Руїни з периферії

28 Лют, 2016| автор:

Стереотипно прийнято вважати, що футбольне життя Англії обретається навколо декількох міст – Ліверпуль, Манчестер і, звісно ж, Лондон, в якому близько двадцяти професійних футбольних клубів. Однак існує життя і на периферії, зокрема, у ста кілометрах від столиці на південному березі Англії розташоване місто Портсмут. Завдяки тому, що значна частина міста відділена від материка, його ще називають єдиним острівним у Британії. Портсмут – класичний представник депресивного міста, чисельність населення тут сягає лише близько 200 тисяч осіб і щороку ця цифра тільки зменшується. Це пов’язано як із малою кількістю робочих місць, так і з низьким рівнем зарплат: середній дохід жителя Портсмута – 475 фунтів на тиждень, що є нижче відповідного показника у інших містах Британії. На фоні такої не надто яскравої картини наявність футбольного клубу стає чи не єдиною розрадою індустріальної гавані.

фраттон парк

“Портсмут” був заснований у далекому 1898 році і на відміну від більшості англійських клубів жодного разу не змінював своєї домашньої арени – команда як і раніше виступає на “Фраттон Парк”, який вміщує трохи більше 20 тисяч вболівальників. Офіційний сайт, та інші джерела дають різні цифри, тому не будемо до кінця педантичними. А розбіжності ці, можливо, не стільки зумовлені недостовірністю даних, скільки відомою всім специфікою вболівання на Туманному Альбіоні, адже бували випадки, коли футбольні арени під час принципових матчів вміщували на 30-50% глядачів більше, ніж їхня офіційна місткість. Зокрема, клубний рекорд відвідуваності “Портсмут” встановив у 1949 році на поєдинку Кубку Англії проти “Дербі Каунті”, тоді подивитись на гру улюбленої команди зібралось 51,385 вболівальників. А тепер порівняйте цей показник із зазначеною місткістю арени.

Щодо безпосередньо історії і досягнень клубу, то в Англії прийнято умовно поділяти команди на три категорії: велика четвірка + колективи, що стали грандами в період нульових років; клуби з багатою історією, але ті, що занепали на цей момент; та ті, що не мали надзвичайних видатних досягнень раніше і є доволі посередніми сьогодні. “Порстмут” можна віднести до переліку останніх. Однак, навряд чи скажеш, що клубний музей “Помпі” геть пустує. “Сині” двічі тріумфували у Кубку Англії 1939-ому та 2008-ому роках. Ще 6 разів ними були підкорені нижчі дивізіони Англії, та це швидше як неточний удар у матчі – жодної користі, але для статистики галочка. Як не крути, а фінансова скромність мала вплив на скромність результатів.

портсмут

Цікавою сторінкою в історії команди є походження її прізвиськ, серед яких: “помпі” (“помпіз”), “cині”, “турки”. Існує декілька версій виникнення таких найменувань. Перша – “помпіз” пішло від назви французького судна, яке було захоплено і транспортовано до місцевого порту. Друга – моряки із Портсмута висадились неподалік помпейських колон, відтоді їх стали називати “помпейськими хлопцями”. Третя – знову ж таки пов’язана з морем, судна, що заходили в місцевий порт ставили відмітки в журналі “Pom P”. Ну а “турками” команду називають через те, що на емблемі зображена восьмикінечна зірка і півмісяць, які пов’язують з ісламом. З’ясувавши походження прізвиськ команди, пропоную більше не турбувати сторінки, які перебувають у цілковитій гармонії з пилом і перейти до наших днів.

Більшість із нас ближче познайомилась із “Портсмутом” за часів Прем’єр-Ліги на телеканалі “Мегаспорт”. Найбільше запам’ятався сезон 2005/2006 в якому “Помпі” вели відчайдушну та успішну боротьбу за виживання і за декілька турів до завершення чемпіонату витіснили з еліти “Бірмінгем”. За весь сезон команда здобула 10 перемог, 6 із яких кров’ю і потом вирвано на фініші чемпіонату. Кували порятунок у тому сезоні Андрес Д’Алесандро, Педро Мендеш, Гарі О’Ніл, Вейн Раутледж, Лінвой Праймус.

Вже наступного сезону команду Гарі Реднапа підсили декілька перспективних та досвідчених бійців такі як: Девід Джеймс, Сол Кемпбел, Глен Джонсон, Ніко Кранчар, Нванко Кану, Джимі Траоре. До слова, цей сезон став значно успішнішим для “Портсмута”, команда фінішувала на 9-му місці і лише двома пунктами поступилась “Болтону”, який завершив кампанію в зоні єврокубків. Для тих, кого накрила ностальгія нагадаю команди, які тоді наводили шороху в Прем’єр-Лізі, а зараз поневіряються нижчими лігами – “Болтон”, “Редінг”, “Блекберн”, “Мідлсбро”, “Віган”, “Фулхем”, “Чарльтон”, та і “Манчестер Сіті” ще був без шейхів і боровся за виживання. Були ж часи!

oQL7J9v2jxo

Сезон 2007/2008 став одним із найуспішніших в історії клубу, “Портсмут” став восьмим і здобув Кубок Англії, завдяки чому отримав право виступати у Кубку УЄФА. В тому ж сезоні “Помпеї” підсилились рядом кваліфікованих виконавців: Сільвеном Дістеном, Джоном Утакою, Салі Мунтарі. Але казка не могла тривати вічно і через рік між президентом клубу та головним тренером почались серйозні конфлікти, наслідком яких стала відставка останнього. Згодом з’ясувалось, що яблуком розбрату став неефективний менеджмент клубу, на думку самого Реднапа. З цього моменту і почався незворотній процес регресу команди. Спочатку “Портсмут” фінішував 14-м, а вже через рік зайняв останню позицію і залишив Прем’єр-Лігу.

