Пані та панове, зустрічайте ще одну справжню живу легенду “Брутального футболу”, людина, яка не потребує в представленні – Василь Кобін. Вчора головний тренер “Минаю” отримав підсилення в команду у вигляді Артема Мілевського. Напередодні цієї події коуч залюбки поспілкувався з нашим інтерв’юером Ігорем Шевчуком та відповів на низку запитань.
– Осіння частина УПЛ минула, можете підбити проміжні підсумки?
– Якщо брати загалом, то ми цілком задоволені. Якщо дивитись на ту ситуацію, яка склалась, те, як ми розпочинали сезон в таких стислих термінах, то в принципі ми задоволені. Однак не сказав би, що на всі сто відсотків. Вважаю, що те чого ми очікували і отримали.
– Який матч “Минаю” в цьому сезоні в чемпіонаті України вам сподобався найбільше та чому?
– На мою думку, найкращий матч по якості гри, по змісту, по тому скільки ми моментів створили та практично нічого не дали зробити супернику, то це був поєдинок проти чернігівської “Десни”, у якому ми програли 1:0. Якщо брати загалом суперника та нашу якість гри, яку ми продемонстрували, то, на мою думку, це був наш найкращий матч осінньої частини УПЛ. Вважаю, що для перемоги у тому протистоянні нам забракло реалізації власних моментів. В принципі в Ковалівці у нас теж були проблеми з реалізацією, і той матч теж можна віднести до хороших поєдинків. Нічия з “Ворсклою” на виїзді, теж була цікава гра. Та на мою думку, ми мали в тих зустрічах перемагати, але є моменти такі та команда набиває шишки.
– Ви говорили, що у всіх поєдинках ваші підопічні виглядали гідно, окрім матчів проти “Олександрії” в кубку та “Шахтаря” в чемпіонаті. Чому проти “Олександрії” в кубку зіграли невдало? Адже в УПЛ перемогли їх 1:0.
– Тут дуже просто. Ми грали на день пізніше за “Олександрію”, а вони грали на день раніше за нас. Олександрійці проводили матч вдома, а ми втратили сили під час переїзду. “Минай” після гри проти “Зорі” на наступний день вирушив на кубкову зустріч, тому, звісно, був провал. В плані самої гри ми поступались супернику, той рахунок, який був на табло відповідає дійсності, як проходив сам матч. Ми пропустили швидкий гол та звісно, що він вніс корективи в гру. Наша команда виглядала непогано на тлі того, що кілька днів перед цим ми зіграли домашній матч, а згодом в нас зайняв переїзд цілу добу. І тут якби такого секрету не було, що ми можемо провалити цю гру, тому що ми були в поганому фізичному стані та в інших аспектах. В нас не було такої можливості, як в “Олександрії”, щоб підготуватись до поєдинку. Тим більше, що мотивація теж зіграла свою роль, реабілітація. Адже вони програли нам в чемпіонаті та напевно там була максимальна “накачка” проти нас. Але ми ще будемо грати проти них в УПЛ та думаю, що в тому матчі ми будемо виглядати набагато краще.
– Багато людей зараз взимку залишить “Минай”? Та чи чекати грандіозних трансферів?
– Ну, дивіться. В кожного був шанс себе проявити протягом цих декількох місяців у Прем’єр-лізі. Хтось більше мав можливості, хтось менше. Ми певні висновки зробили для себе, клуб в цілому та я як тренер. Так, в нас будуть якісь втрати, але й будуть трансфери. Тому ми не будемо відставати від інших команд, будемо працювати в цьому напрямку. Вважаю, що найближчим часом всі дізнаються про наші наміри та трансфери. Робота ведеться, вона не зупинялась. Певним чином це тривало постійно, адже ми розуміли, що сезон в розпалі та немає сенсу когось брати, адже потрібно було дати можливість проявити себе тим гравцям, які в нас були на контрактах.
– Кополовець нам в інтерв’ю говорив, що планує пройти збори з командою. Дасте йому шанс? Та як вважаєте, чи може Михайло повернути свої найкращі кондиції?
– Я вважаю, якщо гравець хоче повернути свої кондиції та в нього є бажання, то в цьому немає ніяких проблем. В нас була домовленість з ним, що він проведе свій прощальний матч у вищій лізі. Звісно якщо він себе підготує функціонально, то отримає цей шанс для того, щоб дебютувати за “Минай” в УПЛ. Михайло цього заслуговує, тому що він один із ініціаторів цього проєкту. Він безпосередньо брав участь у розвитку клубу. Пройшов шлях з командою, починаючи із чемпіонату міста, тому має повне право, як і завершити з футболом у нас, так і дебютувати за “Минай” в УПЛ. Вважаю, що в цьому плані не має бути проблем. Звісно, що ми розуміємо, що він не може грати всі матчі та кожні 90 хвилин, але думаю, що його дебют відбудеться.
