Сьогодні в гостях у “Брутального” не футболіст, не тренер і навіть не футбольний функціонер. Вітайте на “БФ” Женю Яновича, актора студії “Мамахохотала”, фаната римської “Роми”, київського “Динамо”, коментатора і ведучого тревел-шоу “Суперматч”. Бесіда Ігоря Шевчука з нашим гостем не залишить Вас байдужими, обіцяємо.
– Женя, вітаємо тебе на “БФ”! Розкажи, як ти.
– На момент запису інтерв’ю (це було 9 січня – прим.), то я два тижні безбожно жер і пив. Я дозволяв собі все та повністю. Після католицького посту, після того, як запустив проєкт “Країна сонячних зайчиків”. Сьогодні в мене вранці було перше мінітренування вдома, на 15-20 хвилин. Такий кросфіт, кругові вправи і я “здох” за 5 хвилин. Я не думав, що не зможу нормально прес робити чи віджиматись. Однак виявляється, якщо два тижні їсти багато майонезу і тобі під 30 років, то це можливо. Тому я всім раджу слідкувати за здоров’ям і не переїдати. Отже, в мене сьогодні було перше тренування. Якщо говорити про щось глобальне, то розпочинаю зараз працювати над новими проєктами. Як для студії “Мамахохотала”, так і для себе особисто. Є один футбольний. Поки що детальніше розповісти про нього не можу, але в мене вже майже готовий сценарій та думаю, що за лютий місяць пілотний випуск зніму точно. Розповідав про нього Віті Вацку, то він сказав, що бомба. А отримати схвальний відгук від такої людини – це кльова мотивація.
– Як і де провів Різдво?
– Я кожного року пишу в дописі, що в мене особливе ставлення до релігії. Бо я вдячний їй саме за традицію збиратися сім’єю, не більше. Намагаюсь тричі на рік їздити до бабусі в Житомирську область стабільно. Це на Різдво, Великдень та її день народження. Тому на Різдво був у селі Комарівка, Житомирська область, в сторону Коростеня, Хорошівський район.
– Тема, яка завжди цікавить наших підписниць – особисте життя. Розкажи про своє особисте життя. Про дівчину.
– Я не холостяк. Ми живемо вже два роки з моєю дівчиною, Поліною Ткач. Все прекрасно, чогось такого супер-пупер детального не має чого розповісти. Пропозицію я поки що не робив, просто живемо разом, все чудово. Вона займається своїми справами, а я своїми. Маємо багато спільних цікавостей, можливо, колись щось творче разом реалізуємо. Поліна ще студентка. Навчається на диктора-тележурналіста в КНУКІМі. Вже четвертий курс, цього року отримує бакалавра. Я її бачу більше в ролі телеведучої, але над цим теж потрібно багато працювати, як і кожному, хто хоче чогось досягти.
– Чому в Міс України-2017, учасниці конкурсу Міс Світу, менше підписників в інстаграмі, ніж в просто хлопця з Житомира?
– Ну, по-перше, мабуть, я вже не такий і простий хлопець з Житомира. Вже десь щось побачив, засвітився. Плюс дуже часто у багатьох тьолочок в Інстаграмах сотні тисяч підписників, тому що вони викладають відверті фото, роблять ґівевеї, накрутки і тому подібне. Поля ні першим, ні другим не займалась. Також в неї є якісь цінності, через це може ми і зійшлись, бо вони мені дуже близькі. А інстаграм-авдиторія не дуже любить, коли красива дівчина викладає просто адекватні фото зі своїми думками, поглядами на життя, з допомогою тваринам і так далі. А не ставить сердечко біля фото без підпису і показує сраку. Якби Поліна ставила собі завдання набити мільйони підписників, то вона її би досягла.
– Оскільки в нас футбольний сайт, то давай хоч трішки про футбол. Як ти почав ним цікавитись?
