Маріо Баслер. Коли гальба пива важливіша, ніж футбол

14 Сер, 2015| автор:

У рубриці «Зірки 90-х» пост про талановитого німецького півзахисника, який так і не реалізував свій потенціал у повному обсязі, але зумів вписати своє ім’я в історію футболу.

Маріо Баслер народився 18 грудня 1968 року в німецькому місті Нойштадт-ан-дер-Вайнштрассе. Футбольну кар’єру розпочав у спортивній школі клубу «Кайзерслаутерн» у 1985-му році, а вже за три роки дебютував у основі своєї команди в Бундеслізі. Однак, той один вихід на поле в сезоні 1988/89 років став єдиним у послужному списку Маріо на початковому етапі його кар’єри.

В пошуках ігрової практики і стабільного місця в основі, Баслер перейшов до клубу другої бундесліги «Рот-Вайсс». За цей клуб він виступав протягом двох років. Однак, у 1991-му році «Рот-Вайсс» позбавили професійного статусу і клуб скотився до найнижчого футбольного дивізіону Німеччини.

Маріо Баслер, який вже здобув собі славу талановитого півзахисника, що якісно «читав» гру, відзначався як точним пасом, так і потужним ударом, не залишився поза увагою інших клубів, і підписав контракт з берлінською «Гертою», яка в той час виступала в другій бундеслізі. Протягом двох сезонів Баслер відіграв у «Герті» ставши стабільним гравцем основи, усього провів за берлінців 74 матчі та забив 17 голів.

А у 1993-му році Маріо перейшов до бременського «Вердера», клубу Бундесліги. У складі «музик» Баслер здобув свій перший трофей – Кубок Німеччини (у 1994-му році), а також срібні медалі німецького чемпіонату в наступному сезоні.

У «Вердері» Баслер виконував стандарти, не соромлячись вкручувати м’ячі за вуха воротарям навіть з кутового прапорця. Ось які «сухі листи» вдавались Маріо, якого за такі вміння прозвали «Чарівником».

Сам Баслер скромно відзначав, що такі удари вдаються йому не лише через видатні технічні навички і «скілли»:

«Велику роль грає удача. Подібні удари неможливо спланувати заздалегідь. Так, можна відпрацьовувати подачу кутових на тренуваннях, вчитись закручувати м’яча, але удача відіграє найважливішу роль в таких моментах»

Ось ще одна «удача» у виконанні Маріо:

Той сезон 1994/95 став знаковим і визначальним особисто для Маріо, адже молодий атакувальний півзахисник із двадцятьма забитими м’ячами поділив із Хайко Херрліхом з гладбахської «Борусії» перше місце у змаганні найкращих бомбардирів Бундесліги.

Прогресував Баслер шаленими темпами, і вже у 1994-му році отримав запрошення від тренера національної збірної Німеччини. Маріо був у складі збірної на чемпіонаті світу у США, і навіть зіграв півгодини у переможному матчі «бундестім» проти Болівії. На тому чемпіонаті світу збірна Німеччини дійшла до чвертьфіналу, де поступилась болгарам, а Маріо більше на Мундіалі так і не зіграв.

А у 1996-му році Маріо Баслер в складі збірної Німеччини завоював золото чемпіонату Європи. Однак, під час турніру Маріо травмувався, тож йому не вдалось зіграти на переможному для німців Євро жодної гри.

Такі успішні виступи і феєрична гра Баслера (якого місцеві вболівальники прозвали «Супер-Маріо»), не могли не зацікавити гранда німецького та й світового футболу – «Баварію», тож у літнє трансферне вікно 1997-го року мюнхенський клуб оформив перехід Маріо.

У «Баварії» Баслер продовжив здобувати трофеї – двічі виграв «золото» Бундесліги (у сезонах 1996/97 та 1998/99) і Кубок Німеччини (1998). «Супер-Маріо» з партнерами був за крок від здобуття Кубка європейських чемпіонів у 1999-му році, при цьому сам Баслер вніс суттєвий вклад у переможну ходу «Баварії» до фіналу найпрестижнішого клубного турніру – завдяки єдиному голу Маріо у домашньому півфінальному матчі мюнхенці здолали київське «Динамо», а у фіналі Ліги чемпіонів проти «Манчестер Юнайтед» саме Баслер забив гол у ворота Петера Шмейхеля вже на 6-й хвилині матчу.

