Сьогодні світовому голкіперу виповнилось би 83 роки. “Брутальний” вшановує іще одного феномена своєї епохи.
Нечасто буває так, щоб пацан, який ганяє м’яча у дворі, стає у ворота тому, що йому це подобається. Зазвичай кожен прагне грати у нападі, забивати голи. Ті, у кого це не дуже виходить, стають грати у захист. Ну а ворота – це доля слабких й безнадійних.
А ось з Гордоном Бенксом, який був родом із робітничого району Шеффілда, все було по-іншому. У воротах шкільної команди він опинився добровільно і завжди грав тільки у цьому амплуа, щоправда, не дуже вдало.
“Мене часто відзначали за жвавість, з якою я діставав з воріт пропущені м’ячі, аніж за здатність їх відбивати”, – з усмішкою згадував Бенкс.
А якщо чесно, то в Англії Гордон вважається одним з кращих голкіперів, а також героєм домашнього мундіалю 1966 року. І те, що за свою кар’єру він грав у двох не топових клубах, говорить про те, що йому було байдуже де і за кого. Головне – грати.
Образи до футбольного життя
Гордон Бенкс, згадуючи своє дитинство та юність, казав про запах:
“Пекельна суміш із сірчаних випарів, диму та поту була повсюди, навіть коли був вітер”.
Так англійський футболіст описував передмістя Шеффілду, який для нього пропах паленим вугіллям та сіркою.
Родина Бенкса була немаленькою, батько працював 6 днів на тиждень на сталеварному заводі, аби прогодувати сім’ю з чотирьох дітей. Мати Гордона працювала звичайною прибиральницею. З часом батько Бенкса вирішив зайнятися своєю справою. І якщо тема про вантажні перевезення не спрацювала, то бізнес на підпільних кінських перегонах дав результат. Справи пішли вгору.
Щодо самого хлопця, то в 14 років він став воротарем шкільної команди, а згодом його запросили до молодіжки “Sheffield Schoolboys”, звідкіля потім вигнали через два дні без жодних пояснень. Чесно кажучи, Гордон не був засмучений цим моментом. Він і не думав своє подальше життя пов’язувати з футболом і мати з цього гроші.
Якось після робочої зміни (він працював вантажником вугілля) Бенкс разом з друзями прийшов на матч заводської команди “Міллспог”. Перед грою до нього підійшов тренер заводської команди: “Це ти грав за “Schoolboys”? У нас сьогодні воротар не прийшов. Допоможеш?”. Звичайно Гордон допоміг і на всі найближчі матчі став основним голкіпером команди. Пізніше він не надовго перебрався до “Ромарш” (ліга вища класом) і, пропустивши у двох матчах 15 голів, повернувся до свого рідного “Міллспога”.
Кар’єра “китайця”: від “Честерфілда” до “Лестера” та “Сток Сіті”
Все почалося з того разу, після гри за заводчан, коли до нього підійшов один із скаутів команди третього дивізіону “Честерфілда”. Він запропонував Гордону спробувати себе на професійному рівні. В першому ж своєму сезоні за резервістів команди він пропустив 122 м’ячі та не врятував своїх одноклубників від останнього місця.
Переломний момент в житті футболіста Бенкса настав не на мундіалях 1966-го чи 1970-го років. Ні. Цей момент настав саме після його служби в армії. Коли він вийшов на дембель, повернувся до “Честерфілду” і зіграв з командою у фіналі молодіжного Кубка Англії. Вони програли “Манчестер Юнайтед”, але сама гра 21-річного Гордона справила враження на клуби першої ліги. Одним із таких став “Лестер”, який не поскупився на 7 тис фунтів стерлінгів і купив собі молодого голкіпера з “Честерфілда”.
“Я тоді не мав поняття, в якому дивізіоні грають “лиси”. Знав, що клуб з ім’ям і виступає значно вище третьої ліги”, – зізнавався Гордон.
Голкіпер побачив, що футбол дійсно може стати справою всього його життя – запропоновані 15 фунтів зарплатні на тиждень для нього були справжнім багатство. Новачок виявися одним із шести голкіперів “Лестера”, але вже спочатку сезону він вважався другим номером, а згодом відбувся його дебют в першому дивізіоні. В матчі з “Блекпулом” (1:1) він замінив травмованого Дейва Макларена. Потім відстояв в програному матчі з “Нюкаслом” (0:2). Згодом повернувся основний голкіпер, але після того, як він пропустив 14 м’ячів в 5 матчах, головний тренер “лисиць” вирішив довіритися Гордону “китайцю” (у Бенкса було прізвисько “китаєць”, яким нагородили його вболівальники команди через вузький розріз очей).
Бенкс напрочуд швидко всмоктував в себе науку англійського футболу вищої проби.
“Коли я дебютував за “Лестер”, то вперше спіймавши м’яча, я побачив, що захисники вже займають зручні позиції, щоб я міг спокійно вести “круглого” в гру. Це був зовсім інший рівень розуміння гри”, – розповідав Бенкс.
