Мінімальна перемога “Ворскли” і парад нереалізованих моментів

10 Гру, 2016| автор:

Луцький “Авангард” нарешті зустрів уболівальників. Після двоматчевої дискваліфікації арени фани змогли підтримати своїх улюбленців у заключному матчі календарного року. За день до поєдинку в пресі почали з’являтись промовисті заголовки типу “Ворскла везе до Луцька молодіжний склад”. Деякі Иксперти відразу почали палити напалм, мовляв, “хату на Волинь”.

Але вони при цьому забули, що лучани зараз… Тут навіть одразу і правильне формулювання не підбереш. Бо сказати, що грають із найменшою самовіддачею не можна, віддаються нормально, хоч це інколи стосується персональних інтересів окремих гравців, та все ж. Поки плавно лилась попередня думка, назріла в мене, здається, влучна фраза, щоб описати волинський вертеп у цьому сезоні – найкращі у хаотичності на полі.

Щоправда, кадрові проблеми гостей справді мали місце, оскільки з різних причин не грали Дитятьєв, Сімінін, Пилявський, Кобахідзе, Турсунов, Голодюк, Бартуловіч, Коломоєць. Натомість, Сачко  мав змогу перевірити найближчий резерв із власних вихованців. Доволі знаково і ностальгійно було бачити пару центральних захисників Чеснаков – Далку. Та, на жаль, для ворсклян – це був молодший брат легендарного Арменда.

Поєдинок розпочався дещо дивно, бо від самого стартового свистка “Волинь” розташувалась на чужій половині поля, але моменти створювали виключно гості. Проблема все таки в тому, що господарі тільки розмістилися на половині поля суперника і все – рух без м’яча був абсолютно відсутній. Все дуже прямолінійно, передбачувано і сумно.

“Ворскла” вже на шостій хвилині продемонструвала одну із заготовок – після подачі з кута поля гравець на ближній стійці елегантно пропустив м’яч, а Одарюк, який був на одинадцяти метрах пробив в бік володінь Кичака.

На цьому гості не зупинились і ще до перерви створили декілька потенційно гольових нагод – здалеку пробивав Ребенок, втікав від захисників і з кута штрафного майданчика бив Хльобас, але в обох випадках голкіпер лучан обирав правильні позиції на лінії.

В свою чергу, “Волинь” мала один кволий удар Дудіка і палкі підказки Діденка своїм молодшим партнерам по команді.

По перерві малюнок гри абсолютно не змінився: “Ворскла” ще більше додала в темпі гри, створювала і марнувала моменти, ну а волиняни просто були присутні на полі.

Щастя “хрестоносців”, що проти них не зміг зіграти Кобахідзе, бо якщо Ребенок закрутив хребти на морські вузли захисникам господарів, то важко і страшно уявити, що вони зробили б у дуеті. Саме Ребенок створив гол – полтавчани відібрали м’яч на своїй половині поля і вище згаданий футболіст протягнув його метрів 40, після чого сильно пробив низом. Кичак перевів удар в стійку, але на добиванні першим опинився Одарюк, який мчав на ворота під час удару, на відміну від Задерецького, що мав би страхувати воротаря.

Не зупинилась команда Сачка, повівши в рахунку. Атакувальна лінія Ребенок – Хльобас – Одарюк на трьох створила ще мінімум три гольові нагоди ледь не відразу після голу, але Кичак свою роботу сьогодні виконував на “відмінно”.

В середині тайму нарешті небезпекою відповіли лучани – провалом на фланзі захисту “зелено-білих” скористався Мемешев, але із дуже вигідної позиції пробив дуже сором’язливо. Тим сам через декілька хвилин відплатив Хльобас. “Волинь” почала використовувати свою славнозвісну гру із високо розташованою лінією захисту, куди і втік тринадцятий номер гостей, прибравши на замасі Мелінишин, але для акцентованого удару вже забракло сил.

Загалом, при солідній реалізації полтавчани мали б вигравати з різницею у три м’ячі, як мінімум. Той же Хльобас ще двічі не забив в кінці із вбивчих позицій. У “Волині” був золотий момент у цьому матчі, навіть подвійний момент.

Відомо, що в команді Діденка називають “Дєд”, або “Толя Дєд”, але після сьогоднішнього епізоду прізвисько раджу змінити на “Толя бісіклєта”. Що він витворив, аж подих перехопило після такого удару. Після невдалого навісу з флангу Анатолій прийняв м’яч і другим дотиком пробив в падінні через себе, з лінії штрафного майданчика. Шкіряний після його удару влучив у стійку, а Непогодов, як і всі присутні на трибунах, просто спостерігав із відкритим ротом. М’яч підхопив партнер і завантажив у карний майданчик, де першим був знову Діденко і пробив на декілька сантиметрів вище поперечки. І це у свої 34 роки.

Більшості гравців в такому віці після такого удару просто на поле викликали б швидку і мануальних терапевтів, щоб збирали назад. В кінцівці гри команди могли обмінятись голами. Спершу Герасимюк непогано, але дещо не точно пробив з-за меж штрафного майданчику, а згодом Мелінишин вирішив подарувати м’яч Хльобасу, щоправда той, як істинний джентельмен, не зміг таким подарунком скористатись.

В підсумку “Ворскла” перемагає і впритул наближається до “Чорноморця” і топ-6, а “Волинь” зберігає за собою передостаннє місце в таблиці.

Олександр Новак “Брутальний футбол”


Menu Title