Однак, того м’яча не вистачило баварцям, щоб здійняти над головами єврокубок, адже «червоні дияволи» влаштували драматичний камбек на доданих хвилинах матчу і перемогли «Баварію» з рахунком 2:1. В якості «втішного призу», «Баварія» завершила той сезон перемогою в Кубку німецької ліги.

Сезон 1998/99 став останнім для Супер-Маріо в складі «Баварії», і восени 1999-го року Баслер повернувся в свій перший клуб – «Кайзерслаутерн». В цій команді він виступав впродовж чотирьох сезонів, відіграв 91 матч та забив 8 мячів, але жодних гучних досягнень не здобув – не вважати ж таким вихід до фіналу Кубка Німеччини у 2003-му році.

Кар’єра Супер-Маріо пішла на спад і по завершенні сезон 2002/03 Баслер вирушив догравати – у катарський клуб «Аль-Райян» (саме той, у якому недавно досить успішно пограв наш Марко Девіч). В екзотичному катарському клубі Маріо Баслер був однією з провідних зірок (разом із іспанським ветераном, легендарним захисником Фернандо Йєрро), відіграв 15 матчів, але сама команда провела посередній сезон, по завершенні якого Маріо оголосив про закінчення своєї професійної кар’єри.

Вже у 2004-му році Баслер отримав тренерську ліцензію і вирішив спробувати себе в ролі тренера. Його першим місцем роботи став клуб Регіональліги Німеччини (третій ешелон німецького футболу) «Ян». Однак, перший тренерський млинець Маріо став аж надто глевким – команда провалила сезон, вилетіла у четвертий дивізіон та ще й оголосила себе банкрутом.

Надалі, у сезоні 2007/08 Баслер працював асистентом головного тренера клубу другої бундесліги «Кобленц». Пізніше очолював «Айнтрахт» з Тріру (четвертий футбольний дивізіон), а із жовтня 2011-го року Маріо призначили головним тренером клубу «Рот-Вайсс» (Оберхаузен), а зовсім недавно Баслер став спортивним директором ще одного клубу з німецької «глибинки» (четвертий дивізіон) – «Локомотив» з Ляйпцігу.

Наразі усі тренерські потуги Баслера не принесли йому значимих успіхів, так само, як Маріо не зміг реалізувати на повну силу свій гравецький потенціал – а усе через ексцентричний характер Баслера та його любов до міцних напоїв.

Перші скандальчики, пов’язані з недотриманням режиму, почались у Маріо на хвилі дебютних успіхів в Бундеслізі – у 1994-му році тодішній тренер «Вердера» Отто Рехагель накладав на Баслера грошові штрафи за появу на тренуваннях після «алкогулянок». Надалі Супер-Маріо відзначався незалежною і самовпевненою поведінкою, він відзначав:

«Я свідомо все робив усупереч загальній суспільній думці. Граючи в футбол я смалив цигарки – по дві пачки в день. За кілька хвилин до початку тренування міг випити гальбу пива. При цьому я ніколи не ховався, усе робив відкрито. Це робилось спеціально, я цим підкреслював, наскільки я незалежний»

Через проблеми з алкоголем Баслер отримував дискваліфікацію і штрафи у мюнхенській «Баварії». І навіть у Катарі, де Маріо провів останні свої гравецькі дні, він зумів відзначитись скандалом – отримав семиматчеву дискваліфікацію через напад на арбітра після того, як той показав Баслеру червону картку.

Свій незалежний характер Баслер демонструє вже і на тренерському містку. В період, коли Маріо тренував трірський «Айнтрахт», одного разу після поразки в одному з матчів, він влаштував своїм гравцям тренування посеред ночі. Розбудивши футболістів о першій годині ночі, він почав ганяти їх по полю. «Ви не бігали під час матчу, то відпрацюєте це зараз» – пояснив свої тактичні ходи Супер-Маріо.

Отака скандальна і ексцентрична поведінка Баслера за межами футбольного поля частенько негативно впливала на його стосунки з тренерами і завадила у повну силу проявити усі свої здібності. Однак, навіть не реалізувавши на сто відсотків свій потенціал, Маріо Баслер яскраво зблиснув в середині 90-х, вписавши своє ім’я в історію європейського футболу.


Menu Title