Присвячується пам’яті колишнього очільника “бланкос” – завдяки йому “Реал” здобув два кубки ЛЧ та повернувся до когорти топів.
Минулої суботи надійшла сумна новина – COVID-19 забрав життя екс-президента “вершкових” Лоренсо Санса. Заради справедливості зазначимо, що 76-річний функціонер знаходився у зоні ризику – хворів гіпертонією і нирковою недостатністю. Однак коронавірус послугував останньою краплею – після кількох днів лихоманки чоловік помер у реанімації, хоча перед тим довго відмовлявся від госпіталізації – мовляв, пересічним іспанцям зараз допомога потрібна більше. І, так, це не фейк.
Постать Санса є неоднозначною, але надважливою для історії – керуючи “Реалом”, іспанець повернув мадридцям велич, насамперед, на міжнародній арені. В 1995-му Лоренсо підхопив команду, залишену Рамоном Мендоса – президент склав вповноваження через стратегічні, економічні і спортивні проблеми. Наступні п’ять років повністю змінили сприйняття “бланкос” на футбольній карті Європи та світу – клуб двічі виграв Лігу чемпіонів (1997/98, 1999/00), доповнивши це досягнення Міжконтинентальним кубком (1998), золотом Прімери (1996/97) і Суперкубком Іспанії (1997).
Тим не менш, у шафі Санса чимало скелетів – звинувачення у корупції, контрабанді та махінаціях з нерухомістю перетворили його на постійного відвідувача суду. Якщо говорити про спортивну складову, то і тут траплялися гучні промахи – наприклад, трансфер Ніколя Анелька, який обійшовся “Реалу” в 35 мільйонів євро, проте приніс мінімальну користь.
Взагалі робота “меренґес”, проведена на ринку в той період, викликає двояке відчуття. Сучасники президента в один голос твердять, що він володів специфічним нюхом та вів перемовини до того часу, поки потенційний новачок не скаже схвальне “так”. З іншого боку, як у стані легендарного колективу опинилися такі прохідні гравці, як Фредді Рінкон (до речі, в його честь прозваний Діоґо – колишній “динамівець”), Карлуш Секретаріу, Роберт Ярні, Періца Огнєновіч та Елвір Бальїч?
Втім, не будемо про погане – розповідаємо про п’ятьох виконавців, які з’явилися у Мадриді завдяки Лоренсо та кардинально вплинули на розвиток клубу. Без їхньої присутності “Реал”, ймовірно, пішов би зовсім іншим шляхом.
Мічел Сальґадо
Національність: іспанець
Позиція: правий фулбек
Період в “Реалі”: 1999 – 2009 рр.
Кількість матчів/голів/результативних передач в “Реалі”: 371/5/25
Трофеї: Ла Ліга (2000/01, 2002/03, 2006/07, 2007/08), Суперкубок Іспанії (2001, 2003, 2008), Ліга чемпіонів (1999/00, 2001/02), Суперкубок Європи (2002), Міжконтинентальний кубок (2002)
Санс любив оточувати себе правильними людьми. Сальґадо виявився одним із таких – захисник був настільки вірний президенту, що навіть одружився на його доньці Манулі. Зауважимо, що преса не надто добре оцінювала родинні зв’язки Лоренсо – лише лінивий не критикував його сина Фернандо, який перебував у “Реалі” завдяки впливу батька.
А от зять – інша справа. Мічел прибув до Мадриду із “Сельти” та майже на десять років закріпився у старті. Цілком заслужено – фулбек чудово читав гру та невтомно носився по флангу. Що вже казати, якщо Сальґадо не загубився у вирі покупок, здійснених в епоху “галактікос”, та пережив перше пришестя Флорентіно Переса. І навіть дотягнув до другого – щоправда, в 2009-му оборонець, замучений травмами, визнав, що пора рухатися далі.
“Лоренсо, я дуже пишаюся тим, що спочатку був вашим зятем, а потім вашим гравцем, хоча в хронологічному порядку все було навпаки. Спочивайте з миром”, – зворушливо написав Сальґадо у соцмережах. “Ми добре ладнали, тому що наші історії частково схожі: скромна родина, необхідність допомагати сім’ї, розвиватися і виконувати мрії за допомогою великої роботи. Крім того, ви були представником старої школи, тим, хто, коли просили про щось, давав це і не питав чому”.
Роберто Карлос
Національність: бразилець
Позиція: лівий фулбек
Період в “Реалі”: 1996 – 2007 рр.
Кількість матчів/голів/результативних передач в “Реалі”: 527/69/88
Трофеї: Ла Ліга (1996/97, 2000/01, 2002/03, 2006/07), Суперкубок Іспанії (1997, 2001, 2003), Ліга чемпіонів (1997/98, 1999/00, 2001/02), Суперкубок Європи (2002), Міжконтинентальний кубок (1998, 2002)
Всі адекватні фанати “бланкос” та нейтральні вболівальники знають: Марсело – ніхто у порівнянні з Роберто Карлосом. Особливо, сьогоднішній Марсело – розкабанілий та з давно втраченою мотивацією.
