Коли пристрасті навколо матчу починають дещо вчухати, ми спробуємо з холодною головою зробити аналіз вчорашньої гри, яка не значила вже нічого, але запам’ятається українським вболівальникам назавжди. Антон Святошинський, спеціально для “Брутального Футболу”, розбирає вчорашній матч на головні тези.
Луческу не випускав заздалегідь програшний склад
Мірча дав зрозуміти, що резервісти отримають шанс довести свою потрібність, наприклад, випустивши свого “джокера” Едуардо зі старту. Я вже давно переконаний, що даремна справа тримати такого майстровитого форварда на “лавці”. Його відчуття позиції для маневру сьогодні зробило результат Шахтарю, який до другого забитого грав “другим номером”.
Бернард, який саме в таких матчах повинен доводити свою профмайстерність, тому що був придбаний за великими для донеччан коштами, вже гравцем “підоснови” збірної Бразилії. Тож логічно, що на ньому висить тягар відповідальності перед керівництвом.
Трикутник в центрі поля був основним як гарантія Містера, адже Степаненко і Малишев – гравці оборонних редутів. Лише Коваленко має досить креативне футбольне мислення.
Чому саме два опорника? Вони повинні були підстраховувати Ордеця і Кривцова, щоб ті могли спокійно блокувати напад Динамо. У Степаненка, як у більш досвідченого виконавця, було завдання зривати атаки навіть шляхом дрібного фолу. На Ярмоленку “сидів” Шевчук. Він, як ніхто інший в складі Шахтаря, вміє його нейтралізувати.
Тренрська юність Реброва
Всі ми пам’ятаємо минулий сезон, де волею-неволею Реброву потрібно було експериментувати зі складом. І це було досить несподівано для суперника. Так чи інакше, раніше це давало свій результат. Сергій Станіславович прийняв найпрагматичне рішення щодо складу, і, на мою думку, – дарма. Це був саме той час, коли у найважливішому матчі із тих, що залишилися, потрібно було давати шанс гравцям, котрі в свою чергу цього потребують.
Яковенко/Гонсалес – замість Гусєва, адже доволі мало останнім пасом Олег Анатолієвич відіграє позаду з метою підібрати м’яч та обігратися з своїм фланговим захисником
Буяльский замість Велозу (Гармаша через емоції замінили). Чесно кажучи, Міґель вже півтора роки відбуває номер, його купляли як креативного майстра середнього-довгого пасу, чим він вже давно не тішить вболівальників.
Теодорчик замість Мораєса. Кримезні Кривцов та Ордець не залишають шансів технічному бразильському форварду. В такому разі необхідно було, можливо, спробувати гру другим поверхом через атаки флангами та через навісні передачі.
Варто зазначити, що дарма Динамо намагалось на’язати лідерську гру, м’яч в першому та переважну більшість другого тайму комбінувати не виходило. Саме тому більше п’яти передач ми не бачили. Значно краще пішла гра динамівцям, коли спробували розігнати свої атаки лівим флангом.
Гросмейтеська гра Шахтаря
Завдяки своїй майстерності та швидкості контратак, “бокс-ту-бокс” в обличчі Рибалки та універсального крайнього захистника Сілви, ці позиції почали під кінець просідати, cephorum animal tablets for sale. фактично 2 останні м’ячі так і виникли. Також запам’яталось прокидання поміж ніг у Сілви у виконанні Бернарда.
Недооцінка від Динамо
Весь сезон ДК грало на контролі м’яча і тому багато хто цілком справедливо критикував їх за таку манеру. Але саме ці нудні передачі у стилі “назад-поперек поля” могли кардинально змінити картину матчу. Дуже багато обрізок ще не початковій/середній фазі атаки призвели до проривів гірників. Гольових проривів.
Психологічна стійкість
Донеччани впродовж усього матчу впевненіше виглядали – як факт, забито три “сухі” м’ячі без особливого тягара відповідальності за програш. Друге місце, застовбичене у чемпіонаті, трансформувало результат кількості невиправданих жовтих карток з боку Динамо.
Результат по ділу без жодних виправданнь. Інцидент в кінці матчу – як в старі добрі часи підкреслив характер зустрічі, що куди краще ніж обійми, та рукостискання непремиримих суперників на футбольному полі.
Це УПЛ, крихітко!