Поки наший інформаційний простір надзвичайно інертний і радує хіба інтерв’ю,з яких ллється дратівливий пафос (вибач, Дмитрику Поворознюку, з нетерпінням чекаємо другий сезон твого серіалу), в Польщі коїться просто жах. Сусіди зібралися запроторити за ґрати найжахливішого хулігана в історії — 39-річного Павела Міхальського, який десятки разів перейшов кордони дозволеного, займався наркотиками і фактично підім’яв під себе один славний клуб. Ну як славний? Не все так просто.
Краківську “Віслу” прийнято жаліти — останніми роками “біла зірка” потерпала від незчисленних скандалів, пов’язаних з фінансуванням і некомпетентним керівництвом. Один президент (Якуб Мересінський) самотужки викрав бухгалтерію і втік, інша функціонерка (Марцена Сарапата) підпустила до управління ультрас, за що сильно поплатилася. Не чим іншим, як свободою — у жовтні 2019-го польські правоохоронці звинуватили жіночку у зв’язках з “організованою злочинністю” і відправили за ґрати.
Якщо цього не знати в деталях, то може виникнути хибне враження. Команда не впоралася з кризою середини десятих, втратила єврокубки (фактично головне джерело доходів; трансфери давно приносять жалюгідні копійки) та через ризик відмови у ліцензуванні ледь не долучилася до небесної ліги. І це ще до настання коронавірусу — як тут не взятися за голову з вигуком “ой лишенько” і не пустити сльозу?
І одразу респектнути — як ми писали раніше, Якуб Блащиковський дістав із своєї кишені 3,5 мільйони злотих та частково погасив борги. Чим не красива історія, еге ж? Нині 35-річний капітан не надто “тащить” (клуб перебуває в нижній частині турнірної таблиці), але сенс простежується — “Вісла” живе і потихеньку бореться за майбутнє. Молодці! Красунчики! Бісти! А ось і ніхуя.
Ви зараз запідозрите нас у божевіллі: “біла зірка” заслужила на плачевне становище і мало хто з нейтрально налаштованої аудиторії дійсно побиватиметься. Тому що будь-який свідомий громадянин навряд чи захоче мати справу з кодлом, у послужному списку якого кримінал і наркотрафік. Як там звучить знаменита поговірка — “скажи, хто твій друг і я скажу, хто ти”?
У 2016-му “Вісла” оточила себе бандитами і хуліганами, завуальовано піднесеними в якості спасителів. Преса ж недовірливо придивлялася: невже є адекватні люди в угрупованні “Wisla Sharks”? Тим паче, коли там до 2018-го орудував Павел “Мішек” Міхальський — покидьок, який живий лише завдяки гуманності сучасного законодавства. І не закидуйте про “ви — “БФ”, де брутальність?”. Агов, брутальність не повинна переходити межі допустимого і забирати чужі життя! Не будемо ходити колами і розказуємо про увесь піздєц імені псевдофаната з личиною братка із дев’яностих.
Як все почалося
Зізнаємося: наш матеріал мав на меті розповісти суто про різанину десятирічної давнини — у січні 2011-го прогриміла запланована страта (так це описали ЗМІ) Томаша “Чоловіка”, другої людини у фірмі “Краковії”. Водночас там фігурувало прізвище Міхальського, нехай і зі сторони обвинувачення — причетність цього дядечка не була доведена, але він точно знав усі подробиці і без того вважався найненависнішою людиною в Польщі. Втім, для початку буде доречним прослідкувати основні віхи його “кар’єри” — заради цього відмотаємо час на 27 років назад.
20 травня 1993-го варшавська “Леґія” знищила “Віслу” з непристойними 0:6. Катастрофічний рахунок болюче вдарив по самооцінці прихильників “білої зірки” — зрештою багато хто зі старої гвардії відколовся або взагалі припинив двіж. Група молоді, яка залишилася на трибунах, потребувала лідера і Міхальський ідеально підійшов на цю кандидатуру — незважаючи на п’ятнадцятилітній вік (!), уродженець Кракова, виходець із простої робітничої сім’ї, вирізнявся жорстокістю, стояв у перших рядах і відкрито конфліктував зі структурами. Однією з дебютних витівок було побиття поліцейського — Мішек їхав потягом додому і не надто зрадів, коли “фараон” спробував встановити його особистість. Що ж, біди не оминути.
