“Брутальний Футбол” зустрічає новачка київського “Динамо”, дивується реакції “ікспертів” та розповідає, яка ситуація насправді.
Ілля Шкурін в “Динамо” — доконаний факт. Про це ми дізналися за кілька годин до офіційного підписання: на той момент форвард, орендований у московського ЦСКА, повноцінно тренувався з командою. За день до угоди кілька джерел відрапортувало: в Київ їде справжній бістяра. Принаймні, склалося таке враження: що Ігор Бурбас, що “ТаТоТаке” залишили позитивні відгуки, які піднесли Шкуріна винятково з позитивного боку.
Щоправда, якщо тандем Співаковський-Сеньків обмежився коротеньким месседжем, то інсайдер всія України написав твіт, який наштовхнув на кілька висновків: або Бурбас не дивиться чемпіонат Росії, або займається спланованою дезінформацією. Соррі, проте допис схожий на “заказуху” — все одно пересічний український уболівальник не спостерігає за чемпіонатом Мордору і геть близько не здогадується, з ким має справу. Біда в тому, що є ми. Гайда розбиратися.
“Йому роздають великі аванси і хороші перспективи”
Пане Ігорю, ви не могли б сказати, хто роздає? Білоруська пропаганда, яка готова розірвати Шкуріна за політичну позицію, чи російська преса, що сприймає нападника ходячим мемом? Вихованець “Витебска” склав непогану репутацію на батьківщині, проте подальші навколофутбольні перипетії докорінно змінили громадську думку. Щоб ви розуміли, картопляний чемпіонат перебуває на рівні Першої ліги, не більше — це те саме, що від умовного Руслана Черненка, представника “Агробізнесу” та найкращого голеадора першості, обов’язково розраховувати на бодай якісь звитяги. Зрозуміло, що УПЛ вимагатиме відповідну планку, однак обидва футболісти навряд чи здатні її гарантувати.
Взяти того ж Артема Мілевського, на якого молилися в Бресті — українець класно виконав роль плеймейкера, однак абсолютно нічого не показав в “Минаї”. В 2015-му газетярі респектували такому собі Нікіті Корзуну, вбачаючи в ньому реінкарнацію Хацкевича/Белькевича і де тепер цей хлопець? Заграв у “Динамо”? Ага, дзуськи.
Шкурін вистрелив у лавах “Энергетик-БГУ”, відзначився дев’ятнадцятьма влучними пострілами (як підсумок, очолив бомбардирський список місцевої Беларусбанк-лиги), після чого потрапив на радар брестського “Динамо”. Ціна питання — 95 тисяч доларів (солідна сума!), сторони потисли руки, однак неочікувано вигулькнув московський ЦСКА.
Трансфер стався з декількох причин: по-перше, “коні” оновлювали склад та шукали альтернативу Фьодору Чалову, по-друге, з лютого 2019-го білоруси позбулися статусу легіонера (як і заробітчани з Казахстану; Тайожний союз зробив свою справу), тож Ілля перестав займати належний слот.
По-третє, кандидатуру Шкуріна лобіював Віктор Гончаренко — співвітчизник Шкуріна, нині головний тренер “Краснодару”. Московський клуб торгував Ваґнера Лава, не домовився з бразильцем (ймовірно, через підйомні), тож в екстреному порядку шукав підсилення (та і те сумнівної якості; Лав хоча б довго варився у котлі РПЛ і міг на досвіді покласти залізобетонну “десятку”). У підсумку “червоно-сині” відвалили 500 тисяч євро і … вижбурнули їх прямісінько в трубу.
Пане Бурбасе, ви дивилися статистику, зафіксовану Шкуріним у стані ЦСКА? Білорус знаходився у команді дев’ятнадцять місяців, з’явився у стількох же матчах (651 хвилина), забив три м’ячі — проти “Тамбова”, “Хімок” та “Уралу” (представників нижньої частини турнірної таблиці, один з них взагалі помножився на нуль).
Вболівальники не те щоб пускали салюти, але зраділи: нарешті футболіст покинув Москву.
Звичайно, є частина ком’юніті, яка шкодувала: мовляв, керівництво клубу дало обмаль шансів.
Ну, це хибне враження: Шкурін отримав достатньо часу, щоб себе зарекомендувати з більш кращого боку; Фьодор Чалов переживає кризу з 2018 року, Адольфо Гайч, привезений із Аргентини, провалився, тож випала ідеальна можливість схопити удачу за хвіст. Ілля це зробив? Ні. Якщо на твоє місце запрошують Антона Заболотного, ще більшого генератора фотожаб, то це про щось говорить.
“Бесединский профайл” та борець з колорадським жуком
Співаковський напрочуд влучно охарактеризував Шкуріна — він дійсно схожий на Артема Бєсєдіна. Ілля не вражає швидкістю, типовий гравець карного майданчика, для якого спасіння — ривки на короткій дистанції та антропометрія (ріст 1.88; у Бєсєдіна — 1.85). Він залежний від партнерів, непогано виглядає на другому поверсі, може організувати “скидку” на добивання; втім, із завершальною стадією атаки все одно є проблеми — не вистачає гнучкості та пластичності.
Кладучи руку на серце, ми визнаємо, що Шкурін може скластися, як це сталося у епізоді з “Хімками”:
Проте йому куди зручніше простовбичити на “дальній” штанзі та дочекатися навісної передачі:
Дзюба-стайл, не інакше.
Єдине, що може врятувати Іллю в “Динамо”, то це його характер: що-що, а російська преса неодноразово відзначала працьовитість та скромність хлопця. Якщо він докладе необхідних зусиль, то, можливо, щось і покаже: не факт, що доросте до вологих мрій Ігоря Бурбаса, але в перспективі стане варіантом, готовим залатати дірки.
Принаймні ж поки що Шкурін “сирий” і його оцінка професійної придатності під сумнівом (зауважте, що про неї ніхто не говорить, білорус згадується у ЗМІ здебільшого через відмову виступати за національну збірну, поки його країною керує Аляксандр Лукашенко).
Тут теж цікава ситуація: футболіст продемонстрував позицію, що дуже похвально і правильно. АБФФ викликала Шкуріна, він відмовився, аргументував рішення і зустрівся зі шквалом критики (як і підтримки — реакція залежала від кількості хромосом у тих чи інших людей).
Переглянути цей допис в Instagram
Зрештою, диктаторський режим знайшов, куди натиснути: тепер Ілля — фактично персона нон ґрата у себе вдома та позбавлений пільг, які слугували відтермінуванням військової служби. Втім, пропаганда (та і нейтрально налаштовані вболівальники) крутять пальцем біля скроні: що ж ти відмовляєшся, козиряєш “понтами”, якщо не провів жодного поєдинку за команду? Хе.
Якщо узагальнити, то не чекайте від Шкуріна особливого сплеску. Він роботяга, якому слід стрибнути вище голови, щоб змусити реально про себе заговорити. Хтось зауважить: так уже забив перший м’яч — швецарському “Серветту”.
Ми відповідаємо: футболіст традиційно добре виглядає на зборах. Зрозумійте правильно: підготовчий процес кардинально відрізняється від реальних польових дій.
“Авансами” та “хорошими перспективами” тут не пахне — Іллю знають, як людину, що зрезонувала політичними переконаннями, а не грою на серйозному рівні. Навіть такому, який пропонує УПЛ.
