Лебедина волинська пісня

7 Тра, 2016| автор:

56 років тому, а якщо бути точним, то 2 травня 1960 року “Волинь” провела свій перший домашній матч проти миколаївського “Суднобудівника” – той поєдинок закінчився нульовою нічиєю. І чи міг тоді хтось подумати, що 7 травня 2016-го відбудеться останній матч волинян в домашніх стінах? Приємно, що прощальна гра в еліті українського футболу зібрала чимало глядачів на трибунах. Звісно, до аншлагу було ще далеко, але в умовах сьогоденної відвідуваності кількість вболівальників злегка потішила.

Матч вдався на славу, саме такими поєдинками треба прощатись з Прем’єр-Лігою. З перших хвилин лучани зробили спробу забити швидкий м’яч, але до акцентованої небезпеки справа так і не дійшла. Все на що спромоглись господарі в дебюті зустрічі – високий пресинг та намагання нав’язати інтенсивний футбол супернику.

Перший справді небезпечний момент створили гості: Ротань витягнув на себе центрального захисника, а у відкриту зону увірвався Матеус, та переграти Шуста із близької відстані не зміг. Під кінець тайму дніпряни створили ще дві хороші нагоди, але спершу під удар Руіса кинулись відразу два футболісти “Волині”, а потім Жуніч із лінії воріт виніс м’яч. І, здавалось, ніщо не віщувало біди – такої як, наприклад,  звичайного вкидання із-за бокової, навісу, невпевненої гри Лаштувки на виході. Все це, зрештою, переросло у гімнастичний гол центрального захисника лучан.Цей удар став першим та єдиним у отвір воріт в першому таймі – така от вбивча реалізація. Гол Жуніча викликав справжній емоційний вибух на трибунах, і фанати господарів вже по традиції від душі запалили в знак святкування. В другому таймі “Дніпро” моментально включився у гру, чого не можна сказати про їхнього опонента. Футболісти “Волині” лише синхронно знизували плечима та розводили руками, коли гості в 1-2 дотики розіграли свою гольову комбінацію. Ледь не відразу дніпряни могли остаточно декласувати лучан, але свій момент Бруно Гама не реалізував.

Мабуть, із цього удару і розпочався карнавал нереалізації в нашому матчі. Спочатку Мемешев вривався у штрафний майданчик суперників, але так захопився дриблінгом, що забув м’яча. Потім Редван вийшов на побачення із Лаштувкою, побажав гарних снів і вклав на газон останнього, але надто далеко прокинув м’яч, а тому забити не зміг. Через певний час ще один чудовий момент був у “Волині” – обрізка гостей в центрі поля переросла у стрімку контратаку і, як підсумок, вихід Петрова на побачення з голкіпером “Дніпра”, однак юний нападник господарів сам не повірив своєму щастю і пробив занадто лагідно. Між іншим, між цими моментами стався другий гол дніпропетровців. Чергова тікі-тачна комбінація призвела до голу – результативну крапку в атаці поставив Безус.

На 77-й хвилині вельми суперечливий пенальті заробив Руіс для своєї команди, а Матеус його вправно реалізував. Після цього голу увага вболівальників на певний час була відвернута від подій на футбольному полі, а навпаки – до фан-секторів, які почергово бавились піротехнікою: петарди, фаєри, дими – невід’ємні атрибути істинного пристрасного футболу!  Та пробачать мене диванні моралфаги.

Вкрай швидко на гол Матеуса відповіла “Волинь” – на подачу Кравченка відгукнувся Міха і скоротив відставання у рахунку до мінімуму – 2:3.

Заключна десятихвилинка пройшла під акомпанемент рясної зливи та яскравих емоцій. На полі почалась справжня заруба і команди, не жаліючи ні себе, ні суперника, самовіддано йшли в жорстку боротьбу, підкати і дрібні зіткнення. На трибунах вболівальники теж піймали кураж і до останніх секунд матчу палко підтримували свої команди. Однак рахунок більше не змінювався і фінальний свисток зафіксував перемогу “Дніпра” 2:3.

Після матчу Мирон Маркевич не зраджував своєму стилю і був небагатослівним. Коуч гостей назвав матч неочікуваним, адже з його слів дніпряни могли як перемогти, так і програти, бо у цьому матчі було все: і нереалізовані стовідсоткові моменти, і пенальті, і багато голів.

zsEcU84hfY8

“Футболісти “Волині” сьогодні грали останній матч вдома і хотіли себе показати, ну їм це вдалось. Нам сьогодні було важко, але я радий, що ми перемогли. Для нас було принципово зайняти третє місце, тому зараз готуватимемось на кубок”, – Маркевич.

tioFDpCLj8w

Вдруге поспіль на післяматчеву прес-конференцію від тренерського штабу “Волині” прийшов Володимир Дикий – цього разу через дискваліфікацію Кварцяного. З перших же слів старший тренер лучан зауважив, що не має претензій до гравців в плані віддачі і бажання здобути перемогу. Згадав тренер і про міжсезоння, а саме підготовку до весняної частини сезону, яка у волинян була майже відсутня. Тренер в більшій мірі говорив про психологічний аспект матчу, а тому про тактичні моменти сьогодні у коментарі майже не йшлось. Під кінець Дикий подякував ще раз команді, вболівальникам, які були з командою до кінця і покинув конференц-залу.

Олександр Новак “Брутальний футбол”


Menu Title