Один із найпопулярніших мемів тижня — Петр Чех підписав контракт з “Гілдфорд Фенікс”, клубом національної хокейної ліги (NIHL), другого англійського хокейного дивізіону. Колишній голкіпер двох лондонських клубів в юнацькі роки займався хокеєм і після двадцятирічної кар’єри в професійному футболі вирішив повернутись до свого хобі. Петр – доволі різностороння особистість: крім заняття двома різними видами спорту, він також грає на барабанній установці у рок-гурті.
Чеська легенда – не перший гравець, яких зацікавлював інший спорт після закінчення кар’єри. “Брутальний Футбол” підібрав для вас чотирьох успішних спортсменів у двох різних видах спорту.
Біксант Лізаразю
Французький латераль — чемпіон світу, Європи та володар Ліги Чемпіонів в складі “Баварії” займався після закінчення кар’єри різними видами спорту. Лізаразю баск по національності, тож після закінчення кар’єри він переїхав в Іспанію і серйозно захопився серфінгом. Наступною його пристрастю був скелетон (різновид спортивного катання на санях), в лівого захисника були всі шанси поїхати на Олімпіаду, але трохи не вистачило.
Найбільших успіхів Біксант досягнув в джиу-джитсу. Його тренером став володар чорного поясу Янік Бевен і вже у 2009 році після року тренувань спортсмен виграв золото чемпіонату Європи. Його кар’єра бійця триває вже 11 років, так само як і у футболі, у джиу-джитсу Лізаразю досягнув найбільших успіхів. Чорний пояс в джиу-джитсу можна порівняти з перемогою на чемпіонаті світу. Наразі, Біксант живе і тренується на півдні Франції, у Кампретоні. Окрім занять спортом, колишній лівий захисник збірної Франції працює на місцевому телебаченні.
Паоло Мальдіні
Легенда “Мілану”, вічний третій номер та найбільш титулований гравець в історії клубу. Мальдіні віддав клубу 24 роки, за цей час він 5 разів підіймав кубок Ліги Чемпіонів та 7 разів вигравав Серію А, але після закінчення кар’єри вирішив перемикнутися на інший вид спорту.
Багато футболістів люблять грати в теніс у вільний час, проте італієць пішов далі й дійшов до професійного рівня. Мальдіні дебютував в 49-річному віці в великому тенісі. Його перший матч закінчився поразкою. В парі зі Стефано Ландоніо колишній захисник “Мілану” поступився Томашу Беднареку та Давіду Пелу. Паоло програв в обох сетах 6:1, ця поразка сильно вдарила по його амбіціям у великому тенісі й він оголосив про завершення кар’єри після одного матчу. Відпочивши від футболу 9 років Паоло повернувся до роботи в клубі всього його життя — екс-гравець став технічним директором россо-нері й працює на цій посаді досі.
Фаб’єн Бартез
Ще один чемпіон світу 1998 та Європи 2000 року в нашому списку. Після прекрасного виступу на чемпіонаті світу 2006 року французький воротар перейшов з “Марселю” в “Нант”, і відігравши в стані канарок ще один сезон повішав рукавички на цвях, для того, щоб вдягнути шолом.
Фаб’єн став професійним гонщиком. У 2013 році він став чемпіоном Франції у класі GT. У 2016 році Фаб’єн разом з Олів’є Панісом, останнім французьким гонщиком, який вигравав Формулу 1 об’єднались та створили команду Панic-Бартез. Команда приймає участь у двох турнірах: “ELMS” (Европейські серії Ле-Ману) та “24 години Ле-Ману.” З 2018 року команда також виступає в кубках на витривалість “Blancpain GT Series.” Колишній голкіпер називає автоспорт своєю великою пристрастю, але футбол для нього все одно лишається на першому місці.
Ґабріель Батистута
Ґабрієль зізнався, що ніколи не любив футбол, а ставився до нього як до професії. В школі замість ігор у футбол він обирав заняття баскетболом або волейболом. Попри свої жахливі проблеми з ногами після закінчення кар’єри, Ґабрієль не лишив заняття спортом. Втім, тепер бігати йому не потрібно. Батигол захопився поло.
Ґабрієль, який походить з Аргентинських лампас з дитинства вмів кататись на коні, але поло він захопився вже коли виступав за “Фіорентину”. У 2009 році, після чотирьох років, як він закінчив кар’єру в катарському “Аль-Арабі” Батистута дебютував в аргентинській поло-лізі “Сampo Argentino del Polo” у складі “Лора Піана”. Пізніше. він організував свою команда з поло “Ла Глорія”, яка виступає в фіолетових футболках, як і дорогий серцю аргентинця клуб – “Фіорентина”. Також, в вільний час спортсмен грає в гольф.
Петр Чех тільки починає свій рух в іншому виді спорту. Проаналізувавши кар’єри його колег по цеху можна зробити висновок, що шлях в іншому спорті може бути дуже різним. Можна як Паоло Мальдіні тільки нашуміти в ЗМІ своєю появою на корті, але не досягти успіхів, або як Біксант Лізаразю досягти найвищих можливих успіхів в двох видах спорту.
Найбільш яскравим прикладом для Петра має бути Всеволод Бобров — радянський спортсмен в 1950-х виграв чемпіонати СРСР в складі ЦДКА й в хокеї, й в футболі. Так, в 1952 році Бобров виступав на олімпіаді в складі футбольної збірної, а через чотири роки він вже виграв золоті медалі олімпіади, проте змінивши газон на лід. Хто знає, можливо, через декілька років ми побачимо Петра Чеха в складі хокейної національної збірної?
