому можливість пройти у фінал, звичайно, є. Я вірю, що вони це зроблять. І дай Бог, щоб вони і в фіналі виграли – це буде перемога, яка надихне Україну! Тоді ми покажемо в першу чергу українцям, самим собі, що ми є не недолугими, що ми можемо перемагати, що у нас є цей потенціал. У «Дніпра» є можливість це зробити.

- Будемо вірити. На жаль, розмова добігає кінця. Що б ти хотів сказати, порадити чи побажати читачам «Брутального футболу»? В подальшому будеш читати наш сайт? Може на паблік підпишешся? :)

– Читатиму обов’язково. І репост зроблю. Читачам хочу сказати, що з одного боку, ми живемо в складний час, а з іншого – дуже цікавий. Ми маємо мобілізуватися максимально і показати світові, що ми є нацією, яка відбувалася, що ми талановиті, у нас є своя культура, своя політична воля і свій спорт.  Спорт у нас дуже класний і розвинений. І я сподіваюся, що український футбол з часом стане кращим, ніж іспанський, французький чи англійський, тому що у нас є для того всі вихідні дані. І футбол нам допомагає в житті відволіктися від того, що відбувається.


Menu Title