– Михайло Кополовець – це хороший футболіст чи якісний спортивний директор?
– Завжди можна говорити про гравця, коли він знаходиться у своїх найкращих якостях. Ми розуміємо, що його час, як футболіста підходить до завершення, але у свої роки це був хороший гравець, який зіграв дуже багато матчів у Прем’єр-лізі. В УПЛ кращого зразка, це футболіст, що грав у єврокубках та боровся з командою за високі місця. Зараз якщо брати, то звісно, що є завершення своїх вершин. Міша на заході своєї кар’єри та в роздумах, щоб завершити виступи як гравця та розпочинати вже як футбольного функціонера та спортивного директора. Якщо зараз порівнювати, то це був класний гравець, а на цей момент він є якісним спортивним директором. Результати команди показують самі за себе, те, як людина працює. Звісно, що йому ще потрібно багато вчитись, це для нього новий виклик та йому слід розвиватись. На місці зупинятись не можна.
– Також, гравець “Минаю” Данило Книш був у нас в гостях і розповів, як Вася Пиняшко підколов вас. Коли після тренування ви били по воротах, то ви поставили м’яч і сказали “Давайте майстер розпочне”, а Пиняшко відповів “Ні-ні, Васильович, давайте краще ви”. Пам’ятаєте цю ситуацію? Та чи була якась відповідь Пиняшку?
– Так, пам’ятаю. Не пригадаю, як відповів, але напевно трішки косо на нього подивився. Однак, це нормально, звичайна практика, гумор повинен бути присутнім в команді. Тим більше, не було з його боку якоїсь неповаги до мене чи до гравців. Це є футбольний гумор, на який я нормально реагую.
– Як взагалі ставитесь до такого гумору? Це нормально так говорити до тренера чи все таки має бути серйозність та субординація?
– Серйозність має бути під час матчів. Там має бути максимальна концентрація, як говориться, жодного гумору. Хоча кожен гравець відноситься до цього по різному. Хтось більш розкутіший, хтось зосереджений. На тренуванні гумор це обов’язково, адже це футбольна команда, сім’я та жарти лише об’єднують, тому це тільки в плюс.
– Які вам команди в УПЛ подобаються за стилем гри?
– Мені подобається луганська “Зоря”. Їхній стиль гри та й результати говорять про себе. Але кожна команда грає по-різному та в них свої принципи і завдання, які ставлять керівництво. Якщо виділяти одну команду, то це “Зоря”.
– В програмі “От души в душу” ви говорили, що курили під час кар’єри футболіста. Як часто та взагалі чому?
– Так, я курив та ніколи цього не приховував. Не міг собі дозволити цього зробити в публічних місцях, але я палив завжди. Мені це не заважало до певного моменту. Справа в тому, що якщо ти куриш, то граєш на високому рівні до 34 років, якщо ні, то до 36-37. Я знаю, що це неправильно, але я ріс в такому середовищі, що розпочав дуже рано палити. Пробував у шість років за гаражами, а почав десь вже в класі 7-8. В Англії теж курять, в Іспанії, в Італії. Ось Буффон робить це відкрито. Пам’ятаю, як на матч Ліги чемпіонів проти донецького “Шахтаря” приїжджала португальська “Бенфіка”, то Руй Кошта взагалі курив у автобусі. А це великий гравець, легенда Португалії.
– Що за історія з підписанням Ріпо Малепе? Чому були проблеми?
– З ним був підписаний досить давно контракт, а виникли проблеми через ковід. Адже були складнощі з в’їздом до країни, згодом вже візові моменти. Тобто документальна була робота, проте він не міг приїхати в Україну через це. Певний час зайняли такі труднощі. Звісно, що ми розраховували на нього трішки раніше, але на три тижні у зв’язку з цими документами він затримався. Загалом ми задоволенні цим підписанням. Це хороший та якісний гравець, йому потрібен час на адаптацію. Вважаю, що після зборів він додасть в ігровому плані та стане набагато ближчим до колективу. Він буде в цьому плані краще.
– Ви доволі емоційний у своїх інтерв’ю, особливо після матчів. Як вважаєте, краще бути емоційним та відвертим, чи тихим і спокійним?
