Відвідуваність УПЛ. Кому вже молитися?

20 Тра, 2019| автор:

Якщо на концертах Олега Винника збирається більше людей, ніж на футбольних матчах, значить, щось десь пішло не так. У нашому українському футболі зараз купа проблем. Перераховувати їх та шукати причини – немає сенсу. Але одне питання стоїть досить таки гостро – відвідуваність домашніх матчів. Кожен клуб з чемпіонату України має такий головний біль. Що казати, навіть київське “Динамо” збирає на трибунах у середньому 14 тисяч глядачів. І це при місткості стадіону в 70 тисяч та майже 3-мільйонному населенні!

Але “динамівські” цифри виглядають ще й непогано, якщо порівнювати з іншими:

Середня відвідуваність домашніх матчів

“Шахтар” – 6 тисяч
“Чорноморець” – 5 тисяч
“Карпати” – 4 тисячі
“Зоря”, “Десна”, “Маріуполь” – по 3 тисячі (з копійками)
“Львів”, “Ворскла”, “Олександрія” – трохи більше 2 тисяч
“Арсенал” – півтори тисячі
“Олімпік” – 1 тисяча.

“Сумно, сумно аж за край…”

1

Реальна історія. Не так давно, декілька сезонів тому, “Ворскла” приймала у себе вдома “Олімпік”. У  тій грі вирішувалось, чи потраплять полтавці в першу шістку – для цього їм потрібно було лише перемагати. Тоді вони програли 2:3 (хоча вели 2:0), тож другу частину чемпіонату мали догравати у нижній шістці. У тому матчі трапився цікавий епізод. На трибунах сиділи декілька місцевих вболівальників, які з сумом спостерігали за тим, що відбувається на полі. В один момент хтось з них промовив до іншого: “Ну от вилетять вони зараз в другу шістку – і хто на них ходить буде? Ну я, ти, Сява, Лисий, Кабан. І все, більше ніхто”. Передаю, до речі, їм привіт. Так от, до чого це я. Такими темпами може і Сява з Лисим скоро перестануть відвідувати полтавський стадіон. Якщо вже не перестали. От Кабана я вже сто років не бачив…

Взагалі, знаєте, який найкращий стадіон у світі? “Камп Ноу”? “Сан-Сіро”? “Уемблі”? Та ні, найкращий стадіон – це заповнений стадіон. Тож подібний з’являється у нас лише тоді, коли приїжджають “Челсі”, “Ман Сіті” чи інші гранди світового футболу. А в УПЛ лише матчі “Динамо” проти “Шахтаря” ще збирають якусь пристойну кількість глядачів. Щодо поєдинків між собою команд з 3 по 12 місця, то це, звісно, те ще видовище. Вмикаєш телевізор і дивишся на ці порожні трибуни… Не знаю, кому там хочуть продавати права на показ матчів нашого чемпіонату, з такою-то картинкою.

Чому все настільки погано, і чи можна з цим щось зробити?

2

Звісно можна. Просто, здається, більшості клубам, точніше їхньому керівництву, абсолютно байдуже, скільки там уболівальників прийде на футбол. Зовсім не хочуть морочитися. А треба було б. Так, це питання не вирішується за одну хвилину. Проте, якщо протягом одного, окремо взятого, сезону планомірно працювати над поверненням вболівальника на трибуни, то потім можна й черги біля кас побачити. Спочатку ти працюєш на заліковку, а потім заліковка працює на тебе.

Наступні поради не є обов’язковими та універсальними для всіх українських клубів. Кінець-кінцем, за жахливими цифрами відвідуваності у всіх стоять різні причини. Хтось грає не в рідному місті, хтось грає так, що уболівальникам не особливо подобається, хтось не знає значення слова “маркетинг”, хтось виставляє високі ціни на квитки, а хтось робить все це в купі.

Почнемо з рівня футболу як такого. Так, це не той чемпіонат, що був років 5 тому. Сюди вже не вкладають величезні гроші, але навряд чи саме відсутність “Металіста” Маркевича або “Дніпра” Хуанде Рамоса відлякує українського вболівальника. Дуже часто звучить думка про неймовірно нудний футбол, який просто неможливо дивитися. Вся справа у тому, що результат – це головне, основа основ. А як він досягається – це вже справа десята. Так міркують багато наших тренерів, які ставлять досить примітивний футбол, що складається, в основному, з таких елементів, як навіс, простріл, закид вперед, ну й “головне не пропустити, а там вже якось заштовхати”. Тобто як у Кройфа, тільки навпаки.

4

Може я зараз когось здивую, але так званий прагматизм не гарантує стовідсотковий результат. Як і відкритий футбол не означає те, що ти будеш боротися за виживання. Все таки ця гра еволюціонує, поки наші клуби стоять на місці. Чому команди УПЛ так прагнуть зайняти 3 місце? Та тому, що воно безпосередньо пропускає в груповий етап Ліги Європи, минаючи кваліфікацію. Кваліфікацію, яку ми так не любимо, адже там інші команди стараються грати у футбол, що часто стає для нас страшним відкриттям.

