Норвезькі оповідки. Частина 2
Цей текст є повністю видуманим. Всі збіги з реальними людьми і подіями є випадковими.
Початок читати тут.
Рукописи не горят, горят пуканы
(М. Булгаков)
Бухого Володьку вивели попід руки на вулицю. Народ почав святкування перемоги України з пива, далі хтось накалдував якоїсь пальоної водки. Результат був очевидним: організм деяких учасників застолья не витримав таких перенагрузок і почав процес відторгнення частини алкоголю. Автохтонний житель Святошино cтруганув акурат на напис “Ukraine”. Тризуб став сіро-буро-малиноваго кольору. Огидніше за це могло бути хіба що підписання “третіх мінських домовленостей”. Святкування перемоги, чи то вже зради, досягнуло свого апогею. Всі порозбридались спати.
Ранок почався з жосткого бодуна. Першу половину дня Вован провів в туалетній кімнаті за не дуже захоплюючим заняттям. Біль похмілля не відступав ні на хвилину. Для стабілізації стану прийшлось полірнутись півасом. Чуть полегчало. “Ше один скучний вихідний, чим би то себе зайняти?! Зайду-ка я на “Брутальний Футбол”. Давненько вже там не бував”. До приїзду в Норвегію Вован частенько любив поракувати в коментах на “БФ”. Правда, останнім часом група “чуть скатілась. Почали якісь сложні преколи постити, понабирали адмінів по оголошенню, такоє.
“Ви додані до чорного списку цієї спільноти та не можете переглядати її новини”, – від прочитаного мальоха бомбануло. “Якого х*ра мене заблокували на БФ?! Це через те, що я ту соску обісрав в коментах?! Так вони вже за*бали її постити!!”. Пукан продовжував горіти і вже було незрозуміло – чи то від вчорашнього алкотрешу, чи від попадання в чорний список улюбленої спільноти. Відклав ноут подальше. Дзвінок на мобілу. “МарІна наярює, якого фіга їй треба?! Зараз буде знов за дєньгі втирати…”
– Прівєт, котік.
– Прівєт, сонце.
– Слухай, в мене є не дуже хороші новини.
– Які новини, шо сталось?!
– Каро4, бабушка почала дуже зле себе почувати останнім часом. Звозила її в лікарню на огляд, так вот, лікарі сказали про якісь метастази в мозку. Потрібно проходити хіміютерапію.
– П*здец.
– Ти там гроші вишлеш?! Буду купляти препарати для хімії і ше всякі шнягі, а ше лікарям дати. Ну, ти сам знаєш.
– Да, завтра скину тобі на карту.
– Ну то добре, в мене ше справи є. Я побігла, люблю тебе, па!
– І я тебе.
“Справи в неї. Напевно знов укладка або манюкір. А бабушку, звичайно, жалко. 88 років на цьому світі, подумать тільки?! Но вона своє життя вже прожила, пора давати дорогу молодим. Кстаті, то ж кімната звільниться, певно плазму повішаю, соньку куплю. Можна буде фіфаху з пацанами рубатись і Лігу чемпіонів дивитись. А все не і так погано. Не забути тільки переоформити квартІру, доки бабуля ше може соображати. Від цих думок якась невидима сила почала виштовхувати внутрішню субстанцію шлунку назовні. Обнімашки з білим другом продовжились.
Три місяці потому…
Типова київська осінь (звідки автор взагалі може знати хоч щось про типову київську осінь, не проживши жодної осінньої пори в Києві?). Небо цілий день затягнуте хмарами, якась незрозуміла їб*ла з неба падає: щось між дощем, снігом і сльозами конкурсанток, які не виграли “Міс БФ”. В новостворені калюжі працівники “Київавтодору” кладуть свіженький асфальт, а в метро, напевно, комусь стали на ногу і він проклинає все на світі. Народ, хто куди, метушиться в своєму запачканому одязі. Єдиний, хто сьогодні релаксує від життя, так це Вован. По приїзді в Україну йому через знайомих вдалось влаштуватись торговим на фірму з продажу парфумерії, на якій він зашибає 12 штук і в х*й не дує. Він несеться на своєму сріблястому мерсі по центру Києва і єдине, що його зараз турбує, так це скільки банок сьогодні Мессі покладе. “Лупастого” йому підігнали пацани з Самбора по супервигідній ціні разом з документами на перетин кордону раз в рік. “Да мерс в ідеальному стані! Кожаний салон, автомат коробка, тітани “AMG”. Тільки з Германії пригнали. Рідний пробіг, не битий, не крашений, їздив дєдуля на роботу і назад. Мужик, машину майже від серця відриваю. Менше, ніж за 5 кусків не віддам”. На такий розказ було важко не повестись, асобенно, коли твоя пацанська мрія дитинства стоїть перед тобою.