У той час “Лестер” не був серед лідерів англійського чемпіонату. В сезоні 1962/63 років найвищим досягненням стало 4 місце. Єдиним трофеєм Бенкса в складі клубу став кубок Англійської ліги (1964). За іронією долі команда Гордона у фіналі перемогла “Сток Сіті” (1:1 та 3:2).
Розлучився зі своєю зіркою “Лестер” не дуже красиво. Після чемпіонату світу 1966 року, коли Бенкс був на піку слави, керівництво клубу дало зрозуміти голкіперу, що він йому не потрібен. Мотив “лисиць” – цього “китайця” можна було вигідно продати, тим більше, що йому вже була вигідна заміна – молодий Пітер Шілтон.
Чесно кажучи, Гордон Бенкс ніколи не приховував свого захоплення манерою гри “Вест Гема”. З іншого боку, тренер “Ліверпуля” Біл Шенклі казав кіперу, що готовий буде його забрати, як тільки “Лестер” виставить Гордона на трансфер. Також були розмови зі сторін “ВБА” та “МЮ”. Але в результаті Бенкса купив “Сток Сіті” за 50 тис фунтів (на той час теж були непогані гроші).
Нова команда Гордона не хапала зірок з неба. Єдиним трофеєм, який вдалося потримати в руках великому голкіперу, був кубок англійської ліги. Саме в 1972 році на стадіоні “Вемблі”, в присутності 100 тисяч глядачів, “Сток Сіті” переграв “Челсі” з рахунком 2:1.
Мундіалі Бенкса
Дебют Гордона в збірній відбувся у квітні 1963 року в матчі проти Шотландії. Той поєдинок англійці програли (1:2), але Бенкс зберіг за собою місце в основі, потіснивши Рона Спрінгетта.
У футбольній кар’єрі Бенкса велику роль зіграли два мундіалі – ЧС-1966 в Англії та ЧС-1970 в Мексиці. Кожен із них був особливим. В першому Гордону допомогла потрапити у фінал звичайна жувальна гумка. А на мундіалі в Мексиці взагалі була справжня детективна історія.
Зірковою годиною Бєнкса став домашній чемпіонат світу 1966 року. Як відзначали деякі експерти, мовчазний Гордон заговорив на полі. Він почав покрикувати на своїх захисників, керуючи обороною. У ті роки – революційні починання.
Цікавий факт: капітан збірної Англії Мур спочатку ображався на голкіпера, навіть сварився з ним, поки не зрозумів, що підказки від голкіпера – це допомога. Сам Бенкс вважався “королем на стрічці”. Він не був господарем штрафного й не намагався стати ще одним, останнім захисником. Ці питання йому ставили дуже часто і Гордон постійно віджартовувався: “Навіщо мені? У мене є Мур”.
Навряд чи хтось знав тоді, що до початку півфінального поєдинку з Португалією Гордон був страшенно наляканий. В ті роки брутального футболу голкіпери рідко грали в рукавицях (тільки під час мокрої погоди). Не виключенням був і Бенкс. Зазвичай йому було достатньо двох-трьох жуйок, які потім він стискав у руках, при цьому спльовуючи на долоні. Перед матчем з португальцями Гордону забули принести “гумку” і за нею відправили адміністратора. В останній момент – він приніс їх голкіперу перед виходом команд на поле. В результаті матч завершився виходом англійців у фінал та їх перемогою над німцями.
Мундіаль 1970 року для Бенкса залишив двояке враження. З одного боку, саме його сейв після удару головою від Пеле увійшов в історію як найкращий сейв у світі. З іншого – детективна історія про отруєння голкіпера, стала однією зі складових програшу цілої англійської збірної.
“Коли я піднявся на ноги, намагався виглядати настільки незворушно, наскільки це було можливо після одного із найкращих сейвів століття. Пеле підійшов до мене, поплескав по спині й сказав, що він був упевнений у тому, що м’яч вже в воротах. А потім підійшов Мур і сказав: “Старієш, Бенкс. Раніше б ти забрав такий намертво”, – згадував Гордон.
Хоча все своє життя голкіпер вважав не цей сейв найвеличнішим. Одного разу він стверджував, що найкращим був, коли Бенкс взяв пенальті від Герста в матчі “Сток Сіті” – “Вест Гем” (1972 року). Іншого разу голкіпер казав про матч проти “Манчестер Сіті” і його порятунок воріт “Стоку”, після удару головою від Він Дейвіса (1971 року). До речі, удар нападника “Сіті” був у чомусь схожим на момент Пеле: навіс – стрибок – удар головою в кут – майстерність голкіпера.
Як пиво допомогло німцям переграти англійців у Мексиці
Англія в останньому поєдинку групового турніру перемогла Чехословаччину і забезпечила собі друге місце та вихід до 1/4 фіналу. Головний тренер збірної Ремзі вирішив, що команда заслуговує на відпочинок і дозволив своїм хлопцям трохи розслабитися перед відповідальною грою.
