15 грудня, увечері, в італійському місті Катанія, після 13 років ув’язнення було звільнено 30-річного Антоніо Спеціале. У 2007-му році цей молодий чоловік потрапив в епіцентр сумнозвісних подій, які зупинили футбол в цілій країні. Незважаючи на те, що для більшості співгромадян Спеціале асоціюється з втіленням насильства, його з великими почестями зустрічали колеги по цеху — фанати футбольного клубу “Катанія”.
Сицилійське дербі ніколи не було окрасою італійського чемпіонату. Кому цікаві “Палермо” і “Катанія” — клуби, показово нині приречені снувати тартарами Серії C? Історично принципові суперники навіть не в лідерах — якщо “червоно-блакитні” йдуть на п’ятій сходинці дивізіону, то “рожево-чорні” розташовані на стільки ж пунктів нижче. Словом, біда, яка, на перший погляд, викличе цілковиту байдужість. Олди, звичайно, пригадають кілька цікавих імен (одразу на думку спадають Фабріціо Мікколі, Едінсон Кавані, Хав’єр Пасторе, Пауло Дібала і Алехандро Ґомес), однак наплив ностальгії триватиме якусь жалюгідну секунду.
Втім, на Апеннінах так не думають — все через лютневі події 2007-го. Як там казав Дмітрій Медвєдєв, “никто никогда не вернется в 2007 год”? А ми повертаємося, щоб відтворити Сицилійське дербі тринадцятирічної давнини — матч, після якого був убитий поліцейський, зупинене Кальчо і ув’язнений сімнадцятирічний фанат. Він вийшов на волю лише минулого тижня.
Ультрас билися під час і після матчу: замість свята Катанія оплакувала смерть
2-ге лютого 2007-го, п’ятниця. Мало що віщувало біду — люди, які зібралися біля стадіону “Анджело Міссіміно”, усміхнені і привітні. Всі в передчутті свята — дня Святої Аґати, що якраз припалого на вихідні. Влада міста спеціально поклопоталася, аби зустріч “Катанії” і “Палермо” відбулася саме в п’ятницю. Мотив зрозумілий: щоб уникнути потенційних конфліктів між ультрас і взагалі не відволікатися на футбол.
Початок поєдинку проходив відносно спокійно — вболівальники “орлів” запізнилися через організаційні моменти і з’явилися на трибунах аж на початку другого тайму. Напрочуд вчасно — на 51 хвилині нападник гостей Андреа Караччоло відкрив рахунок, але зробив це з очевидного офсайду. Суддя Стефано Фаріна проігнорував епізод, чим дав підґрунтя для першого інциденту — тифозі “Катанії” пустили в хід петарди, фаєри і факели. Поліція відреагувала сльозогінним газом, однак утримувала дистанцію, водночас перешкоджаючи секторам “Палермо” вв’язатися у конфлікт.
Зрештою Фаріна вказав гравцям йти до роздягалень і зупинив матч на більш ніж 40 хвилин. Що тільки розлютило торсиду господарів — найактивніші вирвалися за межі стадіону і долучилися до решти ультрас, раніше недопущених всередину “Анджело Міссіміно”. В одній із сутичок, спровокованих прихильниками “червоно-блакитних”, стався напад на 38-річного правоохоронця Філіппо Ратічі. Як виявилося, смертельний — одна із версій говорила про саморобний вибуховий пристрій, втім причиною летального випадку став, швидше за все, удар в печінку металевим предметом.
Після того, як дербі закінчилося (“Палермо” зафіксував 2:1 на власну користь), надійшла сумна звістка — лікарі не врятували Ратічі. Італію трусонуло від жаху — жертва мала двох неповнолітніх дітей. Прикметно, що за тиждень до дербі інспектор свідчив у суді проти футбольного хулігана, у підсумку виправданого місцевим суддею. За словами колег померлого, фанат нахабно розсміявся Ратічі в лице — цей факт послугував додатковим стимулом у пошуках винного.
Поліцейські всю ніч зачищали угруповання біля арени (вболівальники “Палермо” відправилися додому лише вранці) і діяли рішуче. Не залишилася осторонь Футбольна федерація Італії: поставила чемпіонат на паузу і скасувала “товарняки” за участі національних збірних. “Катанія” ж отримала штраф, ледь не втратила президента (Антоніно Пульвіренті видав емоційний спіч про неможливість “займатися футболом”, проте згодом передумав покидати крісло) і решту сезону скиталася по нейтральних полях.
