Другий сезон поспіль не обходиться без українського представництва у півфіналі Ліги Європи. Далеко не пересічна подія для українського вболівальника, особливо з огляду на ситуацію у вітчизняному футболі та країні загалом. Минулого року шлях до успіху в цьому турнірі прокладав “Дніпро” і зумів дійти до фіналу, де поступився “Севільї”. Зараз же його слідами крокує донецький “Шахтар”. І якщо аналізувати ці два євросезони, то можна простежити чимало подібностей.
Фартовий жереб
Ми неодноразово говорили, що при всій повазі до титанічних зусиль дніпрян на футбольному полі минулоріч, вкрай знаковим було те, що команді Маркевича фактично впродовж усієї турнірної сітки таланило із суперниками. На стадії 1/16 “Дніпру” довелось грати із “Олімпіакосом”. Далі були “Аякс” та “Брюґґе”. Нідерландський клуб ще можна віднести до топ-команд, хоча б за колишні досягнення на євроарені. Та в тому і справа, що через колишні.
Давно “Аякс” не демонстрував нічого визначного за межами внутрішнього чемпіонату, та і кадровий потенціал команди в останні роки бажає кращого. “Брюґге” – середньостатистична європейська команда із обмеженими амбіціями. За крок до фіналу підопічні Маркевича отримали одного із фаворитів минулорічної Ліги Європи – “Наполі”. Неаполітанці у чвертьфіналі розбили німецький “Вольфсбург”, який на той момент перебував чи не в найкращій своїй формі.
Боги жеребкування залишились приязними і цього сезону. Якщо на першій стадії плей-оф шанси у протистоянні з “Шальке” розглядались як 50 на 50, то подальші суперники “Андерлехт” та “Брага” – . команди відверто прохідні, що і показали підсумкові результати 4-1 та 6-1. Як і у випадку з дніпрянами, найсерйозніший опонент чекатиме на “гірників” за крок до фіналу. Але і тут можна подякувати фортуні, оскільки з-поміж усіх ймовірних варіантів “Севілья” виглядає найбільш бажаним суперником. Андалусійці мають очевидні ігрові проблеми на внутрішній арені та ніяк не можуть подолати нестабільність – команда чергує спалахи із провалами.
Зневіра букмекерів
Вихід “Дніпра” до 1/2 фіналу ЛЄ розглядався як неймовірний збіг обставин, тому їхні шанси на підсумковий тріумф у турнірі згідно букмекерських котирувань виглядали найменш імовірними. З-поміж цьогорічних півфіналістів, а це:”Ліверпуль”, “Вільярреал”, “Севілья” та “Шахтар” український клуб знову серед “андердоґів”. На вихід донеччан у фінал коефіцієнт 2,62 в той час як аналогічний результат для іспанців оцінюється у 1,44. До слова, в іншій парі ситуація дещо схожа, очевидним фаворитом вважають “Ліверпуль” і його шанси на фінал – 1,57, а шанси “Вільярреала”розцінюють як 2,25.
Ігровий малюнок
Існує серед позицій вболівальників три шаблонні ігрові стилі: “тікі-така”, “автобус”, та “бий-біжи”. Звісно, поділ дещо примітивний та надто категоричний, адже дехто із Вас може зараз як аргумент протиставити таке поняття, як футбольна аритмія, або ж говорити про підготовку та вибір тактики під конкретного суперника. Та те, що українські клуби в єврокубках грають другим номером – факт. Звичайно, ми не говоримо про матчі із клубами-карликами, але в протистоянні із рівними чи іменитішими клубами нам долею велено грати від ножа.
Так усю Лігу Європи відіграв “Дніпро”, вичікуючи свій шанс, та кинжально вистрілюючи, відчувши момент. Схожим чином грають і “гірники”, можна говорити про не надто видовищний футбол, адже основа такої філософії – надійність позаду. В цілому, не можна не погодитись з тим, що такий футбол нам приносить результат.
