Як ви собі уявляєте футбол у Піднебесній? Низький рівень гри та суддівства, неошатні стадіони, відвідуваність на “нулі”, національна збірна займає 82-гу сходинку в рейтингу ФІФА. Цікаве питання: як країна, яка багата на олімпійських чемпіонів із різноманітних видів спорту, відверто кажучи, невдало представляє свою країну на міжнародній футбольній арені? Китай в останні роки теж намагається вирішити цю проблему і лише в останні два сезони перейшов до активних дій. Тож, що відбувається у футбольній КНР?
Починаємо все спочатку
Як не дивно, китайська футбольна мрія зародилась у голові Сі Цзіньпіна, президента КНР, який змалку захоплювався футболом. Через кілька десятків років, глава держави вирішив всерйоз зробити гру мільйонів – грою мільярдів. Те, що відбувається зараз – багатомільйонні цінники на іменитих футболістів, масштабна піар-кампанія цього виду спорту – це лише вершина айсберга. Футбол у Китаї – це справа державного значення, яка має чітку стратегію і вона бере свій початок від шкільної лави. Уряд Китаю два роки тому ввів в шкільну програму футбол як дисципліну і “написав” сім підручників з цього предмету. Автори цих підручників всі, як один запевняють, що в їхніх посібниках учні зможуть знайти відомості про основи гри, тактики та інші тонкощі. А найголовнішою родзинкою теоретичного виховання майбутніх зірок футболу буде виховання командного духу та сили волі. А яка ж теорія без практики? Піднебесна і про це подбала. КНР оголосила, що молодше покоління буде переймати досвід в найкращих. Цими найкращими будуть 50 футболістів зі всього світу, які мають вишколити молодь світового рівня. Остаточних імен поки невідомо, але знаючи фінансові можливості китайських інвесторів, можна багато чого очікувати.
Питання інфраструктури теж поставлено на державний контроль. Указом уряду в кожній школі по всій країні почали будувати футбольні стадіони та почалось масштабне придбання спортивного інвентарю та одягу. Такий серйозний підхід до виховання молоді вражає і викликає захоплення. Подивимось чи дасть результати такі зусилля?
Хто інвестує в майбутнє?
Слід почати з того, що бідних клубів в китайській Суперлізі немає і бути не може, бо в своїй більшості всі 16 команд, які беруть участь в чемпіонаті Китаю, належать приватним компаніям, які пов’язані з будівництвом, чи фінансами, чи медициною, чи IT- технологіями. В чому ж секрет такого інтересу гігантів? Все банально просто – податки. Бути меценатом футбольного клубу в Китаї – це велика честь і вважається хорошим тоном. Але від недавнього часу бути джентельменом в Піднебесній ще й вигідно. З 2015 року корпорації, які активно займаються справами культури та спорту, мають приємний бонус у вигляді зниження податків на прибуток з 2,5% до 3%. Погодьтесь, це вигідна пропозиція для китайських товстосумів.
Серед цієї купи інвесторів можна виділити два імені, яких можна назвати королями грошових потоків. Це найбагатші люди Китаю, які не дивлячись, можуть за одне трансферне вікно викинути космічні гроші. Це власник “Ґуанчжоу Еверґранд” Сюй Цзяїнь та Чжу Жун, власник “Шанхай Шеньхуа”. Але їхні історії діаметрально протилежні
Якщо говорити про пана Цзяїня, то колись він вдало вклався в клуб, який за 7 днів до оформлення паперів про передачу власності, зазнав пониження в класі. Це аніскільки не налякало інвестора і в команду потекли гроші – як факт, за рік команда повернулась в елітний китайський дивізіон і виграла його та азіатську Лігу Чемпіонів. І вже 6 років поспіль колишні невдахи тримають марку і показують пристойний футбол на китайських просторах.
Що ж стосується його прямого конкурента Чжу Жуна, то він не поступається в щедрості. Команда може похвалитись тим, що в них грав сам “Вождь” Дідьє Дроґба та Ніколя Анелька, а зараз їхні кольори захищає Тім Кегілл. Але на відміну від свого безпосереднього опонента “Ґуанчжоу”, інвестиції в “Шанхай” поки не приносять їм трофеїв. За останні два сезони вони займали 6 і 10 місце відповідно в турнірній таблиці і, вже здавалось, втратили надію, але Чжу Жун вирішив продати клуб іншому власнику, вважаючи свою стратегію слабенькою для команди з багатою історією. Тож як бачимо, не все в китайському футболі вирішують гроші – бувають і приклади невдалих фінансових вливань. Навіть у Китаї.
“Китайці, астанавітєсь”: хто найвірогідніше поїде в Піднебесну?
Поки всі хапаються за голови від просто божевільних трансферів Карлоса Тевеса та Оскара, китайські багатенькі “буратіни” штампують все нові і нові пропозиції для європейських клубів. Якщо відмести зовсім безглузді чутки, що Роналду переїде в Китай і ціна питання 300 млн євро, то залишаються доволі реальні варіанти, які можуть втілитись вже в найближчі два місяці.
