“БФ” невтомно пильнує за аматорським футболом. Не так давно вінницька “Нива” кувала успіх та залишила помітний відбиток в історії вітчизняного футболу, але, в силу фінансових проблем, на жаль, зникла з клубної мапи України. Буквально місяць тому надійшла звістка, що колектив нарешті постав, мов фенікс з попелу, і ми . вирішили дізнатися, яким же чином цей колектив повертатиметься до еліти і що ж коїться у місті на Південному Бузі. Власне, вам про це розповість лідер вінницьких ультрас – Олександр, якого у вболівальницьких колах знають як Драмер.
– Олександре, розкажи нам, коли ти потрапив у фанатське середовище, як воно тоді виглядало? Яка, власне, була сама атмосфера і чим відрізнялась від сьогоднішньої?
– На матч вперше потрапив на “Локомотив” ще на гру із запорізьким “Металургом”, якщо не помиляюсь то був 96-ий рік. Але тоді я ще був дитиною і прийшов чисто подивитися футбол. Правда, атмосфера запам’яталась на все життя. Тоді ще на футбол у Вінниці ходило багато людей. Після того досить довго на матчі я не ходив, десь аж до першого курсу інституту (прим. автора. Олександр навчався в ВІЕ ТНЕУ). Саме в той момент мене покликали друзі на “Ниву”. З того часу і почалось життя більш фанатського напрямку. Походи на футбол стали регулярними: спочатку вболівали на загальних секторах, а потім організувались вже і в свій фанатський сектор. Він почав розростатись досить швидко. На той час фанатська підтримка була на 8-му секторі у вигляді однієї фірми – “River boys”. Хлопці досить значний час вболівали за “Ниву”, але це була фірма більш силового характеру. Ми ж позиціонували себе більше зі сторони розвитку ультрас та перформансу на секторі. Пізніше все склалось досить природно і ми об’єднались на одному секторі. Почав зароджуватись серйозний ультрас-рух у Вінниці. І хоч наша команда на той час не показувала якогось неймовірного футболу і не грала з дуже іменитими клубами, але ми постійно приходили та підтримували свій рідний клуб. І ця підтримка кожного місяця зростала і ставала більш якісною.
Порівнювати атмосферу того часу і сьогоднішню складнувато, оскільки тоді наш клуб грав у професійній лізі: виступав у Другій та Першій і навіть виграв Кубок ліги, а зараз ми граємо всього лише на чемпіонаті міста. Хоча я б не сказав, що від цього ультрас-рух зараз слабкіший, скоріше навіть навпаки. Я можу навіть із впевненістю сказати, що багато команд, які грають в професійних лігах можуть зараз лише мріяти про таку підтримку, яка є в “Ниви” на чемпіонаті міста.
– І які ж твої функції безпосередньо на секторі?
– Раніше на секторі я стояв за барабаном, потім був споуком. Зараз я більше виступаю сегментом, який поєдну клуб та сектор, і допомагаю, звісно ж, далі розвивати рух ультрас у Вінниці.
– Яка ситуація сьогодні із “Нивою” і які шанси, що клуб в наступному сезоні буде грати бодай на область?
– Як я уже говорив, “Нива” виступає на чемпіонаті міста. Поки ще не зазнали жодної поразки. Шанси на розвиток у клубу, звісно, є, але нас потрібно підтримати в цьому. На одному ентузіазмі далеко не заїдеш. Ведемо перемовини із владою міста та підприємцями області.
– Вінничина – земля багата на заможних людей, олігархів. Чому, на твою думку, вони не вкладають у “Ниву”?
– Тут мало мати лише гроші. Потрібно, щоб в поєднанні із цим ще була любов до футболу. Саме в поєднанні, оскільки, як показує на прикладі своєї історії наша команда, окремо ці два фактори не в силі привести колектив до чогось доброго.