І варто відзначити, що “Шахтар” із саперною точністю та холоднокровністю робить нерви оборонцям команди-суперника. Між іншим, попри, ніби то одноманітний малюнок, “гірники” мають два варіанти швидкого виходу з оборони. Це – або миттєва діагональ від Ракицького в пошуках центрфорварда, який повинен зачепитись за м’яч та підключити флангових вінгерів, що підтримують атаку команди другим темпом; або вихід через пас, зміщення крайніх півзахисників у центральну зону та забігання флангових оборонців.
Ставка на Лігу Європи
З кожним наступним туром Прем’єр-ліги все частіше ловив себе на думці, що найбільш пріоритетним турніром для “Шахтаря” зараз є саме Ліга Європи. Звісно, гравці в своїх інтерв’ю будуть переконувати у протилежному, мовляв, ми виходимо, щоб перемагати в кожному матчі і головна гра – наступна гра та іншими шаблонними байками. Можна говорити про кубок України, де шанси у “гірників” досить непогані, та якщо доведеться обирати виставити напіврезерв на кубок, щоб приберегти сили на єврокубки, чи грати обидва матчі в режимі “через два на третій” – не сумніваюсь, що Луческу обере перший варіант.
Ситуація із чемпіонатом вирішилась цього вікенду. Бойова нічия в Одесі поставила хрест на чемпіонських сподіваннях “гірників”. І тепер остання мотивація, що стосується внутрішніх змагань – очна зустріч із “Динамо” та можливість здолати новоспеченого тріумфатора двічі впродовж сезону. А оскільки Луческу вже заявляв, що в разі другої перемоги його команди над “Динамо” кияни не заслуговуватимуть на чемпіонство. Так і розмова щодо легітимності золотих медалей може дійти.
Чому “Шахтар” – не “Дніпро”
Ми можемо, будемо згадувати і пишатись неймовірним єврокубковим сезоном 2014/2015 років, подвигом команди з берегів Дніпра. Але погодьтесь, що не обійшлось і без долі везіння, яка почалась ще із групового етапу, коли арбітри відмінили легітимний гол “Карабаха”. Підопічні Луческу та сам Містер мають значно більше досвіду двобоїв саме на євроарені, а отже, знають коли і куди можна “натиснути”.
Вражають і статистичні показники “Шахтаря” у цій кампанії Ліги Європи. Донечани найменше з усіх чвертьфіналістів контролюють м’яч і при цьому мають найкращу результативність. Можемо зараз із іронічною посмішкою згадувати як після продажу Тейшейри на команді Містера ставили хрест, мовляв, пішов лідер, мотор команди і не зрозуміло хто тепер має забивати. Та, схоже, це якраз той випадок, коли втрата лідера об’єднує команду і на результатах не позначається.
“Гірники” ніби і не помітили втрати Алекса, та і Віктор Коваленко, який був покликаний замінити бразильця, від матчу до матчу грає все солідніше та допомагає команді асистами і забитими м’ячами. Не можна не згадати ще одну приховану зброю “Шахтаря” – Едуардо. “Людина-заміна”, справжній “джокер”, який робить ледь не кожний другий свій вихід на поле результативним. Між іншим, у цьому сезоні бразильський хорват 34 рази виходив на поле та забив 15 голів. В середньому для того, щоб забити гол Едуардо необхідно 88 хвилин, що є найкращим показником в Європі. Для порівняння, Роналду вистрілює за 91 хвилину, Суарес за 92, а Мессі – 96.
В очікуванні двоматчевої дуелі із чинним переможцем Ліги Європи ми не лише сподіваємось на невдалу гру суперника, чи банальний фарт, а маємо, що протиставити у відповідь. Не варто забувати, що у “гірників” є боржок за 2007 рік, коли гол Палопа вивів іспанців у наступний етап. Також є привід помститись за дніпрян. Чимало схожих нюансів у єврокубкових історіях “Дніпра” та “Шахтаря”, але всі ми сподіваємось, що команді Луческу до снаги перевершити минулорічне досягнення співвітчизників.
Олександр Новак “Брутальний футбол”
