Вчора Стівен Джеррард зіграв 700-й матч за “Ліверпуль” у всіх турнірах. Він став третім футболістом “Червоних”, якому підкорилось це досягнення. На думку Брендана Роджерса, в історії “Ліверпуля” більше подібних постатей не буде.
Стіві Джі – легенда “Ліверпуля” – народився 30 травня 1980 року в передмісті Ліверпуля, Вінстоні. Вперше на “Енфілд” Стівена привів батько. Легка перемога над “Ковентрі”, гра великих футболістів і, звичайно ж, бесмертна You’ll Never Walk Alone не могли не вразити маленького хлопчика. Не дивно, що згодом Стівена віддали у футбольну школу. Розпочинав Джерард свій шлях в команді “Вінстон Джуніорс”. Не все зразу почало виходити у маленького Стіві. Він часто залишався на лавці запасних. Його це лише загартувало. Сьогодні згадують, як він боровся в кожному епізоді до кінця, буквально вигризаючи кожен м’яч, щоб довести свою необхідність. І як виявилось, старався хлопець недаремно. В 1989 році його помітили скаути “Ліверпуля”. В інтерв’ю він розказував: “Після останнього дня школи я біг додому і радів, бо знав що зі мною підпишуть контракт”.
Проте, у Ліверпулі Стівен теж не одразу став зіркою. Джерард не показував особливо видатних результатів і рідко потрапляв в основний склад. Зіграв всього лиш 20 ігр у віці від 14 до 16 років. Також він не потрапив в англійську шкільну збірну. Зате згодом талант у хлопця розкрився в повній красі. Розкрився до такої міри,що керівництво “Червоних” запропонувало йому перший професійний контракт. Стіві перед цією подією пішов на хитрість. Він відправився на медогляд до інших британських клубів, щоб “набити собі ціну”. Цією ж методикою пішов і “Ліверпуль”, в пришвидшеному режимі запропонувавши йому контракт. Це була не остання маленька хитрість Стіві Джорджа Джерарда. В 1998 році дебютувавши в основному складі команди, а вже у 2000 закріпив за собою місце у центрі поля. У становленні Джерарда як футболіста велику роль відіграв тодішній тренер мерсисайдців Жерар Ульє, про що пам’ятає і сам Джерард, називаючи француза своїм другим батьком в багатьох інтерв’ю.
З часом Джерард став все частіше брати гру на себе. Інколи йому це вдавалося, а інколи ні. Наприклад, в матчі проти “Евертона”, його бажання зіграло поганий жарт. Він отримав червону картку вже після своєї появи на полі. Але хлопець прогресував і це бачили всі. Навіть найбільший критик, його батько, все частіше хвалив сина.
В сезоні 2000-2001 рр. до Стівена нарешті прийшли перші трофеї. Ліверпуль виграв зразу п’ять кубків (Кубок Англійської Ліги, Кубок Англії, Суперкубок Англії, Кубок УЄФА, виграний в феєричному матчі у Алавеса 5:4 і Суперкубок Європи).
Не змусив себе чекати і дебют за національну збірну. Перший матч за левів Стіві зіграв проти нашої збірної 31 травня 2000 року. Чи міг бути кращий подарунок на день народження? Партнери по команді вирішили розіграти новачка і розмастили по бутсах цілий тюбик зубної пасти.
Проте, не все складалося для Стіві вдало. . На прийдешній чемпіонат світу він не потрапив через травму. Взагалі Джерард схильний до травматизму – він страждає від хронічної болі в спині, а також від проблем з голеностопом і паховими м’язами. Проте травми не завадили Стівену зіграти на чотирьох Чемпіонатах Європи і трьох ЧС. Через відсутність на мундіалі в Південній Африці Ріо Фердінанда він отримав капітанську пов’язку. Незадовго до Чемпіонату Європи в Україні і Польщі був призначений постійним капітаном “трьох левів”.
В свої 23 роки Стівен уже став капітаном Ліверпуля, отримавши капітанську пов’язку від Самі Хюїпії. Це сприяло посиленій увазі до Стів з боку грандів європейського футболу. Вболівальники шуміли, Оуен висловлювався проти відходу Джерарда, а Карраґер і зовсім поліз в бійку з капітаном. Переконали. Джерард підписав новий контракт.
І не даремно. В сезоні 2004-2005 років “Ліверпуль” виграв Лігу Чемпіонів. Той фінал пам’ятають всі. Після матчу Джеррард сказав, що будучи в роздягальні, футболісти почули пісні своїх фанатів і після цього програти вже не могли. Сам Стівен забив один з голів у тому фіналі. Після цього знову почалися розмови про перехід лідера в інший клуб. Були навіть перемовини з “Реалом”, але капітан так нікуди і не пішов.
Після успіху у Стамбулі для червоних була ще одна можливість отримати вуханя – у 2007-му, Але той фінал вони програли. Джеррард колотив м’ячі (інколи забивав за сезон більше від нападників), віддавав гольові, але виграти щось важливе в нього не виходило. Крім двох других місць у чемпіонаті та виграний у 2011 Кубок Ліги “Ліверпулю” так нічого і не підкорилося. Джерард з цього приводу не дуже засмучувався і продовжував тішити фанатів своєю грою та вірити, що все ще колись прийде. У 2013 він вкотре продовжив контракт до 2015, але після цього клуб не захотів бачити в своїх лавах багаторічного капітана і символу “Ліверпуля”. Сам Джеррард про це сказав приблизно таке: “Я сам розумію, що вже не можу грати на тому рівні, на якому грав колись, про це сказав мені і тренер. Я дуже шкодую, що ми з ним не зустрілись раніше, бо впевнений що з ним ми б виграли Прем’єр-лігу”.
За клуб легенда “Ліверпуля” зіграв вже 700 матчів і забив 116 м’ячів. За національну збірну провів 114 ігор.
Наступний сезон Джерард розпочне в “Лос-Анджелес Ґелексі”. Немає сумнівів, що на останньому матчі буде, як завжди, повний стадіон фанатів, і сотні мільйонів вболівальників по усьому світу плакатимуть, адже такого, як Джеррард, більше не буде. З ним піде ціла епоха.
Цікаві факти про Стівена:
2 вересня 2006 року вийшла автобіографія Стівена Джеррарда, під назвою “Джерард: Моя історія”(Gerrard: My story)
13 грудня 2006 року міська рада містечка Ноуслі, графство Мерсисайд, вибрала Джерарда почесним жителем міста. Він став першою людиною з 1998 року, яка отримала це звання.
29 грудня 2006 року Джеррард отримав звання кавалер ордену британської імперії.
Був заарештований за обвинуваченням через участь в бійці після перемоги над “Ньюкаслом” 1:5 в грудні 2008 року. Був виправданий, але заплатив штраф.
У 2011 оформив хет-трик в мерсисайдському дербі, тим самим повторивши досягнення, яке останній раз підкорялось футболісту ще далекого 1935 році.
В тому ж 2011 заснував благодійний фонд Steven Gerrard Foundation.
