У донецького “Олімпіка” завжди у нападі грають легіонери – наприклад, свого часу Моха і Матар. Минулого року на вістрі розривав Шахаб і ось у січні донеччани підписали камерунця Таддеуса Нкенга. За короткий час перебування в Україні форвард встиг отримати червону картку, забити дебютний гол в УПЛ і, звісно, залетіти на “Брутальний Футбол”. Вийшла щира і душевна розмова, впродовж якої Нкенг розповів про акліматизацію в Україні, жахливу травму Цимбалюка та про те, як свого часу потрапив до “Порту”.
– Як проходить твоя акліматизація в Україні?
– Для мене це було складно, спочатку через кліматичні умови, адже в Україні дуже холодно. Мені було нелегко адаптуватися до нової погоди. Водночас, хочу зазначити, що навколишнє середовище, а саме тренерський персонал, футболісти дуже добрі до мене.
– Чим тебе вразила Україна?
– Самий український чемпіонат мене цікавив давно. Також хочу відзначити вболівальників і медіа, які добре підходять для такого молодого гравця, як я.
– Які українські слова вже знаєш?
– Мені подобаються такі слова, як: сам, він, іде, ліворуч, праворуч, вгору, вниз, захист, атака, гра, обов’язковий, прес. Ось ці слова я знаю і вони мені до вподоби.
– Що ти знаєш про український футбол?
– Знаю, що він є більш фізичним і менш тактичним. Натомість хочу відзначити тактичність на полі та великі швидкості у грі. Потрібно бути дуже уважним, щоб не втратити контроль над грою.
– Хто твій найкращий друг в “Олімпіку”?
– Я товаришую з усіма футболістами команди, але мій найкращий друг – Максі Тейшейра, знаєте його? Він є особливим для мене.
– З кимось радився перед переходом в “Олімпік”?
– Звісно, що радився. Я розмовляв зі своїм агентом і він сказав, що я потрібний донецькому “Олімпіку”, що це дійсно великий клуб, тож мені варто переїхати туди і показати, що я можу. Після цієї розмови з агентом я погодився на перехід і тому зараз граю за “Олімпік”.
– Чим займаєшся у вільний час від матчів і тренувань?
– У вільний час я багато відпочиваю, адже, як і вся наша команда, чимало тренуюсь. Я дивлюся фільми, полюбляю слухати музику, а також їм та молюсь.
– У вас зараз новий тренер Юрій Калитвинцев, легенда українського футболу. Раніше щось чув про нього?
– Гм, так, чув раніше про нього. Юрій Миколайович – дуже хороший тренер, він є конкурентоспроможним. Вважаю, що у нього все вийде з “Олімпіком”.
– У кого тренування важче: у Климовського чи Калитвинцева?
– Обидва, вони є досвідченими у своїй роботі, знають, що потрібно для футболістів. Тому я вважаю, що і в Климовського, і в Калитвинцева однаково важкі та хороші тренування.
– Як ти відреагував на звільнення Климовського?
– Для мене це було дуже прикро, тому що я не встиг ним насолодитися. Також був здивований, коли дізнався, що Ігор Петрович покидає нашу команду. Адже він був найбільше зацікавленим у моєму трансфері. Але це частина футболу, тож я просто мусив це прийняти. Ми з ним підтримували міцні стосунки, хочу висловити йому великий респект, він дійсно топовий тренер і дуже хороша людина.
– Яя Туре тобі сильно допоміг в адаптації?
– Так, він бере чималу участь у моїй адаптації. На тренуванні Яя Туре завжди може допомогти і щось пояснити французькою або англійською мовою. Він сильно допомагає мені навіть за межами футбольного поля, за що я йому щиро вдячний.
– Які умови для розвитку та росту футболіста в Камеруні?
– У нас є хороші поля, також стадіони, які будує камерунський уряд. Присутні якісні засоби масової інформації, але думаю, що з часом ми будемо це тільки покращувати та загалом прогресувати у всіх напрямках.
– Як проходило твоє дитинство у африканській країні?
– Було дійсно дуже складно для мене та моєї сім’ї, я грав у футбол на піску. У той час не було таких полів, як зараз, тому коли сьогодні я граю на хорошому полі, то намагаюсь дати від себе все можливе і показати на що я дійсно здатний.
– Як ти потрапив у “Порту”?
– Це все трапилось завдяки моєму колишньому клубу в Камеруні. Він зазвичай організовує турніри кожного року в грудні та закликає чимало європейських скаутів. На одному з таких турнірів я став найкращим бомбардиром, забив вісім голів. Тоді “дракони”, як і багато інших європейських клубів, хотіли мене підписати, але “Порту” виявився командою, яку зрештою я обрав.
– Чому не вдалось закріпитись в основі? У “Порту” добре ставляться до африканських форвардів: першими на думку спадають Марега чи Абубакар.
– Чесно, я не знаю, як відповісти на це питання. Думаю, що “Порту” мав розмову з моїм агентом, однак я не знаю, що сталося під час їхньої дискусії.
– Червона картка у дебютному матчі за “Олімпік”. Що це було, перехвилювався?
– Так, я дуже сильно хвилювався, якщо чесно, я взагалі ніколи не отримував червоних карток. Це є частиною футболу, мені просто потрібно зробити висновки над своїми помилками та більше їх не повторювати, треба вчитись на власному досвіді.
– Вітаю з дебютним голом в УПЛ, він видався красивим. Це один з найгарніших твоїх м’ячів у кар’єрі?
– Велике дякую, мені насправді дуже приємно і я це ціную. Цей гол став красивим завдяки злагодженим діям нашої команди, хлопці – молодці. Багато вітань отримав із Камеруна від сім’ї, друзів і знайомих. Також мене привітали мої партнери по команді.
– Ти сказав, що у матчі проти “Минаю” було дивне суддівство. У Камеруні краще?
– Це все дорівнює, як я зазвичай кажу, що це частина футболу. Ми повинні сприймати це так, як воно є – гра вже завершилася, нам не потрібно про неї згадувати, ми зобов’язані зосередитись і бути готовими до наступного нашого протистояння.
– Твоя рідна позиція центральний нападник, але можеш зіграти і справа в атаці. Де тобі зручніше?
– Як ви вже сказали, я можу зіграти і справа, і в центрі атаки, мені дуже комфортно. Також можу відпрацювати на лівому фланзі нападу. Найголовніше, щоб я приносив користь команді.
– Травма Цимбалюка – жахіття. Бачив колись таке на власні очі?
– Ні, це було вперше у моєму житті, коли я побачив таку жахливу травму. Мені дуже шкода його та я бажаю Жені якомога швидше одужати й повернутись на футбольне поле.
– Які травми були в тебе?
– Мені пощастило і в мене поки що не було ніяких травм.
– Яка твоя мрія?
– Моя мрія – грати за топ-клуби Європи і забити стільки голів, скільки забив Роналду, легенда світового футболу.
– Яку річ ти взяв би із собою на безлюдний острів?
– Поки що у мене немає ніяких ідей, адже я повністю зосереджений на футболі.
– Хто ти за релігією?
– Я християнин і дуже сильно вірю в Бога.
– Якщо би не футбол, то ким би ти став?
– Я би дуже хотів бути музикантом.
– Традиція БФ: розкажи брутальний анекдот або історію.
– Коли я був маленьким, то грав футбол під дощем. Наш м’яч влетів у будинок, тому ми повинні були перестрибнути через ворота, попросити м’яч, щоб продовжити гру (сміється – прим).