Нікола Калініч
Екс-гравець “Дніпра”, а наразі “Фіорентини” Калініч перейшов до стану “фіалок” влітку 2015-го. Хорват відразу ж увійшов у темп Серії А та почав демонструвати свій високий клас. В нинішньому сезоні Нікола провів 18 матчів, в яких відзначився 8 голами та 2 асистами. Його статистика в ЛЄ теж непогана: 5 матчів – 4 голи. Тож не дивно, що таким якісним форвардом зацікавились китайські інвестори. Серед можливих клубів називались “Шанхай Шеньхуа” та “Тяньцзінь Сунцзянь”. За останніми даними, найсвіжіша пропозиція в 20 млн євро від останнього претендента була відхилена, але також говорилось, що “фіалки” можуть не встояти від можливої щедрішої компенсації за хорвата. Що стосується самого Ніколи, то він поки комфортно почуває себе у Флоренції і не має наміру їхати у Піднебесну. Але, можливо, його особисті умови потенційного . контракту змусять його передумати.
Евер Банеґа
Колишня зірка Андалусії Банеґа перебрався цього року до Серії А, а саме до міланського “Інтера”. На перший погляд, наче все в Евера як треба: має регулярну ігрову практику: 19 матчів проведено, 2 голи забито, 4 асисти віддано. Але запальний характер Банеґи заважає йому в Мілані. Останнім часом з’являється інформація, що Стефано Піолі не дуже задоволений аргентинцем, мовляв, Евер систематично порушує дисципліну та псує йому мікроклімат команди. Це може стати приводом до якнайскорішого трансферу Банеґи. Основними претендентами на нього є “Шанхай Телейс” та “Тяньцзінь Сунцзянь”. Ціна питання – 15 млн євро. Судячи з настрою Піолі – цей перехід доволі реальний, але маємо надію, що і Банеґа і Піолі схаменуться і дійдуть компромісу в своїх суперечках, адже Банеґа ще не все показав на що здатен.
Марсело Брозович
За одноклубника Банеґи хорвата Брозовича невідомий китайський клуб пропонує 50 млн євро. 50 млн, Карл. І причому міланський клуб, який ще недавно мав фінансову нестабільність, готовий розглянути цю пропозицію. Але цьому є маленька перешкода: Марсело, не так давно підписав нову угоду з “Інтером” і викидати його взимку якось не комільфо. Але боси “Інтера” зацікавлені в доволі щедрій пропозиції з Китаю і вже рахують як витратити 50 лямів на підсилення складу. Зважаючи на всі факти трансфер безглуздий, але цілком реальний.
Роман Зозуля
Один з головних футбольних невдах року Роман Зозуля, відверто кажучи, не прижився в іспанських реаліях. Тож “Бетіс” шукає варіанти, як красиво його позбутись. Багато європейських клубів цікавляться лише орендою форварда, коли, знову ж таки, поки що невідомий клуб з Китаю, пропонує “Бетісу” вигідну пропозицію з повним викупом контракту Романа. Для іспанського клубу така перспектива заробити більш ніж влаштовує, але чи влаштують умови екс-гравця “Дніпра”? Велика вірогідність, що Роман не захоче міняти Іспанію на Китай. Можливо це просто чиєсь “кря -кря”, але у випадку продажу Зозулі на його кар’єрі можна ставити хрест.
Аксель Вітсель
Сага про “Зеніт” та Вітселя триває вже не перше трансферне вікно. Аксель вже готовий був перебратись на нове місце роботи минулого літа, як боси з Пітеру сказали: “Взимку відпустимо”. Вже триває зимове ТВ, але наша пісня гарна й нова – “Зеніт” не влаштовує сума компенсації за свого основного хава. А пропозиція “Юве” була доволі реальною.
Проте боси хочуть “разборок пітєрскіх”, а точніше більше грошей. Цією невизначеністю може скористатись “Ґуанчжоу Еверґранд”, “Чанчунь Ятай”, “Шанхай СІПҐ” та “Тянцзінь Цюанцзянь”, котрі з легкістю можуть заплатити за Вітселя будь-яку суму, яку тільки захочуть в Пітері, але Аксель неодноразово виказував своє бажання пограти в Італії, але й зарплатня, яку пропонують китайці, може змусити перейти бельгійця на темну сторону Сили. Чесно кажучи, боси “Зеніту” чхати на його побажання. З їхніми обіцянками доволі стабільний хавбек вже давно мав грати в чемпіонаті рангом вище. Але, якщо треба відмазки завжди знайдуться. Останнім часом в пресі з’являються повідомлення, що вже все вирішено і Аксель їде з Росії та поки, що офіційного підтвердження трансферу на сайтах вищезазначених клубів не було. Тож, чекаємо на продовження саги.
Отож, китайці доволі серйозно взялись за справу і можна говорити про те, що через кілька років ми можемо побачити доволі сильну збірну Китаю на чемпіонаті світу з таким-то вихованням кадрів та безперечно інтригуючий чемпіонат, який змусить слідкувати за собою не тільки жителів Піднебесної.