Як ви розумієте, це дрібниці — справжній перформанс, після якого про Павела заговорили в Європі, стався 20 жовтня 1998-го. “Вісла” зустрілася з “Пармою” в Кубку УЄФА і розписала важку нічию (1:1) — хороший результат для господарів, враховуючи, що по завершенні кампанії Невіо Скала взяв цей трофей. Все б нічого, та італійці повернулися на Апенніни і відрапортували в УЄФА: із фанатського сектору полетів ніж і влучив прямісінько в голову захиснику Діно Баджо (у підсумку довелося накласти п’ять швів).
Здійнявся неймовірний галас: по-перше, УЄФА “винагородив” “Віслу” баном на міжнародні змагання, по-друге, Міхальський був оголошений у розшук — на нього вказав анонімний вболівальник за винагороду. Треба сказати, що дев’ятнадцятирічний юнак випадково потрапив до рук правоохоронців — з’ясувалося, що він працював, якщо це так можна охарактеризувати, в публічному домі, доставляючи клієнтам повій. “Спалившись” у грудні, Мішек спробував відкупитися, пропонував 5 тисяч злотих, але не допомогло — привіт, лава підсудних.
Представники Феміди не панькалися і вліпили 6,5 років позбавлення волі. Що доволі демократично — прокурор вимагав на два більше. Під час розгляду справи Міхальський не проявив ні жалю, ні каяття:
“Я лише зізнаюся в тому, що кидав камінням в поліцейських біля стадіону в Хожуві. Там було багато каміння і мені не довелося розбивати тротуарні плитки”.
Те саме вбивство
У 2006-му Михальський “відкинувся” і, звичайно, не припинив деструктивну активність: за звичкою махався з ворожими ультрас, а також проводив махінації з водійськими посвідченнями. Однак на загальнонаціональному рівні про нього знову заговорили в 2011-му: група з одинадцяти молодиків, пов’язаних з “Wisla Sharks”, вислідила Томаша “Чоловіка” у Курдванові, детально спланувала можливі варіанти відходу жертви, тараном зупинила його автівку і накинулася з холодною зброєю. Є страшні кадри, на яких видно, як Томаш біжить та його прямо на ходу штрикають мачете і ножами. А там ще у хід пішли вила та сокира.
Томашу пощастило заховатися у сміттєвозі, стрибнувши у відчинені двері кабіни, але фанати “Вісли” швидко зорієнтувалися, дістали бідолаху і нанесли серію ударів (близько 57-60-ти, як наголошують газетярі). Імовірний мотив: “Чоловік” представляв не просто “Краковію”, з якою “Вісла” рубалася у “Священній війні” (найзапекліше дербі Польщі, часто не обмежене полем), а й суперницьку групу, під якою “ходили” такі ж торгаші наркотиків різної важкості. ЗМІ співчутливо відреагували на те, що чотирирічний син Томаша залишився без батька, але не забули пригадати, ким він, власне кажучи, був.
Слідство прискіпливо вело Міхальського — ходили чутки, що той ініціював вбивство, а після похоронів навіть хотів розорити могилу та вивісити тіло “Чоловіка” на матчі з “Краковією”. Павел відбивався від закидів, апелював тим, що в зазначений час відпочивав з родиною в місті Закопане і зрештою дав свідчення, наскрізь просякнуте глузливими нотками:
“Я не знав померлого, не знаю, чи коли-небудь контактував з ним. Якщо в місті відбувається щось погане, то це “Мішек”, так? Людина, яка п’ятнадцять років тому кинула ножа в італійського футболіста?”.
