Як би гірко це не звучало, але треба звикатися з думкою, що наступний розіграш Ліги націй ми проведемо в дивізіоні В. Примітка: наведена думка є не дуже популярною, тож можна не читати, а одразу йти лаяти автора в коментарі.
“Це просто цирк!”, “Ганьба!”, “Швейцарський лікар не дав зіграти – то нехай Швейцарія й отримує технар”, – приблизно такі думки спершу виникають, коли читаєш офіційну заяву УЄФА. В ній Українська асоціація футболу визнається відповідальною за те, що гра зі Швейцарією не відбулася – а тому Україна отримує технічну поразку 0:3.
Чому Гаршталь був правий?
Найлегше – повісити всіх собак на лікаря кантону Люцерн Роджера Гаршталя, який відправив збірну України на карантин. Ох і негідник, злякався, що українці розвалять Швейцарію на футбольному полі і вирішив перевести все в кабінети. Така думка можлива, якщо відштовхуватися від того, що футбол – найважливіша річ в житті і весь світ крутиться навкруг нього.
Проте світ влаштований трохи інакше, і є речі важливіші від футболу, наприклад, здоров’я людей. Гаршталь, мотивуючи своє рішення, говорив, що у збірній України було дев’ять випадків коронавірусу за чотири дні. Факт? Факт. Коваленко, Сидорчук, Циганков, Ярмоленко, Комардін (адміністратор команди), Макаренко, Різник, Соболь, та Маліновський. Останній склав позитивний тест на ковід уже в Швейцарії, як і Кривцов, Мораєс та тренер з фізпідготовки Баштовий, які перехворіли коронавірусом раніше.
Далі Гаршталь стверджував, що в такій ситуації не виключено, що навіть у гравців збірної України з негативними тестами може бути коронавірус, який просто ще не встиг проявитися. І приклад Романа Яремчука, у якого кляту заразу виявили незабаром після повернення зі збірної, доводить правоту лікаря…
У нас розтиражували історію про те, що цей же Гаршталь дозволив “Люцерну” поїхати на гру проти “Цюріха”, хоча в команді був один інфікований. Правда, забули сказати, що того інфікованого ізолювали ще за кілька днів до результату тесту, як і чотирьох гравців, які з ним контактували. Забули сказати, що в чемпіонаті Швейцарії матчі постійно переносять через ковід, що після шостого туру там дограють четвертий, після сьомого – п’ятий і так далі – просто погляньте самі розклад тамтешнього чемпіонату.
Нехай навіть припустимо, що Гаршталь був неправий у своєму рішенні щодо Люцерну. Та хіба якщо людина припускається помилки в перший раз, вона зобов’язана повторити її вдруге?
Для порівняння погляньте, як китайський “Бейцзін Гоань” відправлявся на матч Ліги чемпіонів АФК. А що там наші, які запобіжні міри застосовували в час, коли у команді постійно з’являються нові інфіковані?
Чому не можна було перенести гру в інше місто?
Є і такі дивні аргументи, на кшталт “оскільки не можна було грати в Люцерні, треба було зіграти в будь-якому іншому місці, де дозволили б”. Гру заборонили через загрозу здоров’ю, яка в будь-якому іншому місті Швейцарії, України чи світу була б абсолютно такою ж, як і в Люцерні. Нашу збірну при таких розкладах, можливо б, і випустили зі Швейцарії, але свою – навряд чи, як це було з Норвегією.
За правилами УЄФА матч дійсно можна було грати, але в тих же правилах чітко вказано, що місцеві закони стоять вище. Футбол – лише одна з частин суспільного життя, він не стоїть над суспільством.
Якщо футболіст порушить закон, то ніякий статус зірки його не врятує (принаймні, це так має працювати). Якщо місцева влада заборонила проводити матч, значить його грати не можна. Крапка.
Чи був сенс збирати іншу команду?
Дещо незрозуміло, чому можна було перенести гру тільки на один день. Виходячи з цього, чи не єдиним варіантом зібрати нову команду з представників чемпіонату України було б, якби УАФ мала пропрацьовані готові альтернативні сценарії і почала роботу над цим ще тільки коли з’явилися підозри, що матч можуть заборонити.
Та варто розуміти, що зібрана з представників УПЛ збірна (тобто Україна-2), або гравці молодіжки, які не виходили на поле у гру з Північною Ірландією (за умови, що УЄФА зробила б виключення з правил і дозволила їм зіграти) – це величезні шанси на розгром куди більший, ніж технічні 0:3.
Так, нагадаємо, третя команда нашого чемпіонату не набрала жодного очка в цьогорічній Лізі Європи, четверта вилетіла від “Вольфсбурґа” у кваліфікації (є сумніви, що Швейцарія сильніша за “вовків”) і нещодавно програла аутсайдеру УПЛ, а п’ята поступилася хорватському клубу.
З прагматичної точки зору сподівання на те, що апеляційний комітет стане на сторону України та присудить жеребкування або перенесення матчу, було правильним. Та проблема в тому, що й тут шанси на успіх були мізерно малими.
“УЄФА – в Швейцарії, звісно, що рішення буде на користь місцевої збірної”
Дійсно, УЄФА розташований у Швейцарії, але це міжнародна організація. Знаєте, скільки швейцарців у складі Контрольно-дисциплінарного комітету УЄФА? Один. КДК передав справу до Апеляційного комітету, де з 14 членів двоє швейцарців. Чи треба додавати, що наше звернення до суду в Лозанні теж будуть розглядати іноземці?
То все-таки є надія на Лозанну?
Дуже малоймовірно, що Лозанна що-небудь змінить. Наприкінці серпня братиславський “Слован” прилетів на Фарерські острови, щоб зіграти з “Клаксвіком” у кваліфікації Ліги чемпіонів. Але тут стало відомо, що у масажиста команди, який навіть не прилетів з командою, виявили коронавірус. Місцева влада відправила “Слован” на карантин, натомість давши шанс зібрати нову команду через кілька днів.
Прилетіла молодіжка. Серед її гравців виявили ковід. Технар 0:3 – і до побачення, Ліга чемпіонів. Суд в Лозанні розглянув апеляцію “Слована” і залишив рішення про технічну поразку в силі.
Чому не можна було перенести гру на 2021 замість якогось товарняка?
Бо через ковід місць у календарі збірних майже не залишилося. У 2021 році збірним України та Швейцарії треба буде зіграти 10 турів відбору на чемпіонат світу 2022 року та мінімум три гри на Євро. Єдине можливе вікно – з 31 травня по 8 червня, коли заплановані контрольні ігри перед чемпіонатом Європи. Чому не було спроб відразу домовитися про цю дату, коли стало зрозуміло, що у Швейцарії справи рухаються до апеляційного комітету – загадка Жака Фреско.
Why always me?
Пояснити все теорією змови дуже просто, але куди корисніше було б задуматися: а чому це трапилося саме з нами?
Чи дивно, що спалах ковіду трапився у збірній країни, де борються з карантином, а не коронавірусом?
Чи дивно, що спалах ковіду трапився у збірній країни, де маска – не засіб захисту від вірусу, а клята ганчірка, без якої не потрапиш до магазину/метро? Наша збірна – це частина цього суспільства, тож чи дивує така ситуація?
Чи дивно, що спалах ковіду трапився у збірній країни, де футбольна асоціація плює на всі карантинні норми і проводить конгрес на майже 100 чоловік у Львові в той час, коли через карантин там не можна було збиратися більше, ніж вдесятьох?
