Феєричний ігровий день в українській прем’єр-лізі. Примітно, що 9 березня грали всі 5 претендентів на потрапляння в топ шістку. Боротьба у всіх матчах була дійсно безкомпромісною. А яким був сам футбол? І чи був він взагалі? Ну, з цим важкувато. Але боротьба була, що треба. 3 матчі – 0 голів. Напевно, найкраща реклама УПЛ. Ще точно хтось хоче купувати права на телетрансляції?
Ми ж пильно розглянемо гру в Полтаві, в якій зійшлися “Ворскла” і “Десна” . За день до матчу основних команд, як зазвичай, грали дублери. Спойлер – там таки були голи. Та ще скільки – аж 6! І, що найцікавіше, всі влітали в одні ворота. У ворота дублерів чернігівської “Десни”. Після фінального свистка табло показувало рахунок 6:0. Туром раніше “Десна” U21 згоріла дублю “Динамо” 0:8. 14 пропущених голів за 2 матчі і останнє місце в таблиці. Можливо, керівництву “сіверян” потрібно звернути на це увагу. Адже, по ідеї, там грають футболісти, які повинні стукати в двері основної команди. З такими результатами ці двері їм ніхто не відкриє.
Повернімося ж до головного поєдинку. Погода в день матчу навіть не шепотіла полтавцям, а кричала на весь голос – шуруйте на стадіон! Вдень стовпчик термометра показував на сонці мало не 20 градусів тепла. І це ще тільки початок березня. Але ажіотажу, як такого, по місту особливо не було. Людям, які не особливо вникають в усі тонкощі українського чемпіонату, важко було здогадатися, що сьогодні буде якийсь футбол. Ніяких постерів, банерів, бігбордів. Нічого. Ну так, а звідки їм взятися, якщо вони, до квітня, всі зайняті? На кожному розі пишуть про високі зарплати, смертні кари для корупціонерів та запевняють, що весна покаже, хто де крав. Зараз всі наші кандидати поза конкуренцією, відібрати у них бігборди, що відібрати м’яч у Азара – практично неможливо. А хоча стійте. Здається, один знайшли. Ось же він – реклама матчу “Ворскли”. Нарешті, маркетинг почав працювати. Або?..
Помилочка. Незрозуміло, чому до весни він до сих пір висить в самому центрі Полтави і дратує жителів міста, нагадуючи їм про матч, який так і не відбувся там, де повинен був. Можливо, його залишили як пам’ятку? Цікаво, що там готували за перфоманс? Може Винник повинен був перед матчем співати? Цього ми вже ніколи не дізнаємося. Ех, уєфа-уєфа.
Стосовно матчу. Сачко продовжує тасувати склад в надії, що гравці почнуть хоча б забивати. Рябоконь ж з перших хвилин кинув у бій колишнього гравця “Ворскли” Сергійчука. На фарт, чи що. Може знав, що екс-ворскляни люблять розписуватися у воротах колишньої команди?
Газон на стадіоні “Ворскла” імені Бутовського був… Ну газон був, і це вже добре. Правда якість його не сильно вражала. Такий газон, чисто весняний. Десь не було трави, десь була, десь була навіть зелена. Ну а що ви хочете, тільки сніг нещодавно розтанув. “Та краще, ніж на Уемблі”, – жартували вболівальники. Всі ж пам’ятають, на якому городі бувало восени грав “Тоттенгем”?
Так само в Полтаві з’явилося ще одне ноу-хау – цифрові щити на краю поля, які крутять рекламу. Чесно кажучи, коли на полі стає занадто багато боротьби, на них можна просто “залипнути” і трохи відволіктися. Так що користь від них є, це сто відсотків. А пам’ятаєте, ще зовсім недавно, такі ж щити були в Дніпрі, на яких, під час матчів, писали щось на кшталт “Колян, с Днюхой!” або “Передаю привет Валере с Кременчуга”. Ще тоді, коли був надкрутий чемпіонат з “Шахтарем” , “Динамо”, “Дніпром”, “Металістом”… Не будемо про сумне.