– Вважаю, що я не є емоційним тренером, ні до матчів, ні після. Я більш чесний та справедливий. Якщо рівняти з тими наставниками, які працювали раніше, то там були набагато емоційніші вислови та інтерв’ю. Ми проти них ще максимально спокійні. Звісно, що можна багато наговорити зайвого та на емоціях після поєдинків. Тому слід подивитись спокійно матч, а потім вже коментувати. На мою думку, я не є емоційним тренером, а спокійним. Можливо вам зі сторони краще видно. Футбол – це така справа, що не завжди можна говорити якісь речі. Є таке, що може нашкодити команді, або там штрафи накладаються. Намагаюсь бути максимально відкритим та чесним.
– Ви грали у футбол в Білорусі та Казахстані. Розкажіть детальніше про ці періоди у своїй кар’єрі.
– В Казахстані мене вразило те, що там великі гроші у футболі, але не вкладаються в інфраструктуру. Це те, що я побачив. Можливо, я не правий, але це моя думка, там є з тим проблеми. Дуже холодний клімат та грати некомфортно для футболу. Хокей там потрібно більше розвивати, ніж футбол. Матчі проходять на штучних полях, важко в таких умовах гравцям розкриватись. В Білорусі мені чемпіонат сподобався, зараз він ще виріс. Якщо брати по рівню, то, можливо, він не такий і високий, але команди там добротні. Чемпіонат досить цікавий. В той час був БАТЕ номер один, але потихеньку клуби нав’язують свої амбіції. Той же Брест та Солігорськ.
– За стилем одягу вас можна назвати українським Юліаном Нагельсманном. На вашу думку, тренер має одягатись стильно та красиво, як ви, Нагельсманн, чи просто в спортивному, як Клопп та інші?
– Вважаю, що тренер має одягатись так, як йому комфортно. Матч – це його робота. В тренувальному процесі ти працюєш в спортивному костюмі, хтось бутси одягає, хтось кросівки, в штанах чи в шортах. Це все індивідуально. Вважаю, що має бути баланс. Я останні матчі працював у спортивному костюмі, адже на вулиці було досить холодно. Головне, щоб тренеру було комфортно. Коуч обличчя команди та в певні зустрічі має одягатись по дрескоду.
– Який топ-клуб у майбутньому ви хотіли би очолити?
– Донецький “Шахтар”.
– Після вашого легендарного голу польській “Легії” вас називають Вася-Бісіклєта. Нормально ставитесь до такого прізвиська?
– Абсолютно нормально. Для мене це історичний гол взагалі був. Це красиво та цікаво. Те, що мені дали таке прізвисько, це нормально. Зараз мене так вже ніхто не називає, але будуть пам’ятати, як Васю-Бісіклєту. Це дійсно був класний гол, який був на той період один з найкращих у Європі. По виконанню, то це був найважчий. Були інші забиті м’ячі, але вони були легшими в плані удару. Тут все приймається в долі секунди. Я добре зорієнтувався та спрацював.
– Ви даєте чимало інтерв’ю журналістам, хоча багато тренерів та футболістів не люблять спілкуватись з пресою. Чому так?
– Тому що є моменти де журналісти хочуть дуже глибоко копнути та ніхто про це не хоче говорити. Але зараз 21 століття все відкрито та від когось щось приховувати немає сенсу. Стереотипи будуть мінятись та буде більше спілкування.
– Яке питання від журналістів вас бісить найбільше?
– Перше питання на флеш-інтерв’ю “прокоментуйте гру”. Я не розумію цього досі. Що коментувати? Суддівство, свою команду, суперника? Чи там тренерів, вболівальників? Має бути чітко сформульоване запитання. А не “прокоментуйте гру”. Ну що коментувати? Грали дві команди, одна виграла, інша програла. Якщо так тренер буде відповідати, то це буде плювок в журналіста. Вважаю, що це найбільш тупе питання наставнику після матчу.
– Хто кращий тренер: Олег Кононов чи Мірча Луческу?
– Мірча Луческу. Він більш тонко розбирається у футболі.
– Вже придбали подарунки друзям і рідним на новий рік?
– Ні, поки що не придбав. Зараз ще є кілька днів, тому думаю, що встигну.
– Як будете святкувати Новий рік?
– Як завжди вдома, у колі родини. У Мукачево.
– Яке бажання загадає Василь Кобін в новорічну ніч?
– Щоб всі мої близькі та рідні були здорові.
