Робер Пірес. Французький мушкетер

31 Лип, 2015| автор:

Сьогодні в рубриці «Зірки 90-х» стаття про французького півзахисника, якого в юності називали майбутнім королем французького футболу.

Робер Емманюель Пірес народився 29-го жовтня 1973 року в французькому місті Реймс. Його батько був біженцем із Португалії, шалено вболівав за «Бенфіку» і розвинув у своєму синові любов до футболу. З 16-ти років Робер почав виступати за однойменну команду рідного міста. Відмінна фізична форма, пластичність, точний пас і потужний удар характеризували юного гравця «Реймса» як дуже талановитого і перспективного. Його почали відстежувати скаути інших французьких клубів.

У 1992-му році юнак поповнює ряди клубу «Метц» і починає виступати в найвищому дивізіоні країни. Поступово Пірес став лідером скромної команди, яка в ті часи не хапала зірок з футбольного небосхилу. Однак, за 6 років, проведених у кольорах «Метцу» Піресу вдалось відіграти 162 матчі, забити у них 43 м’ячі і навіть здобути перший в кар’єрі Робера трофей – Кубок французької Ліги у 1996-му році.

У тому ж таки 1996-му році Пірес отримує перший виклик до національної збірної Франції, головний тренер якої Еме Жаке після вдалого виступу на Євро-96 отримав завдання належно підготувати «галльських півнів» до виступів на домашньому Мундіалі 1998-го року.

У сезоні 1997/98 «Метц» під проводом свого лідера Робера Піреса ледь не здобуває чемпіонські медалі у Лізі 1. Після цього Робер виходить на вищий рівень – стає гравцем марсельського «Олімпіка».

У новій команді Пірес грав на позиції плеймейкера і вміло диригував атаками марсельців. Місцева преса відзначала талант молодого гравця, порівнюючи його із ще одною висхідною зірочкою Зінедіном Зіданом, а легендарний Мішель Платіні називав його «майбутнім королем французького футболу».

Зріла і якісна гра Робера не пройшла повз увагу Еме Жаке, який залучив Піреса до основи команди на домашньому Мундіалі. Цей розіграш чемпіонату світу став тріумфом господарів, і в тому числі Робера Піреса.

За два роки збірна Франції, незмінним гравцем основи якої був і Пірес, здобула також і золоті медалі чемпіонату Європи. У драматичному фінальному протистоянні із збірною Італії доля чемпіонського звання вирішувалась в овер-таймі, і саме з гольового пасу Піреса Давід Трезеге забив вирішальний гол, завдяки якому чемпіони світу додали до своїх регалій ще одне поважне звання.

Однак, клубні справи Піреса стали погіршуватись – «Олімпік» в сезоні 1999/2000 різко здав лідерські позиції в чемпіонаті, борючись за виживання, вилетів із Ліги чемпіонів, а найкращий гравець, капітан і диригент атак марсельців прагнув здобувати трофеї. За талановитого француза, ще й у ранзі чемпіона світу і Європи, розгорілась справжня боротьба між мадридським «Реалом» та лондонським «Арсеналом». Спритнішими виявились англійці, а відтак – Пірес став «гармашем».

Усього за марсельський «Олімпік» Робер відіграв 66 матчів, забив 8 голів, став срібним призером чемпіонату Франції та фіналістом Кубка УЄФА.

Якраз напередодні трансферу Піреса в Лондон команду покинув один із її основних гравців Марк Овермарс, тож Робер зайняв його позиції на лівому фланзі атаки «Арсенала».

У сезоні 2001/2002 «Арсенал» наводив страху на всіх суперників у Премєр-лізі, а Робер Пірес був справжнім лідером команди. Однак, на початку 2001-го року, у березні він отримав жахливу травму в кубковому матчі «Арсенала» і вибув з гри на довгих сім місяців.

Партнери Піреса пообіцяли йому, що виграють чемпіонат і Кубок Англії задля француза. І коли в кінці сезону на «Гайбері» відбулось чемпіонське вшанування команди, весь стадіон стоячи вітав травмованого Робера, який здіймав над головою трофей чемпіонів Прем’єр-ліги. Інші гравці «Арсенала» на колінах вітали свого лідера, якого англійська футбольна асоціація визнала також Гравцем року.

Травмований Пірес не зміг допомогти своїй збірній на чемпіонаті світу 2002-го року, однак на полях Японії та Південної Кореї чемпіони світу дуже швидко склали повноваження, навіть не вийшовши з групи.

Оговтавшись від важкої травми, Робер без зволікань вийшов на свій попередній професійний рівень – у травні 2003-го року саме його влучний удар приніс «Арсеналу» єдиний трофей того сезону – Кубок Англії. Всього в 26-ти матчах сезону 2002/2003 Пірес забив 14 голів у 26-ти іграх.

Справжнім тріумфом в історії «Арсеналу» став наступний сезон – сезон «Непереможних», впродовж якого «гармаші» не зазнали жодної поразки. В шаленій формі перебувала основна ударна сила клубу – Тьєррі Анрі, Денніс Беркамп і Робер Пірес. Французький хавбек відзначився у тому сезоні 14-ма забитими м’ячами і 7-ма асистами. Пірес був незмінним лідером команди, його місце в основі «Арсенала» було таким звичним, як і вишуканий французький стиль гри Робера, а також його зовнішній вигляд, атрибутом якого була «мушкетерська» борідка. За це вболівальники і партнери Піреса прозвали його «д’Артаньяном».

А з сезону 2006/07 француз покинув Лондон і розпочав виступи в іспанській Ла Лізі за «Вільярреал». Всього у складі «Жовтої субмарини» Робер відіграв 4 сезони, впродовж яких 102 рази виходив на поле і забив 13 голів. Але на жодні трофеї скромний іспанський клуб в той період не претендував.

Ще раніше Пірес завершив виступи у складі збірної Франції. Визначні вершини 1998-го та 2000-го років французи повторити так і не змогли, а у 2004-му році в Робера виник конфлікт з тодішнім тренером збірної Раймоном Доменеком, внаслідок якого Пірес припинив виступати за збірну. Окрім золотих медалей Мундіалю та Євро, Робер перемагав у футболці «Ле Бльо» на Кубку Конфедерацій у 2001 та 2003 роках, всього відігравши за збірну 79 матчі і забивши 14 голів.

Восени 2010-го року Робер повертається в Англію, підписавши в статусі «вільного агента» контракт із «Астон Віллою». Однак, поважний футбольний вік і спад у фізичній формі, завадили французу гучно заявити про своє повернення – лише 9 разів у сезоні він виходив на поле в складі бірмінгемців. Надалі клуб і гравець співпрацю не продовжили.

Не зважаючи на те, що Пірес не оголошував про завершення професійної кар’єри, довший час він не грав у футбол на найвищому рівні. Натомість, брав участь в благодійних матчах, також був учасником програми боротьби зі СНІДом. А у 2014-му році підписав конракт із клубом індійської Суперліги «Гоа». Індійські вболівальники пишно прийняли свого кумира.

В складі «Гоа» Пірес відіграв 8 матчів і забив 1 гол. Очевидно, що найкращі роки 41-річного французького майстра вже позаду, але його витончена майстерність, стрімкі флангові забіги і філігранні паси – це те, що залишиться в пам’яті кожного шанувальника футболу і поціновувала мушкетерської точності Робера Піреса.


Menu Title