– 99% людей, які розпочали цікавитись футболом, то щось в дитинстві побачили, коли дивився тато. В мене це було так, коли батько дивився його, то я сидів з ним поруч. Футбол найпростіший для розуміння та гри в будь-якому місці вид спорту, тому цікавитись ним дуже легко. Щоб бути залученим до нього, потрібен м’яч і… все. Навіть його деколи не треба, дай Боже, щоб були ноги, а ними вже можна копати все, що хочеш, там якусь пляшку, зв’язку шкарпеток чи ще щось. І уявляти себе Роналду, Мессі чи там Тотті. Так само тато дивився біатлон і я з ним це робив, сидів поруч і переживав. Тоді Зубрилова розривала. Вона була на рівні теперішніх Екхоф, Вірер, Еберг. Так любов і до біатлону народилась. Все пішло з дитинства. Чому не став футболістом? Ну, я думаю, що для цього потрібно мати талант і працелюбність. Цього в мене не було, працелюбність на якомусь етапі замінилась комп’ютерними клубами. В першу чергу для футболу потрібно мати фізичні здібності та талант.
– Ти пристрасний фанат римської “Роми”. Доволі нестандартне рішення. Чому саме “вовки”?
– 2000-й рік, я в селі, йде Євро. Дивлюсь півфінал Італія-Нідерланди, італійці в дев’ятьох. Це те Євро, куди їхав Буффон, але не доїхав через травму і Тольдо став героєм турніру. Під 20-м номером грав Тотті, в нього було довге волосся. В Житомирській області це було дивно бачити, бо мужик був з довгим волоссям. До моменту поки в серії післяматчевих пенальті Тотті не забив Ван дер Сару паненкою та Італія вдев’ятьох вийшла у фінал. Безперечно героєм того матчу був Тольдо, але я пам’ятаю цей удар Франческо. І мене прямо переклинило. “СТБ” показує Серію А, Шевченко перейшов у “Мілан” і всі за нього вболівають. А я вирішив виділитися чи що та вболівати за “Рому”. Хоча, це якось не вибирається. В Італії кажуть, що можна зраджувати дружині, а улюбленому футбольному клубу ніколи. Якось це 9-річному мені приглянулось і так залишається, не пояснюється логічними реченнями.
– В Україні вболіваєш за “Динамо”. Найпам’ятніший матч ДК на якому ти був.
– “Динамо” – “Евертон” – 5:2. Неймовірна атмосфера. Я в той час ще не бував на європейських матчах та не мав з чим порівняти. Але мені подобається, як в нас вболівають. Коли весь стадіон кричить на твоїй мові, ти розумієш що відбувається. Неймовірний гол Ярмоли, Антунеш тоді поклав класний м’яч. А ще пам’ятаю фінал Кубка України між “Динамо” та “Шахтарем”. Коли серія післяматчевих пенальті і тоді Ракицький якщо забиває, то ми програємо, і він не забиває, а ДК виграє кубок. Я пам’ятаю, як тоді “хіхікав” сильно, ходив і говорив “Їб…ть Ракицький довбо…об”. Ну, загалом така думка про нього тільки посилюється з часом.
– Як тобі гра “Динамо” при Луческу? Та взагалі як ставишся до румуна?
– Неоднозначно. Я не вважав крутим призначення Луческу на пост тренера “Динамо”. Але не через те, що він тренував “Шахтар”, це не було першочерговою причиною. Я просто не уявляв, що Луческу ще може тренувати. Пам’ятаю перед цим був “Зеніт” де він провалився та нічого не показував. Тут потрібно відштовхуватись від того чи є результат. Зараз він є, в групі ЛЧ зіграли, в Лігу Європи ми пройшли. Слухаю те, що кажуть пацани зі складу, то в них є повага до Луческу, кажуть він крутий, вони по-іншому думають. Кілька хлопців при ньому краще заграли, молодь підтягується. Вважаю, що на цей момент Суркіс може виходити показувати всім дулі та говорити: “Ага, ага, а я говорив, що так треба”.
– Пофантазуємо. Якби у фіналі ЛЧ зійшлись “Рома” та “Динамо”. За кого би топив та чому?
– Тут така штука, що по-перше, це було би прекрасно в будь-якому випадку (сміється – прим). Потрібно дивитись на те, щоб відбувалося з цими командами. Якщо би цей сезон завершувався таким фіналом, то вболівав би за “Динамо”. Десь 51 на 49, патріотизм вирішує. В принципі, якщо брати так, то матчі ДК я можу не дивитись, а матчі “Роми” майже не пропускаю. Якщо говорити про розуміння гри команди, про кого можу розповісти більше, то це “Рома”.
– Коли ти востаннє плакав через футбол?
