Синьо-жовта Бельгія. Яка вона – Ліга Жюпіле?

13 Тра, 2018| автор:

Зараз українських футболістів можна зустріти в багатьох європейських чемпіонатах, починаючи від Андрія Ярмоленка і Євгена Коноплянки в Німеччині й закінчуючи Костянтином Ярошенком у Фінляндії. Одним з популярних футбольних напрямів, де себе шукають українці, є комфортна Бельгія, до якої наші гравці почали їхати ще в 90-х. От про неї сьогодні й поговоримо.

До початків

Бельгійський футбол важко назвати молодим. Перший розіграш чемпіонату стартував ще 1895 року. Контролюється він Королівською бельгійською футбольною асоціацією, яка трохи згодом була одною із засновниць ФІФА.

Нині структура КБФА є доволі масивною. Вона складається з декількох підрозділів (власне бельгійське, фламандське та французьке крило, що були створені у 2008-у і 2009-у роках відповідно), які контролюють три дивізіони та тримають руку на пульсі дитячого та юнацького футболу. Керує цією бельгійською машиною Жерар Лінар, який позиціонується місцевою пресою і ним самим, як “президент для всіх”.

31959389_387772035037203_4687344087844519936_n
У вищому дивізіоні Бельгії 17/18 грають 18 команд у форматі поділу на три шістки із доволі заплутаним календарем. Матчі чемпіонату в середньому відвідує 13-14 тисяч вболівальників (для порівняння в УПЛ ця позначка може сягнути лише 3-4 тисяч).

Інфраструктура чемпіонату є доволі прогресивною. Ледь чи не кожен клуб має змогу розвивати свою академію та клубну нерухомість. Що ж стосується футбольних арен, то найбільшими в країні є “Моріс Дюфран” (понад 30 тисяч місць) та “Стадіон короля Бодуена” (67 тисяч).

31955298_387772171703856_6954008993794621440_n

 

На останньому грає свої домашні матчі національна збірна Бельгії. До речі, про неї…

Золоті інвестиції

Українські вболівальники звикли пов’язувати бельгійський футбол з такими іменами як Тібо Куртуа, Еден Азар, Ромелу Лукаку, Кевін де Брюйне. Цих гравців називають золотим поколінням національної збірної. Воно й не дивно. Станом на квітень 2018-го року Бельгія входить в топ-3 найкращих збірних світу.

2-833x474

Але в цій яскравій картинці є доволі цікава деталь. В заявці червоних дияволів станом на листопад 2017-го року були присутні лише троє гравців з внутрішнього чемпіонату (голкіпер Матц Селс і захисник Леандр Дендокер – обидва з “Андерлехта” та Ентоні Лімбомбе з “Брюґґе”). Чому ж існує така прірва між збірною та бельгійською лігою?

В цьому винна лише одна людина – екс-тренер “Андерлехта” Поль ван Хімст, Саме він разом із Жоржем Лекенсом (до речі нинішній коуч збірної Угорщини) розробив тренувальну програму для дитячих футбольних академій країни, на якій і виховувались нинішні зірки національної команди. В основу цієї філософії закладалась швидкість, яку можна побачити в нинішніх гравцях збірної Бельгії.
Якісні вихованці “Королівської філософії ван Хімста” привертали уваги клубів з топ-5 ліг. Саме тому і пішов відчутний відтік молодих і перспективних за межі Бельгії. Місцеві футболісти стали рушійною силою в Англії, Німеччині, Італії та Франції. Бельгійські функціонери не розгубились. Зрозумівши той факт, що вони не можуть забезпечити умови своїм вихованцям на Батьківщині, клубні спонсори стали вкладати гроші в розвиток юнацького футболу і працювати на експорт. Свого часу один лиш “Стандард” інвестував в розвиток академії 18 мільйонів євро, а це для юнацького футболу є колосальною сумою. Зараз така схема в Бельгії є звичайною і дає свої результати. Гроші, які зароблені з продажу молодих талантів, бельгійські клуби або повертають в академію або витрачають на підсилення першої команди.

