Спалах німецької зірки: хто такі “РБ Лейпциг”?

18 Лис, 2016| автор:

Нерідко на футбольній арені запалюються нові імена. І гра таких новачків та “імен” приковує до себе увагу – мільйони очей по всьому світу починають спостерігати за народженням команди, підтримувати її та, незважаючи на свою фанатську приналежність, бажати їй перемог. Цього сезону таким колективом є “РБ Лейпциг”

Дресирувальники лейпцигських “биків”

Скромна команда із Лейпцига дуже стрімко досягла елітного місця в першій Бундеслізі. До висот німецького футболу команду привів Ральф Рангнік, який зараз займає комфортне місце спортивного директора. Керівництво клубу вирішило поміняти тренера перед своїм дебютом в елітному дивізіоні. Жереб було кинуто, і на тренерський місток піднявся Ральф Хайзенхюттль, колишній тренер “Інгольштадта”.

Це призначення жваво обговорювалось в німецькій пресі, бо Хайзенхюютль не входить в число зіркових тренерів, а результати його роботи з “Інгольштадтом” були посередніми (лише 11-та сходинка в лізі), тренерська манера відображалась у закритому футболі, в той час як минулорічний “РБ Лейпциг” робив ставку на атакувальний стиль. В свою чергу, новоспечений керманич не обіцяв вболівальникам золоті гори та зберігав свою австрійську прагматичність, закликаючи і команду, і вболівальників зберігати холодну голову. Після 10 зустрічей в рамках чемпіонату установка тренера не змінилась, а результат його роботи спостерігається в таблиці.

Лідери “РБ Лейпциг”

Про призначення нового керманича стало відомо ще минулого сезону, в травні. Тоді майбутній тренер почав придивлятись до команди і трансферних цілей. Хайзенхюттль на трансферному ринку повів себе скромно і на той момент звернув увагу на молодих і перспективних гравців, бо нова команда потребувала хорошого старту в елітній першості. Одним з таких потенційних лідерів є Тімо Вернер – на випускника футбольної академії “Штутгарта” наставник покладає великі надії. Цей швидкісний і технічний нападник, який на початку року у складі “шваб” вперто не давав можливості прорватись в основу Артему Кравцю, немов створений для ігрових тактик Хазенхюттля. 20-річний форвард на великій швидкості може прийняти розрізний пас і вирішити долю поєдинку. Для Вернера це шанс закріпитись у вищому футбольному дивізіоні, бо за останні три сезони він зірок з неба не хапав і  грав доволі посередньо.

nSxtOpghGmI

Також “бики” мають 3 своєму складі  півзахисника Еміля Форсберга. В ігровій схемі головного тренера 4-4-2 одним із лідерів середньої лінії є саме цей 25-річний швед. На полі він створює моменти, завдяки своєму прекрасному верховому пасу, підключається до атаки і самостійно може її завершити (на рахунку шведа 4 голи в 9 матчах), в спілкуванні з пресою стриманий та зосереджений. Безсумнівно, що Форсберг є стрежневим гравцем, якому  довіряє тренерський штаб і він платить за цю довіру по-німецьки змістовною грою.   

Але капітаном був і залишається Домінік Кайзер, який має величезний досвід в еліті німецького футболу, але розкрився цей хав тільки із приходом в стан лейпцигської команди. В тандемі із Форсбергом він розганяє швидкісні контратаки, чудово працює без м’яча на половині поля суперника, знаходить вільні зони при стандартних положеннях. Кайзер надзвичайно корисний для команди, бо такого капітана годі й шукати.  

Сильні сторони дебютантів

З огляду на 10 турів Бундесліги. можна говорити про те, що підопічні Ральфа Хайзенхюттля  грають на контратаках, які стали надзвичайно корисними в матчах із дортмундською “Борусією” та “Вольфсбурґом”. В цих зустрічах “бики” мінімально переграли суперників. Показовим для “РБ Лейпцигу” став матч проти “джмелів”, бо після нього вся футбольна Німеччина заговорила про них. Чи можна назвати це фартом? Зважаючи на гру – ні.