– Після того, як відкоментував “Рома” – “Барса”. Роми Тимощука не було і я коментував сам. Перший матч ми коментували вдвох, а матч-відповіді вже сам. Я знав, що буду чітко топити за “Рому”, але коли Манолас зробив рахунок 3-0, то було дуже складно щось говорити. Занадто багато емоцій всередині, які не можна виразити словами в етері. Після фінального свистка я попрощався з глядачами, сів і заплакав. Через хвилину десь до мене заходить Вацко і каже: “Хотів тебе привітати. А тут що сталось?”. Я кажу та все нормально, емоції. Ось така історія була, мене тоді вітало більше людей, ніж на день народження.
– Твій коментаторський досвід. Разом з Ромою Тимощуком ти коментував єврокубки на “НЛО-TV”. Як взагалі надійшла така пропозиція? Це було твоєю мрією?
– Все банально. Медіагрупа “Україна” мала контракт з УЄФА і там було прописано, що як мінімум один матч кожної стадії має транслюватись по загальнонаціональному каналі. Звісно, що всі матчі показувались на “Футболах”, але вони кабельні. Телеканалу “Україна” після того, як наші клуби вилітали з єврокубків, було не цікаво їх показувати і тоді прийняли таке рішення. Запропонували генеральному директору “НЛО-TV” (який також входить в медіагрупу) Вані Букрєєву показувати ЛЧ та ЛЄ. Він погодився, але у нього була умова. Щоб поєдиники коментував я. Канали “Футбол” погодились, але сказали, що поставлять до Яновича ще одного коментатора і як вони сказали: “Дамо тобі самого відбитого, такого самого гумориста” – Рому Тимощука. Ми тоді прийшли з ним на пілот, прокоментували 15 хвилин матчу “Барса” – “Атлетіко” і нам сказали, що все добре й мене пустили в етер. Єдина настанова від Івана Греська (шеф-продюсер ТК “Футбол 1/2/3”) була, щоб я не матюкався, а все решта якось буде. Мій перший матч, який я відкоментував у прямому етері, то це був “Баварія” – “Атлетіко”.
– У прямому ефірі ви не раз передавали привіт “Брутальному футболу”. Давній читач “БФ”, починав ще з ВК?
– Я не пам’ятаю чи був підписаний ВК. Ну, напевно так, ще з ВК. Я не пам’ятаю такого, щоб в соцмережах я був не підписаний на “Брутальний футбол”. В один момент мені навіть забороняли говорити “Брутальний футбол” в прямому етері. Комусь з керівництва це не сподобалось. З “Брутальним” я дуже давно, нам здавалось це прикольно, був фідбек, хотів так коментувати, щоб люди могли потрапити в етер.
– Багато гейту зловив після матчу “Рома” – “Барса”? Ти відверто топив за “Рому” і гнобив “Барсу”.
– Так, так. Писали. Найбільше гімна вилилось після першого матчу, писали там, що за підарський голос, хто його туди пустив, виключіть мікрофон і так далі. Ну це ж відома штука, що у більшості клубів фанати (саме диванні, що часто пишуть в соцмережах) – неадекватні ідіоти. Чогось в мене фани “Барси” найбільше з цим асоціюються. Якщо я щось чую, то від них і про них. Писало багато, але в ту секунду мені було начхати, бо в мене “Рома” вийшла у півфінал, пишіть, що хочете.
– Коментатор має бути об’єктивним чи ні?
– А що означає об’єктивним? Навіть моє визначення слова “об’єктивний” буде суб’єктивним. Вважаю, що в наш час авдиторію дуже легко втратити нейтральністю, якимось не гострим коментуванням. Швидше за все, монотонний голос статистиків в тебе не викличе ніяких емоцій. Як на мене, об’єктивність з часом має пропасти. Ідеальним вважаю поєднання у кожному поєдинку двох коментаторів, де кожен в міру підтримує одну з команд.
– Топ-3 українських коментатори сучасності? І чому?
– Вважаю, що це стовідсотково Вацко, тут немає ніяких питань, це бренд. Навіть матчі збірної з ним дивитись зовсім інше, відчувається додатковий нерв. Дуже класно, коли коментатор має доступ до команди і може ще давати якісь інсайди. Я обожнюю Столярчука. Для мене він приклад трудяги і якщо коментатор має бути об’єктивним, то такий як Столярчук. Він мені імпонує своєю подачою та тим, яка він людина. Ну і плюс його універсальність, може коментувати як футбол, так і біатлон. Третім можна вписати багато кого. Але я дуже люблю Рому Тимощука та бачу, як він прогресує останнім часом. Деякі матчі дивлюсь, то він дійсно розцвітає. Зараз він продовжує рости. Подобається те, як Ромчик звучить.
