Бронза проти золота за одну гривню

13 Лис, 2018| автор:

Центральний матч туру, товариство. Бронзовий призер приймає чемпіона України. Досить гучна вивіска, скажіть. Не можна сидіти вдома, треба іти на стадіон. Навіть якщо паралельно проходить дербі Сіті-Юнайтед. Так, крім мене, подумали ще 2782 людини… Вам не здалось, на центральному матчі туру – 2783 глядача. Та й таке. Але цьому є логічне пояснення. Як же холодно було на стадіоні, неймовірно просто! На стовпчику термометра було близько нуля градусів. Мало хто в таку погоду хоче висувати носа зі свого будинку. Навіть якщо приїжджає чемпіон України. Ех, немає у нас свого гольфстріму. Може б тоді ми також збирали по 40 тисяч на трибунах.

1

Перед стадіоном особливого ажіотажу не було. Та і де ж йому взятись. Ось дівчата роблять селфі на фоні стадіону, ось бабусі продають насіння, газетки та інші невід’ємні атрибути будь-якого матчу УПЛ, ось групка школярів радісно летить на стадіон. Оце власне такий ажіотаж по-полтавськи. І на тому дякуємо. За 40 хвилин до матчу перед касами майже порожньо. Якийсь чолов’яга підійшов до кас і відразу розсмішив натовп з 3 людей, голосно запитавши: “Шо тут, квитки ще залишились, чи всі вже продали?” Ціни на тікети –  10, 20, 40 та 60 гривень. Але це ще не все. Також можна було потрапити на стадіон всього за 1 гривню, якщо перед цим ви відвідали матч Ліги Європи проти Карабаху. Непогана акція від менеджменту полтавського клубу, якісь дивіденди та й принесла. Це правильно, потрібно щось робити, якось працювати з вболівальниками, щось придумувати для повернення глядачів на стадіон. Бо такими темпами скоро на футбольному полі буде більше людей, аніж на трибунах.

Що особливо запам’яталось перед матчем – так це контраст стюардів. Щоб потрапити в чашу стадіону треба пройти декілька етапів контролю. І якщо перший стюард ввічливо привітався українською мовою та люб’язно попросив дозволу оглянути речі, то вже трохи далі на нас чекав другий хлопець. “Сюда НА подходим, показываем!”. Мда, від 21 століття до мезозойської ери – декілька метрів.

На стадіоні обидві команди вже розминались, а з колонок лунав запальний музон. До речі, про музон. Можу помилятись, але, здається, лише в цьому сезоні Ворскла таки оновила репертуар пісеньок, які включаються перед домашніми матчами. Бо усі попередні роки пластинка була одна й та сама. Вболівальники вже майже напам’ять знали ці хіти далеких-далеких років. Але єдине, що незрозуміло – чому на стадіоні ніколи не грає пісня “Принципова Зміна, Артем Лоик, Тони Тонн — Ворскла”? Таємниці людства. Найкрутіша пісня про Ворсклу, яку тільки можна придумати, повністю ігнорується. Непорядок, хлопці, потрібно виправлятись.

Склади команд на гру дещо здивували в деяких моментах. У гірників пару центральних захисників складали Кривцов-Хочолава (Ракіцький відпочиває після Манчестера, чи?..), також ігровий час отримали Алан Патрік та Велінгтон Нем, які заміняли травмованих Степаненка та Марлоса. У полтавців я сходу нарахував 3 крайніх захисників на полі. Подумав, мабуть Артура висунули трохи вперед, щоб менше віддавав таких пасів назад, як з Карабахом. Але ні, бразилець зайняв своє звичне місце зліва в захисті, тоді ж як номінально правий захисник Сапай грав на фланзі півзахисту. Це вперше я бачив його на цій позиції, виглядало досить дивно. Фланг Пердута-Сапай був аж занадто оборонним, хто ж в атаці грати то буде?  Несподівано взагалі поза заявкою опинився Якубу. Невже аж так провалив матч проти азербайджанців? Плюс не грав Кулач з усім відомих причин, його замінив Габелок.