Однак, на цьому проблеми далеко не закінчились, а початок вони беруть ще із 2006-го року, коли власником команди став російський міліардер Аркадій Гайдамак. На початках власник виділяв солідні, за звичними мірками “Портсмуту”, кошти на кадрове підсилення, але всі зіркові футболісти, які приходили в клуб отримували чималі контракти, що призвело до роботи в мінус і поступового накопичення боргів, які намагались гасити кредитами зовні. Як виявилось не дарма одного разу, тоді ще наставник “синіх”, Гарі Реднап виступив із заявою, що в клубі назрівають проблеми через незрозумілі дії з фінансами, оскільки команда від продажу гравців отримала понад 50 мільйонів фунтів, а борги при цьому тільки зростали.

5441

У 2010-му році заборгованість сягнула 138 мільйонів фунтів і клуб було визнано банкротом. В цей час продовжувалось стрімке падіння команди і в плані футбольних результатів: “помпі” залишали дивізіон за дивізіоном. Наступним власником “Портсмута” став ще один росіянин. Але і Володимир Антонов на ситуацію істотно не вплинув. По-перше, його каденція виявилась вкрай не тривалою, по-друге, клуб ним використовувався лише задля власних фінансових операцій, за підсумком яких був заарештований. Генеральна прокуратура Литви оголосила його в розшук з підозрою у присвоєнні майна в особливо великих розмірах та підробці документів.

За два роки фінансова яма тільки поглибилась, адже сума із 138 мільйонів зросла ледь не в десять разів. У цей же час Балрам Чайнрай погодився фінансувати клуб, тобто покривати мінімальні витрати для продовження виступів команди, поки не знайдеться повноцінний власник. Та чи потрібна комусь команда з третього англійського дивізіону із захмарними боргами? Ситуація розгорталась гірше нікуди і клуб був на межі ліквідації. До порятунку рідної команди взялись найвідданіші їй люди – вболівальники. Вони створили ініціативну групу, яка і вела перемовини щодо придбання прав на володіння клубом разом із приналежним йому майном. Щоправда процес був вкрай складним, справа дійшла навіть до суду.

244

Та все таки вболівальникам вдалось досягти згоди з президентом і федерацією футболу, яка допомогла обнулити рахунки “Портсмута” за умови, що фанати виплатять 3 мільйони фунтів попередньому власнику впродовж декількох місяців. Кошти збирали всім містом, дехто жертвував по 50 тисяч, дехто по одній, чи взагалі декілька сотень фунтів, але торсида зуміла зібрати необхідну суму у визначені терміни і футбольний клуб “Портсмут” з того моменту розпочав нову сторінку у своїй історії, а найголовніше – продовжив своє існування.

Перший матч “народна” команда програла “Брентфорду” з рахунком 2-3, але результат не надто засмутив вболівальників, які зазначали, що все тільки починається і вони готові переписувати історію. Звичайно, реальність далека від казки і “Портсмут” не перетворився в карету після помаху чарівної палички, але він хоча б продовжив грати, хоч і не дуже успішно, бо по закінченню сезону команда знову опинилась у зоні вильоту і опустилась вже до четвертого англійського дивізіону.

фанати портсмута

Вболівальники “Помпеї” на всі руки майстри: потрібно купити команду – будь ласка, потрібно по ходу матчу замінити арбітра – будь ласка. Неординарний епізод стався під час домашнього матчу проти “Ньюпорта”: в кінці першого тайму головний арбітр отримав пошкодження, його замінив четвертий рефері. В перерві матчу диктор оголосив по стадіону, що потрібна людина із суддівським досвідом, щоб замінити четвертого арбітра. На прохання відкликнувся один із вболівальників, який потім сказав у інтерв’ю: “Я прийшов на стадіон подивитись футбол, а в підсумку сам став частиною гри. Це було чудово. Я сказав, що маю досвід і мене провели у суддівську кімнату, та видали верхню частину форми”.

Такі вони хоробрі серця із Портсмута, а одноіменна команда зараз займає 7-ме місце в четвертому дивізіоні і плекає надії на подолання руїни. Шкода втрачати доволі самобутній, хоч і скромний колектив, який свого часу уже встиг розколихати грошовите футбольне болото Прем’єр-Ліги. Тож залишається тільки сподіватись на розквіт футболу біля берегів англійської периферії.

Олександр Новак, “Брутальний футбол”

В темі:
·

Menu Title