Те, що Роберто був незворушною брилою – факт. Бразилець продемонстрував професіоналізм на тривалій дистанції та виклався на всі 100 відсотків. Потужний удар, висока культура пасу,позиційна боротьба і чіпкість, прокачана до ачівки “бульдог” – риси, якими міг сміливо похизуватися латераль. Ну і цифри говорять самі себе – Карлос лише в Іспанії забив стільки, скільки не зможе середньостатистичний упеелівський форвард за всю кар’єру.
Захисник, для якого Санс теж був надзвичайно близьким, не оминув трагедію. “У мене є тільки слова подяки за все, що ви для нас зробили, Спочивайте з миром, президенте,” – написав латиноамериканець у соціальній мережі Twitter.
Стів Макманаман
Національність: англієць
Позиція: лівий півзахисник
Період в “Реалі”: 1999 – 2003 рр.
Кількість матчів/голів/результативних передач в “Реалі”: 158/14/20
Трофеї: Ла Ліга (2000/01, 2002/03), Суперкубок Іспанії (2001, 2003), Ліга чемпіонів (1999/00, 2001/02), Суперкубок Європи (2002), Міжконтинентальний кубок (2002)
Стів Макманаман?.. Не спішіть крутити пальцем біля скроні та закривати вкладку з нашим сайтом. Британець круто запалював у “Ліверпулі”, проте і в “Реалі” написав славну історію. Так, був менш помітним, але корисним з точки зору виконання чорнової роботи – не все ж має вимірюватися м’ячами та асистами. Хоча і не без цього – вихованцеві скаузерів є чим похвалитися.
Так склалося, що Макманаман став своєрідною субстанцією, яка склеїла між собою роздягальню, розділену навпіл. Одноклубники не могли знайти спільну мову – одіозний Джон Тошак, звільнений у листопаді 1999-го, залишив по собі випалену землю. На тлі всіх перипетій Стів виглядав білою вороною – усміхнений, відповідальний і максимально заряджений. Його аура наладила атмосферу і змусила пригадати гравців, що є щось більше, ніж розподіл влади. “Стів завжди посміхався, ніколи не жалівся і зі всіма ладив. Справжній лідер. Об’єднував людей”, – якось наголосив Вісенте Дель Боске. Хто ми такі, щоб не вірити корифею тренерського цеху?
Скажемо і про ігрові якості – все ж Макманаман не хворів тимощукізмом, не підробляв психологом і не брався для масовки. Одразу зайдемо з козирів – Стівен вбив інтригу у фіналі ЛЧ 1999/00. Симпатична “Валенсія” Ектора Купера зазнала повного краху (0:3) – півзахисник відвантажив другий гол і фактично зняв усі питання.
Технічний, працьовитий і з духом бійця – не дивно, чому англійця дико підтримували та поважали трибуни. Коли прийшов Перес, то спробував позбутися Макманамана – футболіст не потрапив до заявки на ЛЧ і був позбавлений ігрового номера. Однак продаж, запланований Флорентіно, не відбувся – на сторону виконавця стали Сальґадо, Дель Боске і добра частина команди. В це складно повірити, але Стів виграв ментальну та інформаційну війну – в нинішньому “Реалі”, захопленому еліткою Зінедіна Зідана, про таку самовіддачу годі й мріяти.
Фернандо Мор’єнтес
Національність: іспанець
Позиція: центрфорвард
Період в “Реалі”: 1997 – 2005 рр.
Кількість матчів/голів/результативних передач в “Реалі”: 272/100/31
Трофеї: Ла Ліга (2000/01, 2002/03), Суперкубок Іспанії (1997, 2001, 2003), Ліга чемпіонів (1997/98, 1999/00, 2001/02), Суперкубок Європи (2002), Міжконтинентальний кубок (1998, 2002)
Мор’єнтес об’єктивно не дотягував до планки, заданої Раулем, змагався за місце під сонцем з Давором Шукером та розчинився після придбання Роналдо. Але у іспанця був разючий нюх стосовно того, як, де і коли треба опинитися, щоб вкотре підтвердити – він гравець високого класу. Фернандо міг тижнями мовчати у Ла Лізі, проте вийти у півфіналі ЛЧ та гучно нокаутувати дортмундську “Боруссію” – і критиків немов вітром знесло.
Ні, періодично Мор’єнтес розривав – наприклад, у Прімері 1998/99 зафіксував цілу серію поєдинків, впродовж яких виглядав так натхненно, наче Господь у своєму симуляторі ФІФА скинув налаштування до мінімальних. Але загалом форвард залишався функцією – прикро, що з плином часу вона стала неактуальною.