Оглядаючи стадіон під час матчу, я зловив себе на думці, що прийшло дійсно багатенько глядачів, точно не менше 2 тисяч. Просто вдумайтеся в цю фразу. Десь близько 2 тисяч – це для нас уже вважається успіхом. Який же абсурд. Як сказав би будь-який таксист: “Довели країну!”. Ну і український футбол зокрема. До речі, на трибунах було все таки менше цих самих 2 тисяч. А якщо бути зовсім точним – то 1602 глядача. Та й таке, маємо що маємо.
Що ж було, власне, на футбольному полі? Коротко – про найцікавіше.
- Шуст ще “on fire”. Кіпер “Ворскли” видав дуже сильний матч і зробив парочку сейвів. Багато в чому саме завдяки йому у Ворскли ще залишаються шанси на першу шістку чемпіонату.
- По ходу першого тайму в штрафному майданчику “Десни” було кілька неоднозначних моментів. Ні в одному з них, до обурення місцевої публіки, арбітр не призначив пенальті. Вболівальники навіть почали робити вже знаменитий жест, що позначає перегляд відеоповтору. На жаль, в УПЛ таких технологій ще не ввели.
- В перерві матчу, в якості розважальної програми, вболівальники могли споглядати хіба що розминку запасних гравців. Ну і послухати, звичайно, всесвітньо відомий хор дудок. Куди ж без них.
- На 55 хвилині Василь Сачко випускає Артура. Реакція полтавських уболівальників: “Ну Вася, не треба, шо ж ти робиш”, “Ну шо ти починаєш, нормально ж грали”. Всього за півроку лівий захисник став вже місцевою легендою.
- 51 фол, 10 жовтих карток і 2 червоних на 2 команди. Поступатися не хотів ніхто. Коли мова йде про єврокубкову зону – тут немає місця для компромісів.
- “Ворскла” закінчувала матч удев’ятьох. По 2 жовті картки примудрилися вихопити Чижов і Кане.
- “Десна”, маючи невелику перевагу по ходу матчу, упустила відмінний шанс обіграти прямого конкурента і стати фаворитом в нелегкій боротьбі за ТОП 6.
По нулях – на цьому і розійшлися. “Ворскла” не змогла якось вирвати перемогу, можливо тому, що ніхто з суперників так і не забив у свої ворота. Але, тим не менше, для “зелено-білих” головним в цьому матчі було не програти, адже за однакової кількості очок (а зараз їх по 28), “Ворскла” знаходиться вище “Десни”, тому що виграла поєдинок в першому колі у Чернігові. Полтавці тепер мають поул-позишн, їм достатньо в останньому турі обіграти в Києві “Арсенал” , щоб далі боротися за місця в Лізі Європи. Але як це зробити, якщо команда востаннє забивала ще в минулому році?
Що стосується “Десни”, то від неї вже нічого не залежить. Звичайно, їй неодмінно потрібно вигравати вдома у “Львова” (якому також потрібно тільки перемагати), а потім вже дивитися, як зіграли конкуренти. Можливість забрати з Полтави 3 очка у них була, нарікати їм можна тільки на самих себе. Тим не менше, команди розійшлись миром, максимально закрутивши інтригу та зберігаючи її до самого останнього туру.
“Ну хоч пісеньки послухали”, – з таким настроєм розходилися по домівках полтавські вболівальники. На жаль, їхня улюблена команда все рідше дарує їм приводи для радості. “Будемо забивати, колись це станеться”, – фіналізував Василь Сачко. Що ж, будемо сподіватися, що їм вдасться виконати це надзавдання ще в цьому сезоні, адже, зважаючи на статистику своїх нападників, Василю Вікторовичу доведеться діставати свої старі бутси і особисто рятувати ситуацію.
Фото – ФК “Ворскла”
Ярік П’ятницький, “Брутальний Футбол”
