Поєдинки цих команд завжди приваблюють. Чи то простотою, чи то суто спортивною боротьбою. Тут є і постійна напруга, і непроста боротьба, і дружні рукостискання до і після матчу, і щирі подачі рук після порушень правил. Однак, як тільки суддя (в даному випадку . Аткінсон) знову відновлює матч, боротьба на полі розпочинається неабияка. Але саме боротьба спортивна. Без усяких там підступів. А якщо й з фолами – то не навмисними або ж тактичними.
Саме тому на матч «Ювентус» – «Реал» очікував з нетерпінням. До речі, саме у вівторок грали дві чорно-білі команди. Точніше господарі були у біло-чорній, а гості – у чорно-білій. А ви помітили?
Це був саме той випадок, коли, як то кажуть, «вболівав за хороший футбол». Хоча кого я обманюю – десь там на рівні підсвідомості, мабуть, «Ювентус» підтримую. І не тому, що є палким фанатом туринців, просто «Баварія», «Барселона» та «Реал» своєю непереможністю та лідерством в останні роки дещо піднабридли. Хочеться якогось нового і неочікуваного чемпіона. Тим більше, «Юве» своєю стабільною грою на це заслуговує.
«Хто переможе?», – запитав мене товариш, коли ми на лавочках пиво пили. «Думаю, нічия буде. «Реал» не готовий до такого захисту, як в «Юве». А попереду в команді Алегрі солістом буде Тевес. Мій прогноз – 1:1». Ну як Вам з мене прогнозист? Майже вгадав. Правда, той же Тевес не дозволив мені сповна увійти в роль Нострадамуса, оскільки таки приніс перемогу «Ювентусу».
Ну і пішов я після двох пляшок пива втомлений додому, бо увесь день відходжу від тижневих сільськогосподарських робіт. Город садив. І в основному – бараболю. Хтось садить бульбу, хтось картоплю, ріпу, крумплі або банц. Чи як там ще кажуть в інших регіонах? А оскільки я махав лопатою (городником, рискалем і т. д.) на Тернопільщині, то там садили саме бараболю. Ну і відповідно вчора хотів зробити собі день відпочинку. Але тато приїхав з роботи о 17 і привіз майже 3 кубічних метри дошки, яку потрібно було розвантажити та перескладати, щоб сохла. Ще всю не поскладали. Завтра доб’ємо цю справу. Бо сьогодні ніби й не можна надто фізично навантажуватися. Свято. З чим «Брутальний футбол» усіх Юрків і вітає.
Але я щось відволікся від футбольної теми.
Так от, після напруженого як тижня, так і дня, споглядання матчу такого рівня не могло не принести естетичного задоволення. І головне – і голи були, і інтрига перед матчем-відповіддю збереглася неабияка. А за тиждень на «Сантьяго Бернабеу» Касільяс з Буффоном знову побажають один одному удачі, Пепе кивком голови привітається з одним із своїх найкращих друзів – Моратою, Роналду з Тевесом обміняються поглядами і пригадають, як у складі «МЮ» перемагали у Лізі чемпіонів. А після стартового свистка команди почнуть виборювати путівку до фіналу у чесній, спортивній, напруженій і безкомпромісній (ще б пак – по 8 перемог на кожну з команд і лише одна нічия в особистих зустрічах) боротьбі.
І в цьому випадку так і хочеться вжити заїжджену фразу – «нехай переможе найсильніший». Бо футбол – це щось більше, ніж гра. Або ж не більше, ніж гра. Просто гра без усяких підступів, договорняків, навмисних порушень і всякої іншої нефутбольщини.