Будучи ватажком фірми, Мішек дистанціювався від шокуючого інциденту, але привідкрив завісу:
“Ми зібрали інформацію про те, де він тренується і де живе його дівчина. Ми робили засідки на нього кілька разів, але з різних причин напад все ніяк не міг відбутися. Але в січні 2011 року, коли я був зі своєю сім’єю вдома, все трапилося: хлопці збиралися дочекатися того моменту, коли він сяде в свою машину, після чого один з наших автомобілів повинен був врізатися в нього, щоб Томаш не зміг сховатися в авто і був змушений вибігти з тачки, тікаючи від нас. А наші хлопці повинні були атакувати його з використанням мачете, але так, щоб просто нанести йому важкі травми і вивести з гри. Ніхто і ніколи не хотів його вбивати. Ми взагалі ніколи не збиралися нікого вбивати під час подібних акцій. Коли він втікав, то кричав на всю вулицю “Допоможіть!”. І навіть спробував сховатися в сміттєвозі, який побачив неподалік, але його спалили і завдали йому кілька ударів мачете, в результаті чого той помер. Це було помстою за напад на декількох наших побратимів — “Зібі”, “Шрека” і “Рибу”. Пізніше ми втопили три машини у Віслі, а ще одну розпиляли на металобрухт”.
Крок за кроком ватага була упіймана і в грудні 2013-го почула вирок: ті, хто співпрацював зі слідством, отримали від трьох до п’яти, решта — від восьми до десяти років ув’язнення (плюс, кожен зобов’язувався виплатити сім’ї померлого 20 тисяч злотих). Коли суддя зачитувала документ, більшість вбивць щиро посміхалася і наспівувала пісеньки. Дикість.
Злочинна група, пригріта біля клубу
У тому ж 2013-му Мішека звинуватили у крадіжці мачете і сприянню незаконного обігу наркотиків.
“У мене хороший фінансовий стан, я веду власний бізнес і мені не потрібно красти. Те, що ми зробили — дурний жарт”,
відмахувався Павел, заплющуючи очі на решту запитань.
Що правда — за офіційними паперами чувак володів тренажерним залом “White Star Power”, секцією бойових мистецтв, квартирою за 400 тисяч злотих, моторним човном, водним скутером, мотоциклом тощо. Більше того, Міхальський започаткував будівельно-транспортну компанію і нею досить успішно керував.
Намагаючись працювати в “білу”, Міхальський все одно непокоїв журналістів та поліцію. Органам таки вдалося наблизитися впритул — виявилося, що бізнес виконував функції ширми, спрямованої приховати діяльність “Wisla Sharks”. Суть полягала в наступному: на базі фірми, яку Мішек очолював з 2006 року, була створена бандитська група, яка направляла на ринок збуту значну кількість марихуани, амфетаміну, мефедрону і кокаїну. Це ж стосувалося придбання, зберігання, транспортування цигарок без польських акцизних марок.
В тренувальних залах готувалися ледь не бойовики (до речі, з імперським душком; вже занадто часто ці типи красуються у футболках “Косово — це Сербія”). Їхнє завдання просте: контроль власних “територій”, кришування і контакт з іншими злочинними угрупованнями — дійшло до того, що вплив “акул” вийшов за межі Польщі та розповсюдився Чехією, Нідерландами, Італією, Францією і Швецією.
Заради безперебійної роботи Міхальський заснував фінансовий фонд, призначений, як зауважив прокурор, для “функціонування керівників та членів організованої злочинної групи”. Також кошти виділялися на підтримку сімей членів групи і найму адвокатів.
“Організована злочинна група хуліганів “Wisla Sharks” була залучена до скоєння злочинів проти життя і здоров’я“, — уточнювали слідчі. “Також “акули” чинили злочини проти достовірності документів, економічного обороту та майнових інтересів краківської “Вісли”.
Мішек встановив особливі взаємовідносини з клубом. Як ми вказали вище, “акули” зблизилися з “Віслою” у 2016-му — президентка Марцена Сарапата, прикриваючись популізмом, самотужки відкрила двері. Панянка люто захищала “колег” у ЗМІ, розпиналася на пресконференціях, а на ділі банально прагнула стояти біля фінансових потоків. В певний момент вона недооцінила Міхальського — той перехопив ініціативу управлінням команди, встановив долю з трансферних надходжень і залякував футболістів. Не дивно, що виконавці масово збирали валізи — зарплатні не видно та ще й погрожують.