 

3IRzm60V0Co

Хлопці з Лейпцигу виглядали більш організовано та компактно, ніж їхній більш іменитий суперник. Надзвичайна атака в обличчі Обамеянга, Шюрле та Гетце не змогла “розкрити” злагоджену оборону, яку можна назвати однією із найкращих в цьому сезоні. Проте суперник своїм шансом скористався, вигравши боротьбу на другому поверсі в середній лінії та завдяки прострільній передачі в штрафному майданчику “Борусії” – так шальки терезів переважили на користь хлопців Хайзенхюттля.

З “Вольфсбургом сталось трохи інакше. Технічна складова та гарматний удар з-за меж штрафного майданчика шведа Форстера  змусила капітулювати команду Валер’єна Ісмаеля. Варто зазначити, що в тій грі, бики показали, що здатні конкурувати з будь -ким у лізі.

Також сильною стороною команди є гра при стандартних положеннях та гра в повітрі.  Це було показово в матчі з “Гамбургом”. За короткий проміжок часу команда заробила пенальті та два небезпечні штрафні, один з яких закінчився голом, і як результат – тотальний розгром господарів поля 0:4.

Третім важливим компонентом гри “РБ Лейпциг” є розрізні паси та прострільні передачі в чужому штрафному майданчику. Ця тенденція спостерігалась в матчі з “Майнцом” (3:1), “Дармштадтом” (2:2) та “Вердером” (3:1). Лінія атаки, на чолі з Вернером, вміло знаходить прогалини в обороні суперника та технічно забирає на себе двох-трьох захисників і віддає різкий пас на вільного партнера в центрі. Схема проста, але дієва. Завдяки цим відпрацьованим діям та злагодженності команди в обороні, колектив цього сезону йде без поразок.

Хто ж вкладається в зірок?

З назви клубу неважко здогадатися, що клуб фінансується компанією “Ред Булл”. До речі, це п’ятий клуб, який належить цій структурі. Раніше боси холдингу придбали “Ред Бул Зальцбург”, “Нью Йорк Ред Булс”, “Ред Бул Бразіл” та “Ред Бул Гана”. Головний інвестор та власник компанії “Ред Бул” Дітріх Матещиц серйозно поставився до справи і грошей на команду не жалкував. А на підвердження своїх намірів поставив перед клубом завдання, у виконання якого ніхто не вірив на початку шляху: впродовж восьми років одержати путівку в першу Бундеслігу, пройшовши шлях із самих низів. Неймовірно, але факт: команда досягла поставленого завдання всього за сім років.

4grFQajMqQw

Пан Матешиц після першого сезону команди в Оберлізі настільки повірив в успіх, що клуб завдяки його фінансовій підтримці почав розвиватись прямо на очах. Завдяки фінансовій підтримці з’явилась можливість залучати в команду молодих гравців. Лише за один сезон це питання було не тільки вирішено, але й поставлено на конвеєр. Але лише грішми цієї мети не досягнеш. Тут і знадобились пану Дітріху його давні дружні стосунки з Францом Беккенбауером, який сприяв команді зі свого “функціонерного” боку.

Хтось може назвати “РБ Лейпциг” черговим грошовим мішком. Але команда не тільки вдало користується грошима свого спонсора, а й показує результат. З цим сперечатись важко.

Звернемось до трасферного бюджету команди. В часи, коли підопічні тоді ще Ральфа Рангніка починали сезон 2015-2016, колектив поповнив ряд гравців. Найпомітнішими з них були Деві Зельке, що заради команди другої Бундесліги залишив “Вердер” трансфер якого став мало не рекордним в другій за ієрархією лізі Німеччини – 8 млн євро, та Штефан Ільзанкер, якого привів з собою Рангнік з “Ред Бул Зальцбург”. За нього було виплачено трохи більше 2,5 млн євро. Для реалій нинішнього футболу це копійки, але повірте, для рівня другої Бундесліги – це чималі грощі. Завдяки таким інвестиціям, команда блискавично проскочила етап другої ліги і пробилась у першу.

