Плебеї. Чудо

18 Чер, 2016| автор:

Цей текст є повністю видуманим. Всі збіги з реальними людьми і подіями є випадковими.

Частина перша: Тютюнова філософія

Частина друга: Повернення легенди

Норвезькі оповідки. Плебеї. Чудо

Ніколи не зауважували, що час від часу доля зводить вас із людьми, яких краще обійти стороною?! Зі мною, наприклад (Ґран Торіно)

- Маша, чому ти трубку не береш цілий день?! Кохана, що сталось?!
– ПІШОВ НАХ*Й, МУДАК Й*БАНИЙ. СВОЇЙ МАРІНІ БУДЕШ ПРО ЛЮБОВ ВТИРАТИ. НЕ ЗВОНИ МЕНІ БІЛЬШЕ, ВСЕ СКІНЧЕНО.

Марія кинула трубку і видалила номер Вовчика (той Вован, а це Вовчик). Бомбило в неї на всі гроші. Тепла, яке виділяв її пукан в ті години, вистачило б, напевно, на цілий опалювальний сезон в Україні. Сьогодні з невідомої анкети ВК хтось злив їй переписку, де її улюблений Вовчик залівав до якоїсь падруги, Маріни чи шось таке, зі всіма інтимними подробицями. Потрібно було в дуже прискореному темпі привести нервову систему в порядок і, звичайно, нічого кращого, ніж залити горе бухлом вона не придумала (а хто придумав?). По-биріку дівчина наділа свою улюблену жовту фусбу “БФ”, лабутени і якісь не дуже ахуїтельні штани. Зверху накинулась чорна балонова курточка. Ну прям “Міс Святошин 2016″, – угарнула вона зі свого прикиду. Було около 12-ї години ночі, район вже майже заснув, в одному з падіків стояла незрозуміла гоп-компанія і курила, вдалині пробігла “собача свадьба” (зграя собак, яка лає на всю вулицю, шукає жратву і періодично когось з учасників бенкету деруть в одне місце). “На всьо про всьо 100 гривень, асобо не розженешся. Каніна чи водка?! Ось в чому питання” – задумавшись над вибором, Марія не замітила, як зайшла в цілодобовий. “Нє, водка то вже якось занадто. Завтра буде башка боліти, а ще на пари валити”

– Дайте, будь ласка, “Кримський” коньяк і шоколадку “Рошен” (зрадааааа)
– А тобі вісімнадцять-то є?!
– Хуєпиздрадцять – дерзанула до продавщиці Марія. “Ото я дура, студак вдома залишила, тепер бухло не продадуть”. В темпі вальсу вона побігла назад додому.

“Ну, где же ви бляді…” – лунав на всю гучніть “Ленінград” в салоні мерса. Состав на всіх пара́х гнав на діскач. Вован одною рукою тримав кермо, іншою шось клацав на айфоні. Спідометр перевалив за сотню. Толік із Саньком на задньому сидінні вже почали розпивати “Блек-Джек”, попередньо придбаний для лиць жіночої статі. “Вован, анука тормозни. Якась сімпотна тьолочка дорогу переходить. Підбираєм?! – задав питання Толян. Всі дружньо сказали “ДА”. Мерс на маленькій швидкості почав підкатувати до дівчини, яка вже верталась із магазу і думала, як зараз під “Бумбокс” буде ужиратись вдома.

– Шо така сімпотна мала робить в такій пізній годині на такому районі?!
– А ТЕБЕ ЇБЕ?!
– Давай сідай до нас, ми підвезем куди треба.
– ЄХАЙ НАХ*Й!

Марія зрозуміла, шо чуть перенакалила ситуацію і потрібно було в швидкому темпі ретируватись. Но не тут то було. Пацани прийняли образу занадто близько до серця, вирішили “шо ця сучка має бути наказана” і почали силовим методом тащити дівчину в салон. Марія зрозуміла, що в неї майже немає шансів проти трьох п’яних биків. Кричати було безпантово. Лишалось тільки надіятись на ЧУДО.
“Добрий вечір шановні, не могли б ви відпустити дівчину та їхати своєю дорогою?” – нізвідки на горизонті нарісувався якийсь тіп, якого пізніше дівчина в думках прозвала “апасним штріхом”: на вскидку 1.80, в чорному пальтішку (“Стоун” без патча, основа не палиться), джинси без подворотів (Шо за несмак?) та заношених найках (скр, скр, скр).

Дядя, йди своєю дорогою. В нас з цією тьолою свої тьорки, – тримаючи однією рукою Марію відповів Толян.
– Ви мене, напевно, не зрозуміли. Зараз я опущусь на ваш рівень, щоб дойшло – “БАБУ ВІДПУСТИЛИ, ВПАЛИ НА СВІЙ ТАЗІК І С’ЇБ*ЛИСЬ ЗВІДСИ!”. Для переконливості своїх намірів “апасний штріх” ударом ноги відбив дзеркало на Мерсі. Такої наглості братва не стягнула. Саньок першим побіг “піздити лаха”. Но са старту прилетіла “двоєчка” приперчена лоу-кіком. Від нежданчіка Саньок присів на землю і вибув з гри. Мінус один, лишалось двоє на одного. Вован рішив не іспитувати судьбу і витащив з багажніка біту.

– Ну шо, лашара, щас ти будеш вихвачувати по повній.
– Ти впевнений?
– ДА, ТОБІ П*ЗДА.
-Тоді я пропоную тобі поспілкуватись із моїм другом. Токарєв, знаєш такого?
– ХТО БЛЯ?!