3

1 тайм проходив по звичному для Шахтаря сценарію в матчах УПЛ: вони контролюють м’яч, шукають варіанти попереду, а суперник зрідка намагається вибігти в контратаку. Уже на 4 хвилині здалеку пробивав Коваленко. Видно, що після голу Динамо Віктору сподобалось бити по воротах, то він тепер буде це робити при найменшій можливості. Врешті-решт донеччани дотиснули Ворсклян. Але ви бачили цей гол Нема? У нас в дворі точно б такий пас не пройшов. Як солодко лінія захисту полтавців дивилась на 23 номера Шахтаря, який легенько катнув м’яча повз Шуста після простого до неподобства пасу Тайсона. Другий гол у ворота Ворскли трапився також в 1 таймі. Це Майкон показав, нащо після тренувань залишається відпрацьовувати штрафні удари – у голкіпера не було шансів. За першу половину гри у біло-зелених був лише один момент, коли Габелок вискочив на П’ятова, але його удар лише розім’яв воротаря гірників, а то б зовсім замерз.

Сидячи на стадіоні, я не розумів лише одного. Де ця знаменита африканська підтримка Ворскли? Невже, якщо Якубу поза заявкою – то вони поза трибунами? Та ж ні! Хлопаки просто трошки запізнились і десь на 30 хвилині матчу тріумфально з’явились на стадіоні з барабанами і танцями під оплески людей, які раді були їх бачити. Прямо зараз вони – справжня окраса домашніх матчів полтавців. Це ж треба увесь поєдинок запалювати під барабани та невтомно скандувати свої реггі-пісні на підтримку команди. Виглядає неймовірно ефектно та колоритно. На місці керівництва Ворскли я б вручив кожному з них річний абонемент.

2

Цікаво, у мене в одного постійно трапляються такі ситуації? Коли ти не знаєш, скільки пальців на ногах в тебе залишиться після матчу, зігріває одна лише думка – зараз прийду додому, де тепло і затишно, та подивлюсь в записі дербі Ман Сіті – МЮ. Спеціально нікуди не заходжу в телефоні, щоб випадково не натрапити на рахунок. Так же дивитись набагато цікавіше. І тут комусь збоку треба ж звісно сказати своєму другові (так, щоб весь стадіон чув), що там же “Сіті виніс Юнайтед 3-1, прикинь, ще й Гюндоган на останніх хвилинах забив”… Сенк’ю вері мач, май френд.

Початок 2 тайму. Заміна у Ворскли. Замість Ребенка виходить Саків. І тут я взагалі перестав розуміти, що відбувається. Тобто, опорний Саків займає місце лівого захисника, а крайні захисники Артур та Сапай грають на флангах півзахисту? Окей, пане Сачко, вам видніше. Добре, що хоть Шуст у воротах залишився, а не пішов до Коломойця в пару. Та знаєте що? Другий тайм від Ворскли – один з найкращих проти гірників за останній час. Ніби Ман Сіті вийшов на поле в біло-зеленій формі. Василь Вікторович знає, що робить. Моментів дійсно було дуже багато, нарешті у П’ятова з’явилась робота – крутився як білка в колесі. Та реалізація звісно шкутильгає на усі ноги. Хто ж заважав Пердуті точно посилати м’яч в дальній кут? А як він перед цим хитнув захист помаранчево-чорних? Точно що Марез декілька днів тому. Здається, донеччани зловили навіть декілька флешбеків, так круто грали полтавці.

Але м’яч у воротах Шахтаря так і не опинився. Шкода, яка могла б вийти вогненна кінцівка гри. Міг цей самий м’яч побувати втретє у воротах Ворскли, після того як Сапай вирішив зіграти “трішки в м’яч, трішки в ніжку” проти Ісмаілі у власному штрафному. Та Мораес, який взявся пробивати одинадцятиметровий, мабуть забув, що у рамці стоїть не бозна-хто, а сам Богдан Шуст. Можливо, найшлегший взятий пенальті для воротаря за його кар’єру – так слабо пробив бразилець.

Матч так і завершився з рахунком 0-2 на користь гірників. Ворскла, яка грала через два дні на третій, віддала усі сили та зробила все що змогла, але цього виявилось замало. Шахтар же зберіг відрив у 8 очок від Динамо та трішки підняв собі настрій після Манчестерського погрому. А тепер починаються всіма улюблені матчі збірних. Ліга Націй, товариство! Хтось зрадіє подивитись знову матчі нашої Головної Команди, а хтось підтримає одного ліверпульського німця, який казав: “Не розумію в чому суть цього турніру, але влітку там буде якийсь фінал”.

Фото: ФК Шахтар, ФК Ворскла, Олег Дубина

Ярік П’ятницький


Menu Title