В минуле ж трансферне вікно в бюджеті “РБ Лейпциг” було закладено 50 млн євро, якими Ральф Хайзенхюттль розпорядився з австрійською економією. Також варто зазначити, що усіх 11 гравців ( у віці 18-23 років) влітку було придбано виключно на перспективу, що свідчить про потенціал колективу і далекоглядність керівництва клубу. Чого вартувало лише придбання Берка Олівера із “Ноттінгем Форест” за 12 мільйонів євро: хава збірної Шотландії, якому лише 19, хотіли бачити чимало топ-клубів Європи, та він надав перевагу саме новому німецькому проекту. Звісно, з висоти пройденого шляху, з упевненістю можна говорити: не завжди гроші вирішують долю команди, однак поки виглядає так, що клуб витрачає їх із користю.

Мають хлопці також майже власний стадіон, і неабиякий, а ту саму “Ред Бул Арену”, на якій національна збірна України зазнала поразки від іспанців на ЧС-2006. Лише один нюанс: цей стадіон повністю команді не належить, так як він орендований компанією “Red Bull GmBH” в 2010 році. Того ж року арена була перейменована. Зараз в футбольних кулуарах Німеччини йдуть розмови про викуп стадіону, але поки це тільки чутки. Через це боси “РБ Лейпцига” мають наміри інвестувати у будівництво нового стадіону на 70 тисяч міст (теперішній вміщає 43).

Вболівальники       

Жодна команда не може існувати без підтримки. У випадку цих хлопців все значно складніше.

Не задумувались, чому до цього часу ви майже нічого не чули про футбол в Лейпцига? Причина в тому, що за останні 10 років це перша вдала спроба відродити професійний футбол в місті. Останній раз така спроба була здійснена ще 2006 році, коли холдинг “Ред Бул” намагалсь купити контрольний пакет акцій клубу “Саксен”.  Тоді він мав доволі непогану базу, але  потребував негайних фінансових вливань. На шляху до світлого майбутнього раптово стали аболівальники. Головною претензією були махінації з контрольним пакетом акцій “Саксену”. В футбольній Німеччині діє правило, що генеральний спонсор має право тримати не більше 49% акцій клубу і не може приймати остаточне рішення. Нагальні питання вирішуються голосуванням в якому мають брати участь: рада директорів генерального спонсора, власники членських карт та правління клубу, між якими розподілені 51% Тодішня схема не давала власникам членських карт, бо ті 2%  акцій перейшли  до 17  “вболівальників” на папері, які насправді мали місця у вищих шаблях керівицтва клубу. До цього додалось питання з приводу емблеми клубу, до якої в Німеччині дуже жорсткі вимоги. Офіційна емблема команди не має нагадувати чи рекламувати спонсора, бо інакше клуб не має права виступати у вищій лізі і стає фармклубом (виняток Баєр Леверкузен). Звісно, що вболівальникам не дуже сподобались такі розклади і розпочались протести. Керівництво “Ред Бул” декілька разів пропонувало слабенькі компроміси, але змушено було відступити, коли почали з‘являтись жертви.

lPfU0ndgR4Y

На сьогоднішній день, ця схема за неясних причин стала прийнятною і викуп вже “РБ Лейпциг” відбувся. Досі основна частина вболівальників бойкотує ігри команди, та раз у раз намагається добитись справедливого розподілу акцій у клубі. В цій справі вже декілька років приймає участь і футбольний союз Німеччини, але поки остаточних рішень з приводу цього питання немає. Але, незважаючи на таку складну ситуацію з місцевими ультрас, стадіон заповнюється від гри до гри. Чим закінчиться ця сага важко прогнозувати, але маємо надію, що ці важливі частини однієї команди знайдуть порозуміння.

Є й окремий сайт від усієї спільноти німецьких фанатів – Nein zu RB, де ультрас пояснюють свою нелюбов до клубу, називаючи його штучним, без душі і таким, що нічого, окрім комерції, не має спільного з футболом. Проте, варто зазначити задля справедливості, що порядок в “Лейпцигу”, особливо у фінансовій частині такий, що інші клуби б позаздрили: верхня позначка зарплат сягає 3 мільйонів євро і жоден гравець не може за неї перейти.

Ось такі вони лепцизькі бики. Хтось кажуть, що вони стануть новим “Лестером”, хтось каже, що це всього лише фарт. Але лише час розставить все на свої місця. Тож вболіваємо разом.    


Menu Title