Апасний штріх витягнув із-за плаща пістолет “ТТ” (в Космоса з “Бригади” такий був). Для заспокоєння ситуації було здійснено один постріл у повітря, після чого “апасний штріх” почав задвігати речь. Всі стали уважно слухати, навіть Марія нагострила вуха.

– Значить так, любі друзі. Ви ходите по дуже тонкому льоду, і коли цей лід трісне, під ним вас буде чекати 10 грам свинцю в лобну долю головного мозку. Тому я пропоную відпустити дівчину, а розбите дзеркало піде за моральну шкоду, нанесену постраждалій. Каждий піде своєю дорогою і конфлікт буде вичерпано. Запитання, зауваження, поправки до законопроекту?! Кивніть гривою, якщо все зрозуміло і погоджуєтесь із таким вирішенням питання на порядку денному (чи вже швидше нічному)? – Всі дружно махнули головами.

– П’ять “так”, рішення прийнято.

Пацани швидко підняли Саню, пригнули в тачку і дали по газах в невідомому напрямку, апасний штріх закурив, а Марія стояла і втикала на кульок з розбитим коньяком. Вона була повністю спустошена цією ситуацією і взагалі була без дупля, шо дальше робити в цьому житті. Напевне, перш за все потрібно було подякувати цьому молодику, шо спас її від оргії з трьома бидланами:

– Чувак, просто не знаю як тобі дякувати. Ти врятував мою жопу від дуже великих неприємностей.
– Нічого такого, на моєму місці так поступив би кожен.
– Всьо чотко розклав по полочкам. Не очікувала.
– Та я сам від себе не очікував.
– Надіюсь, ці мудаки розіб’ються к хєрам і попадуть пряміком в ад.
– Дивлячись, в якому стані вони сіли за руль, то мені важко з тобою не погодитись.
– МУСАРА!!!
– Шо?!

Але вже було пізно приймати якісь контрдії. Поліцейський “Пріус” під’їхав незамітно. Слава безшумному гібридному двигуну та виключеним проблисковим маячкам на патрулюванні (азаза). Ця парочка зацікавила працівників МВС, ше б не зацікавити: 12 ночі, якийсь мутний тіп з пістолетом і баба з кульком та бутилкою коньяку.

– Патрульна поліція міста Києва. Старший сержант Тищенко. Покладіть, будь ласка, зброю на землю, станьте на коліна і руки за голову.
– Мужики, тільки спокійно, – апасний штріх кинув пістолет на землю і штовхнув його в сторону поліцейських.
– Пістолет травматичний, а я журналіст. Посвідчення з собою. На коліна ставати не буду, бо тут болото кругом. Штани жалко.

Поліцейський витягнув з кишені серветку і підняв “ТТшнік”. По стволу зразу визначив, що він не бойовий.
– Можете опустити руки і пред’явити посвідчення журналіста?!
– Без проблем.
Його напарник почав світити ліхтариком на дівчину і підійшов ближче.
– Розпивали спиртні напої.
– Не встигли, – Марія показала на розбитий фляндр каніни. Запаху алкоголю від неї не було. Дивно.
– Ви знаєте цього чоловіка? – поліціянт почав ставити їй запитання, для вияснення обставин справи.
– Ееее, нуу… – дівчина не знала, що би це ментам начесати, щоб було подібно на правду.
– Та це моя дівчина, а ходили ми в цілодобовий, щоб купити бухлішка і відсвяткувати річницю нашого знайомства. Вот прийдеться ще раз іти, бо, як бачите, коньяк прийшов у непридатний для вживання стан. А пістолет просто витягнув, щоб кобуру поправити, – апасний штріх був сьогодні на висоті
– Це правда?! – звернувся Тищенко до дівчини.
– Так, – цього вечора Марії тільки й лишалось, що говорити “так”. Потім апасний штріх ще чуток перетер із представниками закону. Після розмови, чувак із пістолетом не викликав у ментів ніяких підозр.

– Добре, тоді не будемо вас затримувати. Гарного святкування, тільки не розпивайте на вулиці! – останнє, що сказали поліцаї, після чого пригнули в машину і укатили за горизонт. Апасний штріх засунув зброю в кобуру, витягнув ще одну сігу.

“Скілько всього може статись за одну ніч, так і починають курити в 25 років” – подумав він. “Блін, якось я по-іншому уявляв зустріч з цією бабою, просто шикарна, виглядає набагато краще, ніж на фото. І вот буває таке. Думаєш про здибанку з якоюсь людиною, і тут раз, і вселенна вас зводить. При чім в такій ситуації, де ти або можеш отримати все і зразу, або бітою по голові. Я так розумію, мені цієї ночі “фул-хаус” випав, а з такою комбінацією тільки в ол-ін ідуть.

– Тебе як звати? – перервала хід його думок Марія.
– Поки ми не бухнули, можеш називати мене “адміном”.
– Шутнік, бля. Можеш нормально сказати своє ім’я?!
– Я адмін і я алкоголік – це все, що треба про мене знати на даний момент.
– Ну ладно.
– Пічаль-бєда, – апасний штріх почав розглядати її кульочок з кавалками.  – Дивлячись на цей натюрморт у вигляді шампанського коньяку і шоколадки, я розумію, що вам, Марія, не асобо багато платять на “Трибуні.
– Звідки ти знаєш, як мене звати і де я працюю?!
– Потім все розкажу, пропоную накатити чогось “покрєпчє”. Знаю одне місце. Ти зі мною?!
– А в мене є вибір?
– Нема.

Далі буде…


Menu Title