Невиразний весняний мир

2 Бер, 2016| автор:

Першому весняному матчу в Луцьку передувала ціла зимова “Санта-Барбара”.  Всім ці перипетії уже відомі, тому зайвий раз не будемо повторюватись. За декілька днів до матчу стало відомо, що гру можна буде побачити лише наживо, адже “2+2″ відмовився транслювати поєдинок. За класикою жанру можна дійти до висновку, що напрошувався аншлаг, однак волинська публіка виявилась доволі вибагливою і не дуже розбестила своєю масовістю.

Не могли залишити поза увагою луцькі фанати інформацію щодо можливого перейменування клубу, чи то швидше створення нового, але під колишньою назвою “Торпедо”, тому підготували красномовний банер у відповідь.

Гра почалась всупереч усім футбольним канонам, адже від самого стартового свистка ініціативу захопила “Зоря”, а господарі якийсь час взагалі не розуміли де знаходяться, той випадок, коли ноги вже на полі, а думками ще в роздягальні. Стартова сором’язливість волинян була подавлена декількома перспективними контрвипадами, але у завершальній стадії дуже довго вагались із рішенням футболісти “Волині” і як підсумок – до гостроти так і не доходило.

Однак, дійшло на 18-й хвилині – один із небагатьох кутових у виконанні господарів завершився невдалим вибиванням оборонців луганчан, м’яч підібрав Богданов і розрядив гармату у ворота Шевченка, 1-0. Тут треба зауважити, що пропущений гол кардинально не вплинув на ситуацію на полі –  “Зоря” продовжувала грати у контроль м’яча і прощупувати слабкі місця в обороні суперника. Вже на 22-й хвилині гості розіграли свою класичну комбінацію: стіночка, забігання з флангу у штрафний майданчик і подача на “одинадцять”.

Після обміну голами команди збавили темп і до перерви не створювали більше моментів. Другий тайм був таким же монотонним і повільним, луцька молодь билась, кусалась, гризлась, стелилась у підкатах, в свою чергу луганчани намагались плести комбінації, але загрузли у нав’язаній боротьбі. В результаті другий тайм став ще більш сирим і бідним на моменти –  можна пригадати хіба що небезпечний стандарт у “Волині” наприкінці матчу.


На фоні блідого матчу усі присутні журналісти перебували в очікуванні гарячої прес-конференції. Сподівання були частково виправдані, та розмова із тренерами вийшла швидше душевною, ніж гострою. Віталій Володимирович похвалив футболістів, зокрема місцевих вихованців, які продемонстрували бажання і жагу до гри та за його словами не зіпсували каші. Згадав тренер і турнір в Індії, де “Волинь” всі три матчі зіграла в нічию, але у вирішальному матчі з “Вотфордом”на останніх хвилинах у ворота лучан поставили пенальті, який Кварцяний назвав несправедливим. Не уникнув тренер і питань стосовно майбутнього команди. Щодо цього – жодних сюрпризів, адже вже і так давно преса розжувала з усіх боків ймовірні варіанти.

В свою чергу Віталій Вернидуб був як завжди максимально тактовним і спершу похвалив суперника, який, з його слів, продемонстрував хороший футбол, в міру своїх можливостей. Коуч гостей назвав результат закономірним і нарікав на графік команди, адже вони тільки повернулись з Туреччини і не звикли до важких полів, мовляв, ще потрібно набирати форму. Оскільки завдання луганського колективу – завоювати бронзу.

Олександр Новак, “Брутальний футбол”


Menu Title