Є дуже вдалий, як на мене, приклад поєднання фактору грошей та любові до футболу. Перед завершенням своїх виступів у професійній лізі, “Нива” грала товариський матч із тираспольським “Шерифом”. Мені довелося побувати з клубом на тій грі. Місто із населенням меншим, ніж 150 тисяч має команду та інфраструктуру дійсно найвищого ґатунку. Спортивна база, яка нараховує два великих стадіони, а також один критий, близько 6-ти ігрових кортів. Клуб виступає в європейських чемпіонатах. І перераховувати можна досить довго їхні досягнення. Там діти займаються футболом із перспективою потім грати у професіональному футбольному клубі, грати на чемпіонатах найвищих рівнів. Це – клуб, створений у 1997 році, у місті, повторюю, із населенням меншим, ніж 150 тисяч осіб, у невизнаній республіці. Наша ж “Нива” цієї весни відсвяткувала 57-річчя із дня свого створення. Центральне місто України, яке було нещодавно визнаним кращим містом країни, місто, з якого президент країни та спікер. До речі, цей же президент колись керував нашою командою і при ньому, в 2005-у році, “Нива” знялась із змагань. Так що говорити про бізнесменів, у яких є гроші – не дуже доречно.
– Не можемо не спитати про АТО. Яку участь бере ваш фан-рух у війні з Росією?
– Як і інші фан-рухи України – наш брав безпосередню участь у подіях на Майдані та і в АТО пішли хлопці. Є такі, що воюють ще з перших днів. Ультрас, по факту, якщо брати, то це – осередок активної молоді. Багато де саме ультрас відігравали вирішальну роль у реформуванні країн.
– На останній вашій акції біля міської ради активну участь взяли дівчата з фан-руху. Як хлопці ставляться до дівчат на секторі і чи усіх представниць прекрасної статі ви пускаєте вболівати за “Ниву” на свій сектор?
– Чесно кажучи, різні люди по-різному відносяться. Особисто, то я вважаю, що якщо дівчина адекватна та приносить користь ультрас-руху, то чому б і ні? Дівчат у нас досить не багато, вони стоять завжди в кінці сектору, завжди допомагають із перформансом на секторі.
– Розкажи про саму зустріч. Наскільки зрозуміло із повідомлень з преси, вас там просто “продинамив” черговий “хмирь”-чиновник, який шаблонно відмазався від справ?
– Ну не зовсім так. Якщо коротко розповісти – нам сказали, що грошей дати повністю на утримування команди влада області не в змозі, посилаючись на війну на Сході країни, але, звісно, будуть допомагати фінансово «точечно», як вони виразились. Також пообіцяли підтримку посередництвом ЗМІ міста: афішування матчів, загальна інформація про команду, трансляції матчів. Незабаром збираємо, за ініціативи обласної адміністрації, круглий стіл із бізнесменами міста та області, щоб обговорити можливості фінансування команди. Це все нам пообіцяв замісник голови ОДА Ігор Івасюк, з яким і проходила зустріч. Звісно, на даний момент це лише слова, але наскільки вони правдиві, чи не правдиві ми зможемо побачити лише через певний період часу. Поки що надіємось на краще і безперервно працюємо над відновленням команди у професіональній лізі.
Подальшим кроком буде також зустріч із очільниками районів Вінницької області. Хочемо зробити, так би мовити, дійсно народну команду. Команду, яка б представляла всю область на високому рівні. Наша “Нива” має дійсно дуже велику спортивну історію, не можна просто так взяти і загубити колектив, яка збирала повний стадіон глядачів.
– Розкажи нам, власне, чим ти займаєшся у житті на цей момент?
– У мене власний невеличкий бізнес. Відкрив консольний клуб із XBOX. Коли великий футбол у мене для душі, то на віртуальному футболі я заробляю гроші. Також із друзями розробляємо комп’ютерну гру уже близько півтора роки, десь скоро має бути. Ще є декілька невеликих проектів, але вони ще в стадії розробки. Головне, щоб на все вистачило часу 🙂
– Крім, звісно, “Ниви”, чи симпатизуєш клубам у європейському футболі?
– Я люблю дивитись футбол високого рівня, але щоб прям бути фанатом якоїсь конкретної команди, то немає такого. Зараз переживаю за “Дніпро”, яке пробилось до фіналу Ліги Європи. Чим не європейський футбол?
– Що ти можеш побажати на завершення читачам “Брутального Футболу”?
– В цій ситуації, що коїться в країні, можу побажати лише миру. Буде мир та стабільність в країні – буде розвиватись футбол та все інше.