Фернандо засмучував “Динамо” Лобановського, трощив “Валенсію”, робив гру у мадридському дербі та з “Севільєю”. Запам’ятався одним із улюбленців покоління 90-х, але трохи розгубився, коли до справи взявся дядечко Перес. А жаль.
Предраґ Міятовіч
Національність: чорногорець
Позиція: центрфорвард
Період в “Реалі”: 1996 – 1999 рр.
Кількість матчів/голів/результативних передач в “Реалі”: 118/36/11
Трофеї: Ла Ліга (1996/97), Суперкубок Іспанії (1997), Ліга чемпіонів (1997/98), Міжконтинентальний кубок (1998)
На перший погляд може здатися, що Предраґ Міятовіч, як і Макманаман, тут дещо зайвий. Десятирічні любителі статистики, зациклені на рекордах Мессі і Роналду, винесуть одноголосний вердикт – що ж це за геній, який у свій найкращий сезон на “Сантьяґо Бернабеу” відзначився 15 точними ударами? Однак справжні “олди” знають – цінність чорногорця полягала у вмінні знайти момент.
Міятовіч сяяв у “Валенсії”, але з переїздом до “Реалу” зіткнувся з конкуренцією, нав’язаною з боку Рауля. Довелося адаптуватися до специфіки роботи Фабіо Капелло і Юппа Гайнкеса – “вершкові” рідко застосовували схему з двома вираженими центрфорвардами, а якщо і робили це, то балканцю діставалася роль відтягнутого нападника.
Той же Гайнкес свідомо пожертвував результативністю підопічного, але завдяки перестановкам зробив його гнучкішим у підіграші. У другій частині кампанії 1997/98 команду відверто лихоманило, і німець приступив до награвання формації 4-4-2 з переходами на 4-3-1-2 та 4-3-3. Застосування того чи іншого малюнку залежало від розвитку ігрового сценарію, але у будь-якому випадку Міятовіч отримував бажану свободу дій. Підкреслюємо, футболіст з набутими універсальними навичками та, як ми вказали вище, талантом зачепитися за епізод.
Зважаючи на сучасні реалії та тенденції, 36 голів, забитих за три роки – справді не багато. Втім, це не так важливо, якщо бодай один із них приносить доленосну перемогу. Як ви вже здогадалися, Міятовіч став автором того самого голу у фіналі ЛЧ 1997/98 – на 67 хвилині чорногорець скористався метушнею у карному майданчику туринців і вразив ворота Анджело Перуцці. “Меренґес” чекали цієї миті цілих 32 роки – з 1966-го клуб ніяк не міг заволодіти “вухатим” трофеєм.
“Лоренсо Санс не був президентом – він був другом. Коли закінчиться весь цей кошмар з коронавірусом, ми повинні віддати данину пам’яті і поваги. Це повинні зробити всі ті, хто працював з ним протягом його кар’єри в Мадриді – ми повинні попрощатися з ним так, як він того заслуговує: він був великим президентом”, – розповів Предраґ в інтерв’ю.
Не здивуємося, якщо у вас виникне логічне питання – де Зеєдорф? Нідерландець вважався важливим гвинтиком до певного часу – з появою Гуса Гіддінка центрхав поступово втратив знаковість та був виставлений на продаж. Зрештою, Кларенс асоціюється, насамперед, зі знаменитим поколінням “Аяксу” та “Міланом” Сільвіо Берлусконі – переконані, “Реал” згадується не одразу.
Те ж слід сказати про Крістіана Пануччі – італієць класно вписався у склад “бланкос”, проте став дійсно великим, примірявши футболку “Роми”. І Шукера – нападник видав вибуховий сезон 1996/97 (29 м’ячів у всіх турнірах), але у наступному році серйозно травмувався, після чого його вплив на внутрішню кухню мадридців суттєво зменшився. Шукеру пощастило дійти до півфіналу ЧС-1998 та перетворитися на одного із кумирів хорватської нації, та чи можна подібне застосувати у відношенні з “Реалом”? Відповідь очевидна.
Найцікавіше те, що за кілька тижнів після другого тріумфу в ЛЧ Лоренсо позбувся влади – президентське крісло дісталося Пересу, що виграв вибори з різницею в 3167 голосів. Флорентіно представив амбітний проект “галактікос”, пообіцяв придбати Луїша Фіґу та вміло використав промахи, допущені конкурентом – клуб фінішував на п’ятій сходинці Ла Ліги, і тільки цього факту вистачало, щоб заговорити про необхідність змін. І вони наступили.
Як би там не було, але Санс закарбується в пам’яті як переможець. Людина, за керівництва якої у першій команді з’явилися Ікер Касільяс та Ґуті, остаточно зміцнів Рауль – ідоли “Сантьяґо Бернабеу”. І як тут не подякувати? Сподіваємось, COVID якнайшвидше зупиниться і не дасть нам приводів для подібних некрологів.