– Тревел-шоу “Суперматч”. Розповіси нам за нього детальніше. Що, до чого і як.
– Ну, нові випуски ми розпочнемо знімати, коли вболівальники повернуться на стадіон. Суть шоу показати атмосферу різних європейських дербі. І показати людям, що круто подорожувати на футбол. Зараз в умовах пандемії ти цього не можеш показати. Участь в проєкті мені запропонував Паша Черепін. Ми поїхали знімати пілотний випуск на “Сан-Сіро”, матч “Мілан” – “Інтер”. Показали його керівництву каналів “Футбол” і затвердили зйомку сезону. Ми його не дозняли, бо вийшло зробити тільки 7 випусків з 10. Ми не зняли матч “Марсель” – ПСЖ, про що я дуже шкодую. Хотів би побувати на “Велодромі”, бо кажуть, що там нереальна атмосфера. “Суперматч” це про футбол і подорожі. Все, що я люблю найбільше поєдналося в одне.
– Ти любиш аналізувати футбольні матчі та робити на них ставки. Яку найбільшу суму ти вигравав і програвав?
– В першу чергу, я більше люблю аналізувати. Ставки якась додаткова штучка, яка дозволяє перевірити свої сподівання і талант прогнозиста. Я ніколи не ставив суми більше 500 гривень, максимум вигравав там до тисячі.
– Парі на те, що “Рома” виграє скудетто на 1000 доларів. Сперечались, коли долар був 8, а віддавав ти по курсу 16. Розкажи детальніше про цю історію.
– В мене є друг Саша Гаєнко. Він сценарист і письменник. В 2020-му році написав першу книгу “Последний день рождения” називається. Там цікаво, книга про Італію, подорож чотирьох друзів, є моменти вставок, як вони ходять на футбол. Є історії про те, як власники ресторанів тебе пригощають, бо ви вболіваєте за один клуб. Так-от, Саша вболіває все життя за “Ювентус”, в нього є велика татуха на лівому плечі. В один із сезонів, 13/14, “Рома” дуже добре стартанула, із 10 перемог поспіль. Ми сиділи в пабі, Саша сказав, що “Юве” знову виграє. А я запропонував посперечатись на штуку баксів, хто виграє чемпіонат, він ставив на “Юве”, ну а я відповідно на “Рому”. Сперечались за курсом долара 8, а я вже в травні віддавав, коли він був 16. В той вечір, коли я віддавав борг, Саша всіх пригощав. Тому 200-300 баксів одразу й спустив.
– Ставки – сильний азарт? Що в них найважливіше?
– Найважливіше – мати голову на плечах. Я розумію, що є люди, яким просто не можна ставити. Всі прекрасно розуміють, що виграти якийсь глобальний куш на ставках неможливо. Ми з пацанами часто сидимо, хтось там показує якісь експреси, які не заходять. Нещодавно в друга експрес з кофом 26 не зайшов, через те, що “Наполі” програло. Не можна ставити гроші, які вам життєво необхідні. Хіба якісь кишенькові, які не шкода.
– Давай ексклюзивну ставку для підписників “Брутального футболу”.
– Давайте так. Цієї п‘ятниці у нас дербі Риму. Рік тому я був на останньому на цей момент дербі, що відбувалось при глядачах. І той матч став початком провальних виступів Пау Лопеса на воротах “Роми”. Зараз через травму Міранте він знову грає в основі. І, як на мене, матч проти “Лаціо” може стати для нього фінальним штрихом, аби зруйнувати невпевненість у собі. Ставлю на те, що іспанський голкіпер “Роми” проведе сухий матч. Насправді, це навіть більше не ставка, а суто моє сподівання.
– В тебе є свій канал на ютубі. Там майже 24 тисячі підписників. Як тобі ідея зробити колабу з “БФ”?
– Дивись, я завжди за “любую движуху, кроме голодовки”. Якщо це буде якась адекватна хороша ідея, то звісно, що за.
