Весілля — знакова подія. Але не всюди адекватно зрозуміла — футболістка Марта Вієйра да Сілва зібралася йти під вінець, але її союз з майбутньою дружиною (ви все правильно усвідомили) підірвав пердаки моралфагів. Так, друзі, прийшов час поговорити про гомосексуалізм у найпопулярнішому виді спорту.
Два тижні тому найкраща футболістка в історії оголосила про заручини. Подія викликала жвавий інтерес — Марта може похизуватися красномовним прізвиськом “Пеле в спідниці” (а це не сексизм?) і рекордні шість разів визнана гравчинею року за версією ФІФА. Бразилійка дійсно вражає — в її послужному списку розсип трофеїв, серед яких особливу вагу мають жіночі Кубок Лібертадорес та Ліга чемпіонів. На рівні збірних ще більш феноменальні успіхи — статус найкращої бомбардирки “селесао” і чемпіонатів світу. Жіночий футбол об’єктивно не стоїть на одному щаблі з чоловічим (це точно не сексизм), однак заслуги Марти безапеляційні: завдяки таким проривним людям і закладається фундамент будь-якого успішного проєкту. Це як в популярному мемі — “щось модне” (Ада Хегерберг), “щось вийшло з моди” (Алекс Морґан) і “щось вічне” (Марта).
Втім, не будемо відходити від теми — як ми зазначили вище, Марта збирається одружитися. Її обраницею стала 30-річна одноклубниця по “Орландо Прайд” Тоні Пресслі — пара зустрічається з 2018-го. В демократичному світі новина отримала схвальні відгуки, на пострадянському просторі — ну, як сказати. В Росії повстали адепти “скрєп” і це відлуння докотилося до нас — вряди-годи в коментарях трапляються унікали, готові братися за смолоскипи і йти на захист традиційних цінностей.
Важлива ремарка: “БФ” чітко виокремлює ЛГБТ та справжніх підарасів, на кшталт Яріка Ракицького. Ми не маємо права втручатися в особисте життя та осуджувати — як каже популярна говірка, кожний є творцем власної долі. Переслідувати, чинити тиск, глумитися і нав’язувати свою думку — кощунство, не прийнятне в адекватному суспільстві. Тож, якщо вас верне від фемінітивів і чухаються кулаки, то нам явно не по дорозі.
Першопроходець
Джастін Фашану запам’ятався ексцентричним хлопцем — любив спекулювати на рахунок пікантних тем, які вміло продавав газетярам, ласим до подібних інсайдів. Можна сказати, що загравання з пресою заклали фундамент подальшого цькування — наприклад, активно ходили чутки, що британець відвідував гей-бари і був бісексуалом.
Водночас Фашану став історично важливим персонажем — першим темношкірим гравцем, за якого клуб (“Ноттінгем Форест”) заплатив 1 мільйон фунтів стерлінгів. А ще, як підтвердилося згодом, був гомосексуалістом, про що до нього ніхто не говорив вголос. Сумнівно, що Джастін справді хотів широкої публічності стосовно орієнтації — він обожнював славу, однак заплутався і пізно зрозумів, що в консервативних 80-х йому банально немає місця.
Однак медійний механізм працював на повну — таблоїди смакували подробиці його життя до самісінької смерті. У 1990-му Джастін зробив камінг-аут, а через вісім років був оголошений у розшук: поліція Меріленду (США), куди виконавець переїхав тренувати місцеву команду, взялася розслідувати зґвалтування сімнадцятирічного підлітка. Ще один обтяжуючий нюанс — на той момент гомосексуальні відносини заборонялися на території штату.
За однією з версій Фашану накурив юнака легкими наркотиками та в алкогольному стані скористався становищем. Правоохоронці затримали англійця, спочатку відпустили за відсутності доказів, а коли повторно виламали двері, то з’ясувалося, що той втік на Туманний Альбіон. 3 травня 37-річного нападника знайшли повішеним у закинутому гаражі — передсмертна записна засвідчила самогубство:
“Бути геєм і сильною особистістю дуже складно, але це складно для будь-кого, тому я не можу скаржитися на це. Я заявляю, що не ґвалтував хлопчика. Він погодився на секс зі мною, а наступного ранку попросив грошей. Коли я відмовив, він сказав: “почекай, побачиш, що я зроблю”. Якщо це так,ви скажете, чому ти втік? Що ж, правосуддя не завжди справедливе. Я відчував, що не доб’юся чесного суду через свою гомосексуальність. Я зрозумів, що я вже визнаний винним. Я не хочу більше ганьбити своїх друзів і родину”.
