За крок до сенсації, або як Україна на Євро стартувала

13 Чер, 2016| автор:

Провал Ярмоленка – синдром Давида перед Голіафом

Очікування як від самого матчу, так і від рівня гри Андрія були на найвищому рівні. Щоправда, друге зовсім не зуміло доповнити перше, а саме один із лідерів української команди, за винятком кількох епізодів, запам’ятався зовсім невиразними діями на полі. Звичайно, що забий Коноплянка із передачі правого вінгера “синьо-жовтих”, то на честь обох б складалися оди, але не вчора.

На відміну від динамівця, Євген, у першій сорокап’ятихвилинці, своїми сольними проходами неодноразово змушував Боатенга і Ко трудитися в поті чола. Проте по перерві темп поєдинку відчутно впав і разом із ним зник увесь атакувальний азарт підопічних Фоменка – перерва пішла на користь Бундестім.

CkxoKyoWUAEuhpn

Само собою, що тут зіграв і досвід, і вміння “орлів” брати гру під свій контроль – лише один небезпечний удар по воротах збірної Німеччини у другому таймі. Своєю чергою, коли потрібно було дотиснути, от зовсім трішки – не змогли, а потім іменитіший суперник вже не дозволив.

Тут вам не Кашшаї, хоча…

Забий свій м’яч наприкінці першого тайму і здійсни диво для всіх українців. Так, важко повірити, але наші хлопці зуміли не на жарт насісти на ворота Нойєра, хоча початок поєдинку такого зовсім не віщував. Проте удари наших збірників, якщо парирував не Мануель, то небезпеку ліквідовував, здавалось, еталонний захист “манншафт”. Однак, згадайте, момент за участі Мустафі, коли останній ледь не привіз гол у власні ворота в зовсім дитячій ситуації, просто не порозумівшись із Нойєром.

Проте в кого-в кого, так це у Боатенга у цьому поєдинку все було на рівні, а феноменальний виніс м’яча із лінії порожніх воріт лише підтвердив цінність цього гравця для німецького колективу. Та й претензій до Аткінсона у цьому епізоді виникнути неповинно – повтор і система зарахування голів все розставили на свої місця – Боатенг в акробатичному стрибку залишив ворота своєї команди сухими, на жаль.

CkxokcjXIAA-0Pr

З іншого боку питання до вищезгаданого Аткінсона виникли в епізоді із штрафним, коли Ракицький, на погляд арбітра, сфолив на Мюллері. Однак, судячи із повтору Ярослав зіграв в м’яч, після чого Томас шукав змоги перечіпитись за ногу “гірника”, аби заробити сумнозвісний штрафний.

Хочеш перемагати – забивай

Не вперше Україна стикається із проблемою нереалізації гольових моментів. Одразу на згадку приходить нещодавній відбірний поєдинок із збірною Іспанії. Особливо, зустріч на “Олімпійському”, коли де Хеа, спіймавши кураж, так і не дозволив бодай комусь відзначитись у власних воротах.

1414795507_13e68f12593fcf95dc6891062d6b2d43_729x547

Сейви, що тоді іспанського, що зараз німецького кіперів стали справжнім жахом для гравців збірної України. Та й дорікнути у тому, що свої моменти, як це зазвичай буває, не реалізували номінальні форварди не можна, адже їх просто як таких у них не було.

Хтось в мережі неймовірно влучно охарактеризував гру Зозулі, а саме, якщо випивати лише у тих епізодах, коли нападник доторкається до м’яча, то до кінця матчу можна залишитися абсолютно тверезим. У надії на краще, Роман був замінений на Селезньова, який теж нічим не запам’ятався. Хоча щось підказує, якщо страйкер “Шахтаря” б забив, то йому б пробачили усі його гріхи та й б забезпечили його сім’ї абсолютно безтурботне життя. Схоже, що у “людини-невидимки” Месута Озіла, з’явились достойні конкуренти у складі сьогоднішнього опонента.

Фізична підготовка із знаком “-“

Наприкінці поєдинку почала вдаватись втома, хоча очікувалось, що підопічні Фоменка зможуть відбігати цю зустріч від свистка до свистка на одному диханні. Проте, німці під завісу гри виглядали куди свіжіше.

CkxiI2MWYAA3cZS

Яскравий приклад – контратака команди Льова вже у доданий арбітром час. Стрімкий вихід від оборони в напад, де на вістрі опинився Озіл, який відіграв увесь поєдинок і без проблем, промчавши по флангу, вирізав ідеальну передачу на “свіжого” Швайнштайгера.

Сподіватимемось, що у наступних матчах українці зможуть не лише відбігати на повну увесь поєдинок, а й потішити нас забитими м’ячами.

Дмитро Гончар, спеціально для “Брутального Футболу”


Menu Title