– Там в тебе виходила рубрика “Янович дістає питаннями”. Вийшло шість випусків з цікавими гостями, в тому числі й футбольними. Що буде далі з каналом та рубрикою загалом?
– Я думав над цією рубрикою, що далі робити. В момент карантину вона працювала в онлайн-форматі. Всі розуміли, що бачитись ви не можете, тому записуєте на відстані. Якість картинки і звуку пробачалась. Якщо зараз продовжувати, то в форматі офлайн. Зустрічатись з людиною та говорити. На це потрібні якісь кошти. Формат рубрики благодійний. Тому дуже дивно використовувати гроші не на благодійність, а на випуск. Я не розумію зараз скільки коштів мені потрібно, щоб знімати одне відео. Ну і плюс після карантину був такий щільний графік, дійсно не було часу. Я розумію, що це може набагато дорожче коштувати, ніж на карантині, баксів 400 за випуск. Щоб зробити його якісним, в хорошій локації. Плюс в мене ще є ідея, яку згадував на початку інтерв’ю. В моїй голові це найкраще, що буде в українському інтернет футбольному просторі у 2021-му році. Принаймні, хочеться так думати.
– Трішки відійдемо від футбольної теми. Твій хороший друг, Саша Ярмак, відомий реп-виконавець. Розкажи якусь історію пов’язану з ним.
– Це були перші дні січня 2014-го і я спав у своїй кімнаті. Ми тоді разом жили. Була десь 8-9 ранку. Саня зайшов у мою кімнату, щоб піти на балкон через неї, а в нас там стояв пилосос. Він просто взяв трубу від нього, розвертається і йде. Я прокидаюсь, питаю що сталось. А Саня каже: “Жека, я так не могу, я на Майдан”. Взяв трубу від пилососу і похерачив на Майдан. В цьому весь Ярмак.
– Ти знімався у багатьох проєктах. Виділи, на твою думку, найкращі та найгірші.
– Найважливіше, що я зробив, то це “Країна сонячних зайчиків”. Це для мене має величезне значення, загалом як щось створене, що несе в собі якусь місію та ідею. Насправді ж, у кожному проєкті, що знімався, є плюси і мінуси. Всі по-своєму люблю.
– Як вважаєш коли був той момент, коли ти зловив найбільшу популярність?
– Вважаю, що такого моменту ще не було. Я цілком адекватно віддаю собі відлік в тому, що знаходжусь в категорії людей “недопопулярних”. Коли тебе ніби хтось знає, а ніби й ні. В глобальному якомусь масштабі, то ніякої популярності ще немає. Це дуже дивний стан, в якому потрібно працювати, а не радіти мінімуму, що є.
– Яка фраза бісить більше: “Гусь, ти дебіл” чи “Когда 3 сезон КЗС”?
– Рівноцінно. Це як Гітлер, Сталін, Путін, і кажуть назвати зайвого, а його немає, всі на своїх місцях. Це десь одне коло пекла. Якщо я туди колись потраплю, то там буде сидіти багато людей повторювати ці фрази.
– З тобою часто фотографуються? Яке було найдивніше прохання сфоткатись?
– Ну зараз в масках, то менше. Але час від часу, якщо я кудись йду гуляти, то зі мною декілька разів фотографуються. Не кожен наважується підійти та попросити фото, якщо хтось один підійде, тоді вже і решта людей. Було таке, що я вів корпоратив у Яремче і там були люди, які між собою незнайомі. Я стояв та говорив у мікрофон, а тут один чувак підходить бере телефон і починає фоткатись. І в цей момент людей 20 стає в чергу. Перетворили корпоратив у фотосесію.
– 5 років тому ти робив стендап “Зроблено в Ж”. Мені зайшло. Чому зараз не робиш таких великих особистих виступів?
– Це була мета, яку я досягнув. Я перший, хто зробив сольний стендап на телебаченні. Щоб бути якісним стендапером, потрібно приділяти цьому дуже багато часу, в мене його наразі нема. Якщо все буде гаразд, то незабаром напишу виставу і зіграю її: трішки більше думок, сюжетності, але, звісно, із жартами.
– Що тебе найбільше бісить в житті?
– Дуже бісить, що люди не хочуть вчитись. Вони вважають свою думку істиною, не готові критично мислити і сприймати щось зі сторони.
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Розкажу жарт. У Віктора Павліка виступив чиряк. Ну, хоч якийсь виступ…