Країна ще не бачила такої лояльності до представників правоохоронних сил — трагедія Ратічі висвітлювалася на передовицях світових ЗМІ. У березні того ж року на його честь був перейменований стадіон у муніципалітеті Куаррата, провінція Тоскана. Влада прийняла ряд контрзаходів, покликаних встановити/посилити контроль на трибунах, і звинуватила в умисному вбивстві Антоніно Спеціале, зовсім “зеленого” пацана.
Справедливо чи несправедливо — ось питання
Розслідування тривало чотири роки. Вирок, підтверджений касаційним судом 14 листопада 2012-го, відправив Спеціале за ґрати. Термін серйозний — вісім років та вісім місяців. Всю юність вчорашній ультрас провів у місці позбавлення волі і вийшов дорослим дядьком.
Перше, що він зробив, то це обійняв батька Роберто; з журналістами розмовляв мало, але жбурнув кричущу цитату, яка миттю лягла у заголовки газет:
“Мій вирок? Несправедливість. Я хочу бачити свою сім’ю. Потім я розповім вам все, що пережив. Моє засудження було несправедливим і той, хто помилився, заплатить правосуддям”.
Весь час знаходився той, кому процес здавався підозрілим і заангажованим — мовляв, хлопчина потрапив під гарячу руку і був показово покараний системою. Невже фатальна помилка? Чекайте, що каже офіційна реконструкція звинувачення? 2 лютого 2007-го Спеціале спробував прорватися через кордон правоохоронців, який намагався запобігти контакту з прихильниками “Палермо”, і кинув у Ратічі невиявлений тупий предмет, що завдав смертельне пошкодження печінки.
З чим Джузеппе Ліпера, адвокат Антоніно, категорично не згоден. Ключовий аргумент — теза про так званий “дружній вогонь”. Лінія захисту була побудована на припущенні — смерть Ратічі викликана ударом поліцейського “Land Rover Discovery”, який у натовпі здавав назад.
У якості доказу Ліпера прикріпив свідчення очевидиці, яка розповіла про вибачення поліцейських перед батьком покійного інспектора:
“Як поліція ми повинні вибачитися. Тому що це було помилкою нашого колеги”.
Ця фраза пролунала на похоронах і дала поштовх черговому перегляду справи.
Також адвокат оперував відсутністю відеоматеріалів, що чітко ідентифікують обличчя вбивці, і невідповідністю удару предмета, кинутого його клієнтом, з результатами нанесеної травми. Відстоюючи власну позицію, у серпні 2020-го Ліпера спробував добитися дострокового звільнення з наступним наданням домашнього арешту за станом здоров’я. Не вийшло — будь-які заявки були відхилені.
“Це серйозно, він ризикує померти в будь-який момент”, — розповів Джузеппе. “Через патології, якими Антоніно страждає, він може назавжди погіршити стан свого здоров’я. Знаходитися вдома у супроводі компетентного і спеціалізованого персоналу — можливість врятуватися”.
Спеціале дійсно хворіє цілим “букетом” — патологічним ожирінням з хронічною лімфедемою (набряки кінцівок внаслідок вад розвитку тканин), важко дихає, має ознаки гіпоксії і цукрового діабету.
15 грудня Антоніно став вільним. Треба сказати, не всі зраділи цій новині — якщо ознайомитися з італійськими масмедіа, то матеріали, в яких наш герой охарактеризований “невдахою”, не є поодинокими. Зате повальний респект з боку ультрас, навіть запеклих ворогів — фанати “Палермо” присвятили банери “Свобода немає суперництва. З поверненням!” і “Стільки років провів ні за що. Свобода для ультрас!”. Відгукнулися і вболівальники “Мессіни” (ще одного сицилійського клубу, історичного конкурента “Катанії”) — група людей зустріла Спеціале прямісінько біля брами в’язниці. Подивіться лише на це:
Не секрет, що Антоніно має намір судитися і відбілювати репутацію. Ніхто достеменно не знає, де правда, яка вона і на чиєму боці — зрештою, Спеціале відбув покарання і може говорити все, що заманеться. В очах певної касти він точно сприйматиметься кумиром. А от людини, що опинилася в неправильний час в неправильному місці, все одно давно немає. Жаль.
