Сергій Василюк: “На війні ультрас стають більш зрілими, мудрими, відважними, і, сподіваюсь, далекоглядними”

4 Лип, 2015| автор:

Ексклюзивно для рубрики “Культурний Футбол” з нами поспілкувався лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк! 

Сьогодні до вашої уваги друга частина нашої розмови. Початок бесіди можна переглянути ОСЬ ТУТ.

– Якщо продовжувати говорити про те, що обєднує. Ви брали активну участь у акціях на підтримку Павліченків. Що вам найбільше запам’яталося з тих часів?

– Ну по-перше, я познайомився з Женьою Щелкуновим. Це один з лідерів динамівських ультрас. А, нє, це взагалі суперісторія. Я вам зараз розкажу. Ви уявляєте собі, 2013 рік. 1 квітня. Я лежу сплю. 10 ранку. Понеділок. Мені дзвонять: «Здравствуйте… Хотели бы вас пригласить сыграть на НСК «Олимпийский» на открытии матча «Динамо» – «Шахтер». Я думаю, що це? Розіграш? Запрошували офіційні представники НСК. Потім дзвонить, власне Женя і пропонує до музики додати шоу з козаками. Так ми і познайомились. А я собі думаю: «Ну от прикол, уже розігрують так, шо далі нема куди» (сміється). Та запрошення виявилось абсолютно реальним. І так от ми вперше тоді виступили на «Олімпійському» перед відкриттям матчу. А знаючи про ув’язнення Павліченків ми вирішили висловити свою позицію, і так зблизитись з ультрас. І прямо під час пісні «Коли на серці сумно» ми підбігали до трибун зі словами «Свободу Чесним! Свободу Павліченкам!». Так потім ми навіть зняли кліп такий тематичний на цю ж пісню.

сергій василюк

– А ще згадується, як ви на морозі -15 все одно були з гітарою і грали, акції ж були постійно. Багато виконавців підтримували їх, але на отаких регулярних засіданнях, не на наймасовіших акціях їх не було, а ви приходили.

– Так, тричі. Спочатку взимку на Солом’янській площі. Потім був концерт теж на Солом’янці в іншому місяці, здається, 12 березня 2013-го. А потім був захід в парку Шевченка і хода в підтримку Павліченків (27 квітня 2013-го, перед матчем «Динамо» – «Дніпро» – прим. БФ). До речі, очолював ходу нинішній народний депутат Юрій Левченко. Він теж дуже підтримував їх. Часто бере участь в таких акціях. Щодо мене – мені якось взагалі була приємна тема футбольна і прагнення до справедливості. Приємно, що на акції приїжджали ультрас «Дніпра» і «Карпат». Я їм присвячував навіть ще додаткові пісні.

– Якщо говорити загалом – що для вас ультрас як рух, і чи змінювалось, можливо, ставлення від першого знайомства з ними?

– Можу однозначно сказати, що цей рух дуже підтримує команду. Команда вдячна цим хлопцям і, дійсно, вони з нею завжди – і вдома, і на виїзних іграх. Цікаво ж, вони живуть у своєму якомусь окремому світі, напевно. Чого я не розумію – це махачі. Ну але, можливо, це іде на користь, гартує в майбутньому цих хлопців до більш серйозних випробувань. Пам’ятаю, їхав з ультрас «Динамо» з Полтави в Київ – ну, нічого такі хлопці. Різні теж: хтось там наодинці сидить, інші – їдуть великими компаніями. Головне, що це стабільний вболівальник. Тобто вболівальник є різний, а це, напевно, найбільш згуртований вболівальник, підтримка якого потрібна завжди.

Ви знаєте, от, до речі, цікавий факт, коли нещодавно Гусєв підійшов до ультрас «Шахтаря» підтримати їх. Знаєте, я дуже пройнявся цим моментом. Ці ж хлопці незважаючи, що з Донецька, вони ж за Україну! І мені вперше, може так не ввічливо казати, але дійсно стало шкода донецький клуб, що зараз у них немає дому. Можливо, Львів не найкраще місце для них. Краще б вони, може, в Одесі, чи в Дніпропетровську, чи в Харкові тому ж базувалися. Можливо, там більше їх вболівальників. І дружньо сприймали б.

василюк ато

– А яка ваша думка, останнім часом то заяви гравців після гри з «Динамо», в якій Львів апріорі підтримував би киян, то той же Палкін зараз спокійно їздить в Донецьк. Це підливає масло у вогонь. Щодо питань конфлікту на Донбасі у «Шахтаря», на відміну, від того ж «Динамо» чи «Дніпра», більш така м’яка позиція.

Я Ракицького розумію. Я емоційна людина. Він молодший за мене, здається, років на 6. Ну що тут такого. Він був щирим. Я розумію його. Бачите, і ультрас, і футболісти опинилися в такій дуже дурній, м’яко кажучи, ситуації. Можливо, президенту їхньому треба якось переосмислити цей момент, де базуватися, бо проблема така є.

