Можете назвати мене не патріотом, сволотою, школотою і тому подібне, але я не виключаю варіанту, що таки вболіватиму проти команди Маркевича у півфіналі Ліги Європи. Точно ще не знаю. Точно знаю за кого вболіватиму у фіналі, а в півфіналі досі гадки не маю. Може навіть так і не дізнаюся, за кого уболівав, і після закінчення двоматчевого протистояння «Наполі» з «Дніпром».
Справав в тому, що за неаполітанською командою я стежу ще з часу… Ні, не Марадони, а її виступів у серії С1 і ледь не зникнення із футбольної карти. Відтоді настільки зріднився з нею, що чудово знаю її історію, історію гравців і т. д.
Словом, знаю про Партонепей значно більше, аніж про будь-яку українську команду. А з українських команд про «Дніпро» я знаю далеко не найбільше. Принаймні, про дві інші команди у мене більше інформації. Проте на євроарені я завжди за українські команди. Навіть тоді, коли вони грають проти інших європейський команд, яким я симпатизую. Таких як «Реал», ПСЖ чи «Евертон». Тільки от симпатизую і фанатію – зовсім інші поняття.
Фанатію, шизію, переживаю, намагаюся переглянути якщо не кожен матч, то принаймні моменти кожного. З «Дніпром» у мене настільки теплих стосунків не склалося. Але я б назвав нас добрими друзями. Це дуже здорово, що українська команда дійшла до півфіналу європейського турніру. Буде неймовірно круто, якщо Коноплянка та компанія виграють Лігу Європи. Круто, але…
Перемога у Лізі Європи для «Наполі» майже останній шанс зіграти у наступному сезоні . в ЛЧ (в те, що неаполітанці цьогоріч стануть третіми в Італії, я просто не вірю). Це шанс для підопічних Рафи не завершити сезон без трофеїв.
От таке щось твориться в середині мене. То ж завершу статтю реченням, яким зазвичай завершують 15-літні дівчатка свої листи у всякі там психологічні журнали. «Я просто не знаю що робити. Може ви щось порадите або той, хто був у подібних ситуаціях».
