Днями завершився чемпіонат Катару. Стоп. І що з того? Кому потрібна ця донна ліга? Ну, хоча б тому, що там є Хаві — майбутній тренер “Барселони”, якщо вірити вологим мріям неостанніх футбольних людей. Ми вирішили з’ясувати, як поживає легендарний ексгравець та який з нього тренер.
Так, катарська першість підійшла до кінця. Для Хаві це не мало особливого значення — він гарантував національне золото ще на початку березня, за чотири тури до фінішу. Якщо поглянути на підсумкову турнірну таблицю, відрив змушує схвально гмикнути — чорт забери, тринадцять очок! Загалом справи іспанця йдуть напрочуд добре — за його плечима вже шість трофеїв. Чудовий доробок, враховуючи майже два роки перебування на чолі клубу, причому Ернандес оформив всі внутрішні регалії. У чому ж прихований успіх?
Хаві-тренер: який він?
На Хаві важко не дивитися через призму “Барселони” та збірної Іспанії. Цілком логічно, що новоспечений тренер взявся копіювати відповідний стиль — звідкись же потрібно черпати натхнення. У нього було достатньо вдалих прикладів — Луї ван Гал, Франк Райкард, Пеп Ґвардіола, Луїс Араґонес і Вісенте дель Боске. В компетентності перерахованих людей точно не слід сумніватися.
Змоделюємо психологічний портрет: Ернандес приділяє надзвичайну увагу комунікації з гравцями (як колективно, так і тет-а-тет), пильно слідкує за розвитком їх особистостей та використовує набуту інформацію в тренувальному процесі. Для нього важлива емоційна стабільність — цей фактор не менш необхідний, ніж технічні здібності, тактична обізнаність і фізична підготовка. Треба не забувати, що іспанець не перший день знає внутрішню кухню, адже приїхав в Доху ще в 2015 році.
Хаві вірить в атакуючий футбол: чим довше команда контролює м’яч, тим ближче вона до перемоги. Проте, як показала практика, він допускає інші підходи, наголошує, що футболісти повинні якомога швидше та без втрати якості адаптуватися до найрізноманітніших моделей і викликів. “Аль-Садд” дійсно постав організованим колективом, намагається зустріти суперника в середній лінії (на ній зроблений ключовий акцент) та в сезоні 2019/20 встановив 63 відсотки володіння.
Як будь-який молодий фахівець, іспанець знаходиться в пошуках ефективного малюнку, заради чого випробував наступні тактичні схеми: 4-2-3-1, 4-3-3, 4-4-2 з двома хавбеками, 4-1-4-1, 3-4-2-1 та 3-5-2. Зараз можна сказати, що він випрацював кілька робочих варіантів: якщо конкурент грає двома яскраво вираженими центрфорвардами, “Аль-Садд” застосовує 4-3-3 (задля балансу і рівномірності); у випадку трьох опцій в атаці та насиченого пресингу Ернандес переходить на 4-2-3-1 — створює глибину та компактність.
Перш ніж Ґабі (той самий дядько, що виступав у мадридському “Атлетіко”) завершив кар’єру, ця місія була покладена на його плечі; зараз за це відповідає невмирущий Санті Касорла — окрім чорнової роботи півзахисник задає загальний темп і нерідко переміщується на позицію класичної “десятки”.
Ще один момент — фланги, насамперед, взаємодія фулбеків. Ось тут простежується жирний референс у бік “Барселони” — оборонці частенько підключаються до нападу та водночас покликані розтягнути захист опонента. Тут є прогнозований негатив — на початковому етапі виникав дисбаланс, як підсумок, супроводжуваний зональними прогалинами і фестивальними рахунками; умовні “Аль-Хіляль” чи “Аль-Раян” могли банально “перестріляти” “вовків” і відвантажити чотири або навіть шість м’ячів у відповідь. Схоже, що цьогоріч Хаві врахував помилки — подібне видовище траплялося вкрай рідко.
Що ще? Катарці намагаються не фолити, йдуть у відбір, а не підкати — чистота сприяє збереженню динаміки, значить, є шанс оперативніше перехопити м’яч і доставити його в фінальну третину поля. Загалом, тут ні до чого серйозно причепитися — є результат, отже принципи, закладені Хаві, заслуговують на життя. Як не крути, були здобуті чемпіонство, кубок зірок Катару (2019/20), кубок шейха Яссіма (2019), кубок еміра Катару (2020) та кубок наслідного принца Катару (2020, 2021). Непогано-непогано.
Що далі?
Багато хто вважає, що поява Ернандеса на чолі “синьо-гранатових” — справа часу. До повернення Жоана Лапорти це питання культивувалося ледь не кожен день — ним часто маніпулював Віктор Фонт, кандидат в президенти. Він бачив Хаві то тренером, то генеральним директором, говорив про бажання зібрати свою версію каталонських сердець і готовність за будь-якого розвитку сценарію звільнити Рональда Кумана (гей, а нідерландець хіба не свій?).
Хаві тактовно відбивався від закидів преси і натякав, що чекає результати виборів.
“Всі бачать в мені головного тренера “Барселони”. Не хочу приховувати правди — природно, я хотів би керувати важливим для мене клубом. Я говорив це вже багато разів. Втім, скоро президентські вибори, так що подивимося, який кандидат переможе, і будемо робити якісь кроки”,
заявив він.
Чи було рентабельно Хаві приймати команду в час імпічменту Бартомеу та подальшої перебудови? Не ми одні думаємо, що це цілковита безглуздість: по-перше, Ліонель Мессі погрожував відходом, по-друге, авторитет аргентинця настільки великий, що існує ймовірність перетворення Хаві в ручного песика. Тут палка з двома кінцями, тож не сумніваємося, що іспанець прибуде в Каталонію лише після того, як Мессі помахає руцею, або повісить бутси на цвях.
Та і чи є сенс покидати “Аль-Садд” безпосередньо зараз? Ернандес вправно збирає чашки, в березні йому запропонували контракт до літа 2023-го, на носі чемпіонат світу і спеціаліст стане однією з вітрин. До того ж є ще що доказувати — наприклад, азіатська Ліга чемпіонів, де “вовки” востаннє перемагали в 2011-му.
Взагалі, чи достатній у Хаві скілл, щоб керувати “Барселоною”? Він має певний бекґраунд, списочок із трофеїв (їхня якість, звичайно, під сумнівом), правильне походження. Формально тренер заслужив похвалу, але “блауґранас” однозначно підуть на ризик — в ідеалі йому краще попрацювати з якимсь європейським середняком. Чого може й не трапитися — а як провалиться і зіпсує імідж? Хоча, гірше не буде — якщо всілякі телепні призначають Андреа Пірло, то Хаві точно має шанс.