Треба зазначити, що англійці привезли в Мексику свою їжу, напої й навіть матраци. А ось пиво європейці вважали безпечним. Багато хто волів замість води вживати цей слабоалкогольний напій, щоб не заразитися. Більшість вірила в те, що алкоголь убиває шкідливі бактерії. Тільки чомусь нікого не бентежило, що пиво складається з води на 99%.
Так ось, гравці збірної Англії приїхали відпочити в кантрі-клуб, який знаходився недалеко від готелю Хілтон, де розміщувалися підопічні Ремзі. І першим ділом замовили по пару пляшок пива на кожного.
“Я не пам’ятаю, чи була моя пляшка відкрита, яку принесли. Все, що я пам’ятаю – це те, як через пів години відчув себе не дуже добре”, – згадував Бенкс.
Всю ніч Гордон провів на підлозі туалету. А під час п’ятигодинного переїзду з одного міста до іншого – Бенкс страждав від нестерпного шлункового болю. “Проблема була у тому, що мені ставало погано так часто, що я не міг відпочити в перервах”, – згадував голкіпер.
Загалом все йшло до того, що Бенкс не зіграє проти збірної Німеччини в ¼ фіналу. І як потім виявилось, втрата “китайця” зіграла одну із головних причин у поразці збірної Англії.
На той час Ремзі міг розраховувати ще на двох запасних голкіперів – Алекса Степні (мав на своєму рахунку одну гру за збірну) та Пітера Бонетті (на прізвисько “Кіт”, до того зіграв шість поєдинків за збірну). Тренер вибрав Пітера…
Англія вела у рахунку 2:0 до 69 хвилини поєдинку. А потім почалося жахіття. Німці до кінця основного часу зуміли зрівняти рахунок, а в додатковий час Мюллер забив третій, вирішальний гол. Наставник збірної англійців Ремзі всю вину звалив на воротаря Бонетті, який для всіх представників туманного Альбіону став винуватцем номер один.
На батьківщині його так сильно критикували, що навіть мати Пітера не витримала і написала відкритого листа до однієї з газет з великим проханням перестати поливати брудом її сина.
А що було із самим голкіпером? Пітер в наступному році разом з “Челсі” виграв Кубок Кубків. В 1979 році він завершив свою професійну кар’єру і влаштувався працювати поштарем на острові Малл.
Жахливе ДТП та “найкращий одноокий” голкіпер
В жовтні 1972 року Гордон поспішав додому на святкову сімейну вечерю і потрапив в жахливе ДТП. В аварії вижили всі, але для самого футболіста це стало точкою переродження. В госпіталі, куди він потрапив, йому наклали дві сотні швів на обличчя. Праве око повністю видалили. Після реабілітації Гордон Бенкс завершив свою кар’єру. Але через п’ять років він зняв свої бутси з гвіздка і ще рік відіграв в чемпіонаті США за “Форт Лодердейл Страйкерс”. Там він став кращим голкіпером чемпіонату.
“Спочатку я отримував задоволення від гри. Але потім зрозумів, що приїхав не за адресою”, – згадував Гордон.
Одного разу його вмовили перед початком матчу виїхати на середину поля на катафалку. Зібрався повний стадіон, вболівальники залишалися невдоволеними, оскільки команда програла у двох матчах підряд. Футболісти витягли із чорної машини гріб, з якого вискочив головний тренер в костюмі Дракули. Він схопив мікрофон і закричав: “Страйкерс! Воскресни!”.
Через рік Гордон Бенкс повернувся до Англії. Деякий час тренував “Телфорд Юнайтед”, а потім керівництво клубу звільнило його з тренерської посади й запропонувало йому роботу продавця лотерейних білетів. Через деяких час, в 1982 році, наш герой працював тренером воротарів “Сток Сіті”.
Гордон Бенкс помер 12 лютого 2019 року від раку нирок.
P.S. У 2006 році успішний ірландський публіцист Дон Маллан випустив книгу, яку назвав “Гордон Бенкс: герой, який міг літати”. Це була зовсім не біографія великого голкіпера, а мемуари про дитячі роки автора і про те, як Гордон Бенкс вплинув на життя маленького хлопчика із Деррі, який страждав дислексією (порушення можливостей опановуванням читання та писання) і став свідком “Кривавої неділі” (розстріл демонстрантів в районі північноірландського містечка Деррі, 30.01.1972 року):
“По ту сторону моря, на сусідньому острові, з яким ми, ірландці, століттями перебували в стані війни, у мене був герой, який вмів літати, – писав Маллан. – Його звали Гордон Бенкс. Він навчив мене, боязкого і лякливого хлопця, що нема нічого неможливого. Сам того не відаючи, він спас мене від кривавого вибору, який приніс стільки болю та сліз ірландцям та англійцям. Хто знає, може, це і був його найкращий сейв”.