Мало того, що дружать ультрас «Карпат», «Дніпра» і «Динамо», ще і, напевно, є така просто більша симпатія до «Динамо» у Львові. Не знаю, але бачите, це ще добре, що «Шахтар» зберігся. Це жахливо, що «Таврію» розформували. Просто жах! Перший чемпіон як-не-як. Хоча це був смішний трошки чемпіонат 1992 року. Вірніше, смішний був той фінал, бо не можна одним фіналом вирішувати долю чемпіонату. Шкода цю команду.

– Якщо говорити про ультрас, вони одні з найрішучіших, як в тій же справі Павліченків. На війну одними з перших пішло багато фанатів. Ви їздите до добровольчих батальйонів, спілкуєтесь. Як хлопці реагують, як намагаєтесь допомагати їм?

– Я ж ось сам у футболці «Азова»! Ну, вони зараз уже не позиціонують себе як ультрас. Там хтось може згадувати «Я – ультрас «Металіста», я – «Шахтаря». Вони молодці, що вони взяли на себе таку відповідальність. Завдяки їм ми повернули Маріуполь. І втримуємо кордон значною мірою їхніми зусиллями. Тому бачите, ця цікава така субкультура ультрас, здавалося б, яка пов’язана тільки з футболом, сьогодні відіграє дуже важливу роль у захисті України. І вони там стають більш зрілими, більш мудрими, більш відважними, і, сподіваюсь, далекоглядними. Війна нас всіх зробила більш тверезомислячими.

– Якщо говорити про ваші тексти, особливо з останнього альбому, записаного ще під час Майдану. Не знаю, пророчі чи не пророчі. Але та ж «Народна війна», на яку зараз роблять кліпи…

– «Народна війна» – це все-таки пісня присвячена визвольному руху в центральній Україні в 20-ті роки. Там конкретно згадуються отамани: Зелений, Гризло, Блакитний… Так само і Василь Лютий писав «Меч Арея» дуже давно. Тобто це не пов’язано. Але приємно, що бійці на фронті люблять ці пісні.

ато концерт

– А як взагалі ставитесь до сучасного футболу, точніше до тенденції до комерціалізації, величезних грошей у футболі, що з футболу більше якесь шоу роблять.

– Негативно ставлюсь. Наприклад, от той факт, що зараз «Сталь» Дніпродзержинська, команда, яка заслужила місце в вищій лізі, фактично перестала існувати (Насправді ще незрозуміло, якою буде подальша доля команди, це питання вирішується – прим.”БФ”). Це можливо тільки в нашому світі дикого капіталізму. Все-таки в часи радянські, я не ідеалізую цей час, але там хоча б приблизно рівномірно розподіляли гроші на команди обласних центрів, республіканського значення. Так, «Динамо», звичайно, було суперклубом,  яке теж могло забирати найкращі вершки, але все-таки були «Нива» Тернопіль, «Нива» Вінниця, «Прикарпаття» Івано-Франківськ, «Верес» Рівне, той же «Колос» Нікополь, який потім став «Металургом». Це були прекрасні команди, які зараз просто через те, що їх не фінансують, практично занепали. І от свіжий приклад – «Сталь» Дніпродзержинськ. Ну це просто жахливо. Хоч би затвердили подвійну назву «Сталь-Металург». Бо це просто неповага, в першу чергу, до дніпродзержинської публіки, яка вболівала за цей клуб.

– Якщо говорити про те, що ЧС-2018 має пройти в Росії. Що ви думаєте, бойкотувати чи, навпаки, їхати і перемагати?

– Ну я думаю раз, наприклад, боксер Кличко б’ється з Повєткіним і перемагає, Усик перемагає іншого росіянина Князєва, чому футболісти мають бойкотувати. Звичайно, буде дуже неприємно все це, але на відміну від музикантів, я впевнений, що футболісти будуть в безпеці і все буде добре. Хай покажуть дійсно, на що здатні. Все-таки футбол – це гра мільйонів.

Але з точки зору політики, вірніше – привернення інвестицій до нашого ворога, з такої точки зору бойкот абсолютно виправданий. Прикро тільки, що часом Європа дуже лояльно до Росії ставиться. Ті ж ФІФА і УЄФА…

сергій василюк виступ

– Що ви побажаєте читачам «Брутального Футболу», взагалі людям, які цікавляться футболом? Якісь побажання від вас особисто.

– Молодим вболівальникам бажаю, щоб вони відчули те саме, що я відчував в 97-му році, коли «Динамо» перемагало найкращі футбольні клубі Європи. І, можливо, навіть більше. Приємно, що Ігор Суркіс підтримує політику українізації клубу. Хочеться, щоб «Динамо», як й інші українські команди, переважно було українським. Ми, звичайно, не применшуємо заслуг Вукоєвіча, Віди, Ленса і багатьох інших, але хочеться щоб усе-таки українці себе проявляли більше і результат був ще кращим!

Розмовляв Володимир Скиба


Menu Title