“В последнюю осень, ни строчки, ни вздоха” – в радіоприймачі заграло ДДТ. Рух уповільнився. Затор. Погода за вікном та мотив пісні чомусь нагадало Вовану про норвезькі трудобудні, а також нахлинули спогади про те, що тільки місяць назад він похоронив свою бабушку. Хіміотерапія не допомогла. “Тільки деньгі на вітер викинув”,- подумав Вован. “Что нам ветер да на это ответит?!”, – заграла інша композиція того ж гурту, ніби сама вселенна підбирала треки. “Якого фіга мені якась пічаль почала в голову лізти?! Ща приїду додому, похаваю, кину Маріні дві палки, потім підемо з пацанами в якийсь барєвіч футбол втикати. Все з*єбісь, епта”.
– Бармен, слухай, а шо це у вас ремонт зробили?!
– Да, появились нові власники. Починають якусь двіжуху мутити.
– А шо за штемпи?!
– Не місцеві. Вроді зі Львова. Власники якогось інформаційного агенства. Кажись, ще назву хочуть поміняти.
– Мда. Ну ладно, дай нам для початку по літровічу розливного піваса, пакован чіпсів, якоїсь рибки, 0.5 “Мороші” і шось запити.
– Томатний сік?!
– Підійде.
Вован сів до своїх пацанів за стіл з повним набором для перегляду Ліги Чемпіонів. Барселона грала з бухарестським Динамо. Заграв гімн ЛЧ під цокання бокалів. Понеслась тікі-така на столі і на полі.
– Нах*я ти томатний сік взяв?
– А чим горілку запивати?
– Пивом!!
– Ну я поняв, спилились тут без мене. Каро4, в цього закладу появились нові власники. Якісь зальотні полупокери зі Львова. Вони ще назву хочуть поміняти.
– Понаїхало петушні, бл*ть. Назву хочуть поміняти. Ахуєлі в корінь. Да ми в цьому кабаку ше за часів Кучми бухали. Цей заклад пережив лихі 90-ті, трьох президентів України, крізіс 2008-го і цих львівських п*дарасів переживе. Давайте в’їб*м за “Дарину” – самий ахуєнний заклад на просторах нашого району.
Тим часом Барса повела в рахунку 1-0. Забив Мессі з офсайду, шо не завадило арбітру зарахувати перший гол. “Це мені нравиться”,- подумав Вован і потягнувся до фляндра (Як казав один австрійський художник: Между первой и второй – переривчик не большой).
“Ну Давайте піднімем цей стапарь за Барсу і шоб Мессі трьоху поклав”,- проголосив тост Толік.”І шо б тих й*баних циган сьогодні на британський флаг порвали”, – додав Вован. “Так вони ж румини?!”, – заперичив Саньок. “А яка різниця!?”, – підсумував Вован. Всі дружно заржали і й*бнули. Потихеньку Барса почала розривати Динамо. Команда повністю віддала ініціативу каталонцям і наглухо засіла в обороні. Тільки-от записника Моуріньйо тренер Бухареста не читав, у зв’язку з чим автобус не працював належним чином. Мессі в своєму фірмовому стилі обіграв двох стоячих оборонців і кинув другий гол у дальну дев’ятку. Гру можна було завершувати. А тим часом двіж-паріж продовжувався. Всі вже були під градусом, пішли розмови патіпу: “А пам’ятаєш, як це все, Вася, в жизні було?!”.
“Шановні вболівальники, в команді “Динамо Бухарест” заміна”, – почав диктор стадіону. “Замість номера 10 – Гарлема Гнохере на поле виходить номер 14 – Артем Мілевський”. “Міля, сколько лет, сколько зим?!”,- проорав Саньок. “Я його завжди катірував: всю жизнь бухає, по клубасах з тьолочками тусить і ше футбол встигає іграти, просто красавчег”, – видав шось подібне на правду Толік. “А х*й с ним, наливайте”, – всім составом зарядила компанія. Гра йшла до свого завершення. Мессі зробив покер, обійшовши Роналду по забитих голам в ЛЧ. Синьо-ґранатові розслабились і віддали м’яч сопернику. 95-та хвилина. Закидання в штрафну Барси. Тьома приймає на груди, Піке тягне за футболку, оскароносне падіння від Мілевського. Суддя показує на одинадцять метрів. Міля йде сам виконувати пєналь. Невеликий розбіг, удар, воротнік в один кут, шкірянй в інший. Міля біжить святкувати взяття cialis for daily use canadian pharmacy. воріт і вже думає, в який клубєц “Бухареста” зарулити на вихідних. “Ложечкою, майже як швейцарцям у 2006-му”, – зацінив виконнання Мілі бармен. “Так, ща на БФ зайду, напевно вже почали гнати беса з цієї теми”, – бармен клацнув на одну із закріплених спільнот ВК. “А ви думали я цьому колгоспу не заб’ю?!”, – прочитав свіжий мем із задоволеним фейсачом Мілі. “Просто вголосіну”, – додав новий комент під постом про тріуф Мілі. “Шо-шо, а вот в мемасах їм не має рівних”.
Пацани свалили ще після 4-го голу Мессі і їм не потрібно було думати, в якому клубасі затусити для продовження двіжухи. Вони со старту пігнали в “Золото”, там сьогодні мала бути якась студенська туса, голодні першокурсниці та решта дівчат із сумнівними мотивами. Ніч тільки починала набирати обертів…
