У рубриці «Зірки 90-х» розповідь про легендарного нападника, представника «золотого покоління» амстердамського «Аякса» та одного з найкращих бомбардирів в історії збірної Нідерландів.
Патрік Стефан Клюйверт, майбутня суперзірка європейського футболу, якого за його техніку і пластичність фанати нагородили прізвиськом «Чорна пантера», народився 1 червня 1976 року в Амстердамі. За дивним збігом обставин, у цей же день цього ж року народився ще один славетний бомбардир збірної Нідерландів і багатьох європейських грандів – Руд ван Ністельрой.
Сімейка в Патріка була добряче схиблена на футболі – м’яча ганяли і батько (виходець з Суринаму, свого часу грав у клубі «Робін Гуд» з Парамарібо), і брат, і навіть сестра. Тож єдиний варіант для дитячого захоплення майбутнього бомбардира намалювався сам по собі.
«Моя сім’я зародила і завжди підтримувала в мені мрію стати професійним футболістом. Я щасливий і вдячний своїм батькам за це»
Клюйверт почав займатись футболом в амстердамському клубі «Шеллінгвауд», де одразу проявив бомбардирський талант – 8-річний хлопчак за один сезон відзначився аж 256 разів і потрапив у поле зору рекрутської служби «Аякса». В системі амстердамського гранда Патрік навчався і займався із тренерами, тож він у повному сенсі є вихованцем славетної школи «Аякса». В клуб своєї мрії малий хлопець потрапив на початку 90-х, насолоджувався грою Маріо ван Бастена та мріяв сам колись досягнути величі свого кумира.
Продемонструвавши чудові показники і яскравий талант в іграх «молодіжки», Патрік підписав з «Аяксом» професійний контракт влітку 1994-го року. Основна команда потребувала потужного форварда після того, як клуб покинув ключовий гравець Стефан Петтерсон, тож на Клюйверта покладали великі надії. Патрік одразу почав виправдовувати аванси, і вже за місяць відзначився першим голом у складі свого клубу, і не в рядовій грі, а у матчі за Суперкубок Нідерландів.
У тому ж таки 1994-му році відбувся і дебют Патріка в складі національної збірної Нідерландів – під час відбору на Євро-96 Клюйверт вперше вийшов на поле у помаранчевій футболці збірної в матчі проти чехів.
У складі «Аякса» Патрік двічі ставав чемпіоном країни. А у повен голос Клюйверт (разом зі своїми молодими партнерами по команді, яких пізніше називали не інакше, як «золоте покоління» – Едгаром Давідсом, Кларенсом Зейдорфом, Мікаелем Райцигером, Вінстоном Богардом) заявив про себе у 1995-му році. В тому сезоні «Аякс» без жодної поразки пройшов турнірну дистанцію на внутрішній арені, а також вийшов до фіналу Кубка чемпіонів, у якому зустрівся з грізним чинним володарем титулу – «Міланом» Фабіо Капелло.
До слова, фінал попереднього сезону Кубка чемпіонів розігрували ті ж команди, і «Мілан» декласував амстердамців під керівництвом Йогана Круйффа з рахунком 4:0.
Фінал 1995-го року у Відні став реваншем «Аякса» за ту болючу поразку, а переможним голом відзначився герой нашої розповіді – 18-річний Клюйверт вийшов на заміну під завісу гри і завдяки своєму точному удару здобув першу велику перемогу в своїй кар’єрі, піднявши над головою найпрестижніший євротрофей.
«Просто немає слів, аби описати ці відчуття. 18-річний хлопець забиває переможний гол, і цей хлопець – я! Ми з командою повернулись в Амстердам і побачили, що місто охопило шаленство. На вулицях було повно фанатів. Той гол змінив моє життя, всі великі клуби почали на мене полювання»
Невдовзі «Аякс» поповнив клубну скарбницю також Суперкубком УЄФА та Міжконтинентальним кубком того ж сезону. Чемпіонські медалі національного чемпіонату, звісно, теж нікуди не поділись від молодих «аяксидів», а сам Клюйверт із 18-ма голами став найкращим бомбардиром команди.