Віцепрезидент Даміан Дукат — ще кращий кадр: користувався послугами “Wisla Sharks”, натравлюючи польських тітушок на вболівальників. Ви здивуєтеся, але Міхальський зробив послугу нам, українцям, на Євро-2016 — накинувся на дружніх (!) хуліганів. Ось що він розповів:
“Перед третьою грою на Євро ми побачили, як хулігани “Лехії”, “Шльонська”, “Леха” та інших польських команд у кількості 300 людей збиралися стрибнути на українців. Але ми несподівано першими стрибнули на них. Зав’язалася бійка, а коли з’явилася поліція, ми змішалися з натовпом звичайних фанатів. Коли поліція виїхала, ми знову почали їх шукати, щоб ще раз атакувати. У тій поїздці, до речі, нам фінансово допоміг віце-президент “Вісли” Даміан Дукат, який подарував нам 50 тисяч злотих на весь склад, ну а квитки до Франції і готелі ми вже оплачували самі”.
Між іншим, як думаєте: чому в УЄФА не внесли Краків до міст-господарів Євро-2012? Майже 800 тисяч жителів, культурно-архітектурна цінність, усипальниця королів, тощо — невже цього мало? Відповідь риторична. Що стосується Дуката і Сарапати, то цей дует наразі в місцях, дуже віддалених від звичайного ока.
Прозаїчний кінець
У 2018-му Мішек всіх реально заїбав. Поліція взялася розплутувати клубок із злочинів, скоєних “Wisla Sharks”, залучила більше тисячі офіцерів і в травні того ж року провела серію облав. Міхальський втік до Італії, однак вже у жовтні був переданий польській стороні. Класика жанру: “Пацан к успеху шел, не получилось, не фортануло”.
Варто було Павела взяти за яєчка, як той, о диво, “поплив”: наговорив всілякого, чим закопав Сарапату і решту з потрухами. Ми відібрали “смак”: по-перше, “Мішек” визнав, що брав гроші у Марцени (близько 15 тисяч злотих щомісячно), по-друге, разом з Дукатом продавав наркотики і сигарети. Не обійшлося й без згадки тієї самої “допомоги”, завдяки якій наш герой здійснив подорож до Франції. Блиск!
“Акули” самі хотіли, щоб я ними керував. Я викликав у них повагу, тому що не боявся “Краковії”. Як керівник я відповідав за організацію поїздок на матчі, встановлення часу та місць перед виїздом, організацію транспортних засобів, а також вирішення конфліктів.
З 2007-го я розпочав діяльність з торгівлі наркотиками. По-перше, я починав сам. Купував ліки в меншій кількості, потім у керівників “Лехії” з Гданська придбав 10 кілограмів марихуани і 100-200 грамів кокаїну. Якщо підсумувати, то я купив не менше кілограму загалом, а марихуани — 50-70 кілограмів”,
резюмував Міхальський.
Протоколи з його допитом і допитами поплічників склали більше 350 сторінок.
У листопаді 2020-го прокурор висунув Міхальському обвинувачення у 95 кримінальних справах. Сподіваючись хоч якось врятуватися, Мішек продовжив “зливати” інформацію — розкрив імена ватажків декількох фірм (наприклад, “Леґії” Варшава і “Лехії” Гданськ), поіменно перерахував своїх товаришів по нещастю, розповів, хто і коли кого прирізав, обікрав, обдурив і що перевіз з тих ж Нідерландів. Ага, щотижня переправлялося до 8-10 кілограмів марихуани.
21 січня 2021-го стартував попередній етап судового розгляду — якщо Мішек не знайде додаткові зачіпки для пом’якшення обставин і не доб’ється повторного перегляду справи у прокуратурі (на це сподівається адвокат хулігана), то процес з усією доказовою базою, зібраною на цей час, почнеться 10 лютого. Прогнози невтішні: попри щиросердечне визнання, Павел повинен готуватися до гіршого — поки достеменно невідомо, скільки прагнуть йому впаяти, але це не має особливого значення.
Коротенько на завершення: наголосимо, що це лише лайтверсія всього піздєца імені Міхальського. Безумовно, ця тварюка — не єдина, але найпопулярніша в Польщі. У будь-якому випадку вона залишиться банкрутом зі штрафом в 270 тисяч злотих і вийде нескоро. А якщо і вийде, то, швидше за все, буде вбита — хіба можна вижити після того, як тобою викрито більше шістдесяти людей? Ми заперечно хитаємо головами.