З плином часу вина футболіста так і не була доведена. У 2012-му його брат, Джон Фашану (учасник легендарної “банди психів”, тріумфатор кубка Англії 1987/88), дав коментар, в якому назвав покійного Джастіна психічно хворим. У 2018-му довелося вибачатися.
До речі, про цю та інші історії, що довели до самогубства уже писала наша Софа Дорощук, тож якщо у Вас є настрій почитати щось більш трешове – ласкаво просимо в цей матеріал.
***
Станом на 2021-й питання ЛГБТ не перестає бути табуйованим. Як демонструє практика, чоловіки рідше вдаються до камінг-ауту, оскільки живуть побоюваннями стосовно кар’єри і реакції рекламодавців. Тож не чекайте, що умовний Кріштіану Роналду ось такий вийде і зробить заяву — хіба по завершенні кар’єри.
Якщо замислитися, то чоловічий гомосексуалізм і спортивна популярність — не надто сумісні речі (це не дискримінація, а спостереження), тому що суспільство нерівномірне в поглядах, а подекуди відверто радикалізоване. Сумніваємося, що в тому ж Катарі, де ЛГБТ заборонений на законодавчому рівні, зрадіють, коли Ліонель Мессі приїде на чемпіонат світу і буде розмахувати веселковим прапорцем.
У 2011-му Мануель Ноєр сказав:
“Тим футболістам, які гомосексуали, потрібно про це розповісти. Це допомогло б їм відчувати себе краще і вільніше”.
Заклик підсумувався неоднозначним фідбеком, але дав певний поштовх: у 2014-му Томас Гітцльшпергер, колишній партнер голкіпера по збірній та чемпіон Німеччини-2007, вийшов до журналістів.
“Можу заявити, що є гомосексуалістом. Я вирішив розповісти про це, щоб і інші професійні спортсмени не боялися зізнатися про свою орієнтацію. Процес усвідомлення того, що я гей, був довгим і складним. Лише в останні кілька років я остаточно зрозумів, ким є насправді”,
розповів Гітцльшпергер.
Можна з упевненістю заявити, що срібний призер Євро-2008 є найтитулованішим геєм серед гравців і тренерів (з 2016-го німець асистує в “Штутгарті”).
Сьогодні випадки визнання нетрадиційної орієнтації є непоодинокими, здійснювалися й дещо раніше, проте не всі знають цих людей в лице: ви коли-небудь чули про Роббі Роджерса (“Лос-Анджелес Ґелаксі”), Колліна Мартіна (“Сан-Дієго”), Антона Хюсена (“Геккен”) чи Ліама Девіса (“Ковентрі Сіті”)? Навряд чи.
***
Що стосується жінок, то їхня позиція більш відкрита та не настільки вибухова (згідно аналітичних даних лесбійське порно стабільно входить в топ-п’ятірку за переглядами в Україні). Натяк зрозумілий? Готові побитися об заклад, що найбільший адепт скрєп періодично зазирає в цю категорію. “Ну а чо, це ж дівчата”.
Побутує думка, що футбол за участю слабкої статі поголовно рясніє лесбійками. Частково це підтверджує тенденція: на жіночий ЧС-2019 приїхало 36 відкритих лесбіянок та бісексуалок. Найвідоміші, окрім вищезгаданих Марти і Пресслі: американки Меґан Рапіно, Ешлін Гарріс, її партнерка Алі Крігер, Адріанна Франч, австралійка Саманта Керр, датчанка Пернілле Хардер та шведка Магдалена Ерікссон.
Рапіно пояснила ситуацію:
“Якщо ти гомосексуал в жіночому спорті, то партнери по команді дізнаються про це досить швидко. Це дуже відкрито і широко підтримується. У чоловіків все зовсім не так. Це сумно”.
Постскриптум
Думаємо, тут додаткова мораль зайва. Головне залишатися людьми, не перетинати межу допустимого і не диктувати свої правила — будь ти православним, баптистом, адвентистом, вчителем, безхатченком, бізнесменом, гетеросексуалом чи геєм. Культивація насилля недоречна і немодна — сьогодні мізки в рази актуальніші. На жаль, у не всіх вони є.