Тріумфальні виступи «золотої молоді» «Аякса» відкрили усім гравцям дорогу в елітні європейські чемпіонати, серед яких окреме лідерське місце займала італійська Серія А. Саме туди перейшли Едгар Давідс, Мікаель Райцигер та Вінстон Богард, а невдовзі – і Патрік Клюйверт. Молодий форвард вражав своєю пристойною результативністю – 39 голів у 70 матчах за «Аякс» не залишили байдужими босів «Мілану», тож у 1997-му році в якості «вільного агента» Патрік перейшов у стан «россо-нері».
Рік перед тим, Клюйверт вже встиг відзначитись на Євро-96. І в прямому сенсі (забив гол у ворота збірної Англії), і в переносному – став одним з учасників внутрішнього конфлікту в команді, оскільки чорношкірі гравці «Ораньє» висловлювали своє невдоволення тим, що вони все частіше гріють лаву запасних, тоді як в основі грають білі гравці. На тому Євро збірна Нідерландів не досягла особливих успіхів, вилетівши вже у першій стадії плей-оф.
Патрік почав новий сезон у складі «Мілану», навіть відзначався у товариських матчах, але загалом у грі за «россо-нері» Клюйверту не вдалось себе проявити з якнайкращого боку. Дався взнаки і непростий характер Патріка, і навколофутбольні неприємності. Зокрема, ще у 95-му році внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Клюйверт вчинив наїзд на пішохода, який загинув. Судова тяганина з цього питання розпочалась якраз після переходу Клюйверта в «Мілан» і не додавала Патріку психологічного комфорту. За рішенням суду Клюйверта позбавили права водіння транспортними засобами по життєво та зобов’язали відбути 250 годин громадських робіт). Також його звинуватили у зґвалтуванні (однак, справу закрили за відсутністю доказів вини голландця).
«У «Мілані» від мене очікували такої ж ефективної гри, як у «Аяксі». Але для того, щоб адаптуватись в новій команді, потрібні певні умови. У першу чергу – використовувати гравця відповідно до його можливостей. Я звик грати із двома напарниками в нападі і не бути прив’язаним до певної схеми. А у «Мілані» довелось грати правого форварда, строго по позиції. Такі обмеження позбавляли мене більшості з моїх переваг» – згадує про свої проблеми із адаптацією до «кальчо» Клюйверт.
Протягом сезону в «Мілані» Патрік відзначився лише 9 разів, не став гравцем основи клубу та цілком обґрунтовано вирішив змінити обстановку. Тим більше, сприятливий випадок якраз нагодився – добре знайомий Патріку по спільній роботі в «Аяксі» Луї ван Гал запросив Клюйверта в «Барселону».
Перед переїздом в Каталонію, влітку 98-го «Чорна пантера» разом зі збірною Нідерландів прийняв участь в Мундіалі на полях Франції. У першому ж матчі норовливий Клюйверт отримав червону картку, але після дискваліфікації відіграв усі наступні ігри, двічі відзначився у плей-оф (забивав Аргентині в 1/4 фіналу, та бразильцям у півфіналі).
Перейшовши у «Барселону», Патрік ідеально вписався в тактичні побудови ван Гала, порозумівся із зірковими партнерами в атаці каталонців (а серед них були ще ті «кудесники м’яча» – Луїш Фігу та Рівалдо) і вкотре гучно заявив про себе. У першому ж сезоні 16 голів Клюйверта допомогли каталонцям здобути чемпіонство Іспанії.
Справжньою феєрією «Чорної пантери» став «напівдомашній» Євро-2000 (адже той європейський форум став першим, який проводився одразу в двох країнах – Бельгії та Нідерландах). Патрік справно клепав голи за «Ораньє», став автором хет-трику у ворота збірної Югославії (четвертий його гол в результаті «подарували» захиснику «югів», визнавши його автоголом). Але в півфіналі Євро переможний поступ «Чорної пантери» і його партнерів зупинила збірна Італії. Сам Патрік не зміг переграти блискучого Франческо Тольдо, не забивши йому пенальті в основний час гри, а у серії післяматчевих одинадцятиметрових італійський голкіпер виявився сильнішим і за партнерів Клюйверта. По завершенні Євро-2000 Патрік отримав «золоту бутсу» найкращого бомбардира турніру (поділивши це звання із «югом» Саво Мілошевічем) та увійшов до символічної збірної чемпіонату.