Українські галушки в бельгійському борщі

В українській легіонерській сторінці Бельгії окреме місце належить форварду Олегу Ящуку. Ще в 1996-му році нападника тернопільської “Ниви” помітив “Андерлехт”. Бельгійський клуб забрав до себе талановитого, але тоді травмованого футболіста. Команда з Брюсселя вилікувала українця і зробила на нього ставку. Але високий відсоток травм завадив Ящуку розкрити свій потенціал на полі. Одним з найкращих сезонів нападника в “Андерлехті” був у 98/99, коли Ящук довів керівництву клубу, що він недарма знаходиться в складі. В тому розіграші чемпіонату йому вдалось відзначитися 11-ма голами в 27-ми зустрічах, але далі знову пішла хвиля пошкоджень і на свою оптимальну форму українець в Брюсселі вже не вийшов.

Через кілька років Ящук вирішує залишити “Андерлехт”, але його невеликий вояж в грецький “Ерготеліс” завершився не надто вдало. Фінансові негаразди в Іракліоні повернули форварда в Бельгію, в скромний клуб “Серкль Брюгге”, в якому тоді вже грав інший українець Сергій Серєбєнніков. В новій команді Ящук зміг завоювати довіру тренерського штабу і у своїх 85 поєдинках за 3 роки зміг забити 26 голів.

ящук олег

Також варто зазначити, що після Ящука і Серєбрєннікова чемпіонат Бельгії також підкорювали колишній хавбек “Металіста” Олександр Яковенко (“Генк”, “Андерлехт”, “Вестерло”) та екс-волинянин Сергій Коваленко (“Стандард”, “Локерен”) і багато інших. Тож українці в Бельгії не є новиною для європейського футболу.

Нині п’ятеро українців можуть похвалитись своїми успіхами в Лізі Жюпіле.

Хавбек “Генка” Руслан Малиновський розкрився з нового боку. Екс-гравець “Зорі” останнім часом вирішив закріпити за собою амплуа “майстра штрафних ударів”. За час проведений в Бельгії Малиновський помітно прогресує. Цей факт підтверджує і статистика: в 38-ми поєдинках в нинішньому сезоні, півзахисник відзначився 7-ма голами і 3-ма результативними передачами.

В свою чергу, “десятка” “Сент-Трюйдена” Роман Безус теж почав набирати неабияку ігрову форму. На старті кар’єри в Бельгії хавбек виглядав розгубленим і лише зрідка нагадував себе самого за часів виступів за “Ворсклу” та “Динамо”. Але час показує, що Роману просто був потрібен час, для того щоб заграти на найвищому рівні. В сезоні 17/18 українець відіграв в складі бельгійського клубу 25 поєдинків у всіх турнірах, забивши при цьому 5 м’ячів і віддавши вже 6 гольових передач.

Своєрідним відкриттям для бельгійців став вихованець академії “Динамо” Євген Макаренко, трансфер якого з “Кортрейка” в “Андерлехт” жваво обговорювала українська спільнота. У порівнянні з київськими часами оборонець став більш надійним, універсальним та результативним Це доводить цифра 2 у графі “результативні передачі” у 33-х зустрічах в нинішньому сезоні. Новий клуб Макаренка бачить в ньому перспективу і Євгену залишилось грати не гірше ніж в “Кортрейку”.

111_dynamo.kiev.ua_5301
Форвард “Гента” Роман Яремчук теж непогано прижився на бельгійській землі. Його яскраві виступи в складі своєї команди привернули увагу тренерського штабу збірної України. Але, на жаль, дебют в синьо-жовтій футболці відклався через пошкодження. В “Генті” Яремчук користується довірою тренерів і готовий показувати результат.

Не відстає від цього квартету Валерій Лучкевич, який хоч і пропустив більшу частину другої половини сезону через травми, але в складі “Стандарду” завоював цьогорічний Кубок Бельгії. Вже зараз потенціал хавбека дозволяє розглянути його кандидатуру на потенційне місце в команді Андрія Шевченка.

luchkevich4

Українці в Бельгії є вже чимось буденним. Але часто вітчизняні вболівальники і експерти залишають успіхи наших в Лізі Жюпіле поза увагою. Але бельгійська діаспора футболістів потенційно може стати тим тузом в рукаві, який тренерський штаб збірної України рано чи пізно використає.

Роман Масловський, для “Брутального Футболу”


Menu Title