Юрій Вернидуб – це людина, яка завдяки своїм вмінням та навикам зуміла стати одним із найкращих тренерів України. І зараз він без роботи. Найбільше проявив себе у луганській “Зорі” . Вернидуб став виконуючим обов’язків головного тренера “Зорі”, а з 2 травня 2012-го року до 31 травня 2019 року був головним тренером команди. Цей чоловік побудував команду справжніх “мужиків”. “Зоря” Вернидуба завойовувала бронзові медалі УПЛ, виходила у фінал Кубка України, а також брала участь у груповому етапі Ліги Європи. Ми зібрали цитати, які показують Юрія як людину і як фахівця своєї справи.
Тренерська діяльність – це наркотик. Вона буде зі мною до кінця життя, бо нічого іншого я не вмію.
Жозе Моурінью мені імпонує і як тренер, і як людина. Є багато речей, за якими я спостерігаю, є багато книг, які ми перекладаємо, читаємо, вивчаємо за тренувальним процесом. Є чому повчитися. Щось ми можемо взяти і використати по відношенню до наших хлопців.
Хочеться створити команду, в якій практично не буде реальних фаворитів. Щоб вони відчували конкуренцію і в будь-який момент, у випадку необхідної заміни, виходили на поле і грали не гірше тих, хто вийде у стартовому складі.
Не можу сказати, що читаю дуже багато, але у мене є улюблені книги. Можу приділити час не лише футбольній літературі, але і психології – книгам, які навчають, як потрібно робити менше помилок в житті і досягати високих цілей.
Я завжди змушую хлопців носити одну форму: футболка поло, костюм, ніяких в’єтнамок. Культуру ніхто не відміняв і з цих дрібниць можна будувати команду. Тренер повинен наглядати за всіма моментами: культура спілкування, поведінка не лише на полі, але і у побуті.
Із всіх іноземців найважчий характер у африканців.
Я не зможу працювати з футболістом, який буде мене обманювати. Цього я не можу пробачити.
Я мрію про те, як команда виходить, грає по одній схемі, а коли потрібно, може швидко щось змінити в кращу сторону, перебудуватися на іншу. Про це мрію. У європейських тренерів це вже є.
Розслабитися можна в бані. У грі, думаю, ніхто не розслабляється.
Іноземці більш інтелектуально розвинуті. Хоче серед наших хлопців є ті, які хочуть розвиватися. Не всім дано бути в майбутньому хорошим футболістом і тренером, багато хлопців потім йдуть в бізнес. Якось же потрібно жити.
Гей – це теж людина. Як би ми до цього не відносилися і не любили, у них є ті ж права, які є у мене з вами. Геї, на мій погляд, це люди, які трішки хворі. Ну так вийшло. Вони ж не народжуються геями, правильно? Я думаю, що не народжуються. Вони народжуються нормальними, а потім вже потрапляють у якесь середовище. Мені це не подобається.
Я дуже важко переношу будь-яку поразку. Дуже довго приходжу в себе. На щастя, є сім’я, улюблена дружина, улюблені діти, які мені допомагають швидше це забути. Плюс є свої «наркотики», щоб по швидше відійти – собака, кіт, вони допомагають знайти душевну рівновагу, щоб йти далі працювати, крокувати вперед.
Футболіст, який багато читає, буде розумніший за гравця, який не читає. Він легше перетравлює і засвоює отриману інформацію. Це 100%. Людина, яка мало читає, що від неї можна очікувати?
Ми пробуємо з самого початку не балувати молодь. Якщо хочеш добре заробляти, досягай того, щоб ти став основним гравцем. Все у твоїх руках. Можна змінити своє життя. Я вірю, що ми всі можемо, вміємо і повинні хотіти того, щоб змінити своє життя в кращу сторону.
Я народився в Житомирі, але Житомир в Україні знаходиться. Значить я, перш за все, повинен любити Україну, український народ і бити з ним до кінця – добре тут чи погано. Так мене виховали.
Як зараз можна дружити з Росією? Коли мені говорять: «Що ви скажете з цього приводу?» Я завжди говорю: «Ми не прийшли у Росію і щось вимагаємо у неї, а Росія прийшла до нас. Я не розумію, що вона хоче. Ми самі б розібралися, я впевнений в цьому. Але ж ми не прийшли в Ростов або під Ростов і там стоїмо».
Це нормальне взагалі явище, що мене оштрафували на 5 тисяч гривень за те, що Фонсека не підійшов і не потиснув руку? Я був в гостях, повинен підійти тренер господарів. Він не підійшов, я ще і винуватим залишився. Я не буду платити, ось чесно. За що я повинен заплатити?
Ніколи не говорив і не скажу погано про Фонсеку. Навіть після того, як він сказав, що я йому неприємний. Можете написати – я до нього ніколи не підійду і не подам руки. Ніколи. Ні в якій ситуації. Вважаю, він мене сильно образив і образив тими словами. Я до цього підходив і тиснув руки всім.
В нашому футболі є лише одна правда – правда Шахтаря. На цей момент, я так відчуваю. Іншої правди немає.
В минулому столітті під час війни у Адольфа Гітлера рупортом був Йозеф Геббельс. Зараз канали Футбол 1/2 рупори «Шахтаря». Про що можна говорити? Всіх брудом обливають. У них одні лише найкращі і найсвятіші.
Це життя, колись приходить момент, коли настає час йти (про свою відставку з «Зорі»). Але потрібно вміти підняти голову, зібратися з думками і крокувати далі. Думаю, це нормальне явище – перезавантаження, напевно, потрібне було команді, перш за все.
Можна багато згадувати, але я ще раз скажу. Я любив, люблю і буду любити цю команду. Вони залишаться у мене в серці надовго, я вдячний усім. Низький уклін за проведений час разом.
Зараз мені потрібен місяць-другий відпочинку. Потім уже ближче до осені, після кваліфікаційних матчів ЛЧ і ЛЄ, буду готовий розглядати варіанти. Для мене важливо, щоб клуб був амбіціозним і декларуватиме серйозні задачі, підтверджуючи їх справами.
Зі мною чи без мене Зоря повинна ще досягти багатьох успіхів і найкращих результатів. Буду вболівати з чистим серцем за дорогу мені команду.
Софія Дорощук, спеціально для “Брутального футболу”