Однак, в клубних справах Клюйверта все було не так чудово, початок «нульових» ознаменував ігрову кризу каталонського суперклубу – «Барселона» двічі фінішувала за межами призової «трійки» Ла Ліги, невдало виступала у Лізі чемпіонів, meloxicam 7.5 street value. але Патрік Клюйверт справно виконував свою основну роботу – забив 18 голів в сезоні 2000/01, додав ще 18 у наступному (усе це – лише в рамках Примери). Провальний сезон 2002/03, у якому «Барселона» зайняла шосте місце в чемпіонаті Іспанії, теж не особливо позначився на результативності «Чорної пантери» – на його рахунку було 16 голів.
Але, тривалий безтрофейний період в столиці Каталонії потребував суттєвих змін у «Барселоні», й ці зміни не забарились – команду очолив Франк Райкард, на «Камп Ноу» приїхав чарівник Роналдіньйо, позиції Патріка похитнулись, він став гравцем ротації, в основному виходив на заміну.
Такий стан речей «Чорну пантеру» не влаштовував, тож у 2004-му році Клюйверт переїздить в Англію – із зірковим нападником контракт підписав «Ньюкасл». Однак, постійні травми не дозволили Патріку вдало заграти в Прем’єр-лізі, і він знову повернувся до іспанської Примери – цього разу у «Валенсію». Цей трансфер став менш вдалим, аніж попередній – на рахунку колись грізного Клюйверта 1 гол в 10 матчах у складі «Летючих мишей».
Травми дошкуляли Патріку все частіше, його найкращі часи залишились у минулому, тому Клюйверт повернувся додому – по завершенні сезону 2005/06 перейшов до ПСВ, у складі якого втретє став чемпіоном Нідерландів, хоча зазвичай виходив на заміну, тричі відзначився у 16-ти матчах Ередивізії.
У 2007-му виснажений травмами, хоча й не такий старий Клюйверт, підписав однорічний контракт із «Ліллем», але зблиснути на полях Франції «Чорній пантері» не вдалось, а постійні рецидиви старих ушкоджень змусили Клюйверта завершити професійну кар’єру гравця по завершенні сезону 2007/08.
Ще раніше Патріку доведось попрощатись із національною збірною – у 2004-му році він востаннє одягнув помаранчеву футболку, програвши конкуренцію в основі Руду ван Ністельрою. Всього за національну збірну Клюйверт відіграв 79 матчів і забив 40 м’ячів.
Довший час саме Патрік Клюйверт очолював список найкращих бомбардирів «Ораньє» в історії, лише у 2013-му році його змістив з першого місця Робін ван Персі. У складі збірної Нідерландів Клюйверт став бронзовим призером Євро-2000 та Євро-2004 і найкращим бомбардиром Євро-2000.
Від великого футболу Патрік Клюйверт майже не відпочивав, здобув необхідну ліцензію і вже влітку 2008-го року розпочав тренерську кар’єру в якості помічника головного тренера «АЗ Алкмаар».
В 2009-10 роках працював із молодіжною командою «ПСВ», був тренером нападників «НЕК Неймеген». У 2011-му працював з форвардами у «Твенте». Із серпня 2012-го року, після невдалого виступу «Ораньє» на Євро-2012, Клюйверт став асистентом свого «футбольного батька» Луї ван Гала у національній збірній Нідерландів, яка під проводом цих тренерів здобула «бронзові» медалі недавнього чемпіонату світу у Бразилії.
А ще у «Чорної пантери» підростає гідна заміна. Один із синів Клюйверта Джастін добряче увібрав у себе батьківські гени і в складі юнацької команди «Аякса» тішить Патріка (та й усіх шанувальників), наприклад, ось такими голами:
Неординарний талант юного Джастіна свідчить про те, що зовсім скоро ми насолоджуватимемось голами і майстерною грою Клюйверта-молодшого, який може навіть і перевершити успіхи та здобутки свого легендарного батька, «Чорної пантери», що стрибнула на вершину футбольної слави.