Зараз модно говорити, що “команда під моїм керівництвом буде грати тільки в комбінаційний футбол низом”. Але не обов’язково вибудовувати тікі-таку або саррібол. Досить просто не ставити триповерхові автобуси з приводу і без, а частіше грати на атаку. Я не вірю, що наші футболісти здатні тільки відбиватися. Забили один – йдіть забивайте другий, третій, четвертий. Пропустили? Ну нічого, ви заб’єте нам скільки зможете, а ми вам скільки захочемо. Не забувайте, що ви граєте для вболівальників, для глядачів. А для них футбол – це шоу. І вони платять гроші, щоб насолоджуватися ним, а не засинати на трибунах.

Ціни на квитки також не завжди відзначаються адекватністю. Здається, іноді вони далеко не відповідають якості. Ну тут теж потрібно розглядати кожен випадок окремо. У Полтаві, наприклад, можна сходити на умовний матч “Ворскла” – “Динамо” за 20 гривень в центральні сектори. У той же час – Одеса, матч “Чорноморець” – “Карпати”, 170 гривень (також центральні сектори). Трибуни ближче до кутового прапорця по 100 гривень, місця за воротами – по 60. Вам не здається, що вартість злегка завищена Цікаво, а в разі вильоту одеситів, ціни залишаться такими ж? Не здивуюся.

3

В Києві ж увесь футбол коштує 50 гривень. На матчі “Динамо” це мінімальна вартість, в основному за воротами. У “Арсенала” й “Олімпіка” – всі квитки мають таку ціну. Нагадаю, ці дві команди збирають в середньому трохи більше тисячі глядачів. Уявімо таку ситуацію. “Арсенал” зменшує ціну на квитки з 50 до 5 гривень. Ну і, звісно, гучно про це оголошує, щоб не пройшло повз людей. 5 гривень на будь-які місця, в будь-який сектор. На мою думку, такий, дійсно сміливий, вчинок зміг би підняти їхню середню відвідуваності до… Ну, нехай 5 тисяч. Будемо оптимістами. 5 тисяч на невеликому затишному стадіоні ім. Лобановського створювали б приємну картину. Далі проста математика. Зараз у них 50 гривень і півтори тисячі глядачів в середньому. Виручка за матч: 50×1500 = 75 000 гривень за одну гру. Або ж, в разі зниження цін і збільшення відвідуваності до 5 тисяч – 5×5000 = 25 000 гривень. Що обере керівництво клубу? Людей на трибунах чи додаткові 50 тисяч заробітку? Питання риторичне. В цьому випадку чимось потрібно жертвувати. І, поки що, жертвують людьми. Агов, керівництво! Може спробуєте? Хоча б подивитись, що з цього буде. Бо, бачите, геніальний трюк з роздачею приправи вболівальникам чомусь не спрацював.

Звертаюсь до всіх клубів УПЛ. Може й прочитають. Друзі, зменшуйте ціни! Робіть знижки дітям, студентам, жінкам, пенсіонерам. Продавайте річні абонементи, які б обходилися набагато дешевше, ніж, якщо купувати квиток на кожен матч окремо. Або почніть хоча б з того, що організуйте прибирання своїх стадіонів після кожної гри. Якщо претензії вболівальників про відсутність на стадіоні даху над головою ще можна оскаржувати, то сидіння на секторах – це просто тихий жах. Можна й не чекати, поки їх помиє дощ.

6

Конкурси й акції. Можна й про них подумати. Не “вгадай рахунок – і виграй квиток в найбільш убитий сектор стадіону за воротами”, а щось дійсно цінне і оригінальне, що могло б зацікавити народ. Наприклад:

  • “Шахтар” + “Олімпік”. Як зібрати десять тисяч глядачів на матчі з умовним “Олімпіком”? Та досить просто. Організовуємо наступну акцію: “Купуй квитки на матч з “Шахтарем” – та отримуй квиток на наступний матч абсолютно безкоштовно!” Так, прибуток від продажу квитків на ту гру дорівнюватиме нулю. Та я не думаю, що там були б шалені гроші від тих нещасних тисячі-двох вболівальників, які б зібралися на стадіоні. А от заповнені трибуни на подібного роду матчі – ось це дійсно рідкість. Це безцінно. Для всього іншого є мастеркард.
  • Зробити можливість для дітей до 12 років заповнити анкету на сайті та отримати сезонний абонемент абсолютно безкоштовно. Таку практику пропонує бельгійський “Генк”. Дитину такого віку навряд чи саму відпустять на гру, тобто з нею прийде тато, мама або ще хтось, хто заплатить за свій квиток, хот-дог і т.д. Таким чином, клуб ще й готує собі нове покоління уболівальників.
  • Конкурси пошуків квитків. Тобто десь в місті, в різних локаціях ховають квитки. А на сторінках у соцмережах залишають підказки, як їх знайти. Впевнений, такі заходи будуть користуватися успіхом. Принаймні школярам і студентам точно сподобається.
  • Люди, котрі відвідали усі домашні матчі в сезоні – отримують в подарунок фірмову футболку клубу і абонемент на наступний сезон.
  • Безкоштовні квитки за селфі з атрибутикою клубу; можливість виграти квиток у віп-ложу.

Одним словом, ідеї є, можливості є, потреба є. Поки що немає тільки бажання. Поки клуби сидять склавши руки – вболівальники сидять на диванах перед телевізором. Ідея для УПЛ: команді з найкращою відвідуваністю віддавати останню путівку в Лігу Європи. Жарти жартами, але може хоч це змусить людей у високих кабінетах почати рухатись в потрібному напрямку.

Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”


Menu Title