Інтрига двоматчевого протистояння, зважаючи на вельми крихкий рахунок першої дуелі, наростала, немов ціни на долар. У ролі “бариг” виступили якраз обставини, що склалися у Києві, хоч і невтішно для “Зорі”. Минулого року у Роттердамі луганчани показали неймовірну гру – гідно вони виглядали і тиждень тому, ба, навіть переважали “Леґію”. Але як ми не акцентували на тому, що поляки можуть упіймати нас на контратаках та під час виконання стандартів, прогавили Кухарчика якраз у момент розіграшу кутового.
Кухарчик вирішив вразити ворота Шевченка і сьогодні – вже з перших хвилин нападник активний та у епізоді ледь не випередив Микиту. Такий розвиток подій засмутив Паздана, що той настільки приунив, що за допомогою медиків покинув поле.
В принципі, гра проходила у досить спокійному руслі, лишень час від часу посвистувала торсида опонента та лунали крики “Зоря”!” наших прихильників. Все для них.
Але, якщо хвороба є хронічною, то це діагноз – знову стандарт, знову гол. Хенінґ Берґ у екстазі трусить руками, фанати святкують – Бжискі обіймається з партнерами. Тепер Вернидуб знає, над чим треба працювати і кого лупцювати на тренуваннях.
Хомченовський міг відквитати одразу ж гол, але вкотре представнику УПЛ не щастить.
Ідентична атмосфера на стадіоні, що застигла у повітрі кількома хвилинами раніше – “легіонери” показують levitra free sample coupon. нехитрий, але, як бачимо, ефективний футбол, виважена розпасовка, діагоналі, словом, своєрідна медитація польського розливу. Рахунок на руку, то чому б не пограти у своє задоволення? Не забуваючи про загострення атак – Шевченко слідкував то за Фурманом, то за Ніколічем (у мене одного в голові звучить Калініч?).
Чи то на мигах Юрій Миколайович щось показував підопічним, чи то щось гігантське вимерло в лісі, але “Зоря” стрепенулася. І забила у режимі “нежданчік” – теж зі штрафного. Хомченовський вдруге приклався і вперше забив. Гол – просто красень! Їден- їден – гості гуляють!
Правильно казав коуч – в обороні не можна сидіти, мовляв, треба регулярно тиснути. Все вірно! Перформанс непоганий.
Видно, що у перерві Вернидуб вже почав потихеньку лупцювати футболістів, бо ті побігли, загрожуючи Куцяку – Караваєв, Любеновіч були на слуху та вміло тримали сферу у ногах. Стримує запал “Леґія”, намагаючись взяти гру під власний контроль, нівелюючи закиди луганчан.
Чи то рикошет від Ґільєрме, чи то його удар п’яткою (адмін підсліпкуватий), але такі дії дезорієнтували нашого кіпера. І … гол.
І ТУТ СПРАВДІ ГОЛ! НАСПРАВДІ ЯКІСНО! МАЛЛЛІІІІНКАААА! От чому ми забиваємо тільки тоді, коли пропускаємо? Не встигли ми навіть проаналізувати влучний у дар у наші ворота, як уже переповнює крик у наших серцях! Русланчик!То здається, але наче місцева ультра виконує схожі мотиви із інтернаціональною піснею про лисого карлика? Куцяк в шокє, кароч.
Сміття – то така фішка? Запальничкою отримав Любеновіч. Пильні противники – не дають забити такий необхідний гол. Прикро. Коли бив Прійовіч, аж тенькнуло – пробачили візаві. Але пройшли далі. Пенальті справедливий – Дуда забиває і виводить команду у групу…