“Брутальний Футбол” з радістю повідомляє — один із найталановитіших футболістів свого покоління не просто нагадує про своє існування, а встав з колін і рухається вперед. Так, в 29 років, але краще за таких обставин, ніж ніколи.
13 червня 2014 року Маріо Ґьотце забив найвідоміший м’яч у своїй кар’єрі та зробив “бундестім” чемпіоном світу. На той момент “золотий хлопчик” німецького футболу відповідав присвоєному статусу: фантастичний старт кар’єри, дві “срібні салатниці” з “Боруссією” Дортмунд, приз “Golden Boy”, фінал Ліги чемпіонів (хоч і проведений в якості глядача на трибунах) та перехід в “Баварію” змушували захопливо присвистнути.
Звісно, не обходилося без негативу — півзахиснику постійно дошкуляли травми та хейтери, розчаровані трансфером в Мюнхен. Однак загалом в повітрі витав оптимістичний настрій: Маріо лише 22 роки, він повинен перерости незлагоди, все попереду. Поруч — Жузеп Ґвардіола, є висока ймовірність виграти не один трофей. Що може піти не так?
Сезон 2014/15 Ґьотце провів на достатньо високому рівні: взяв участь у 48 матчах, забив 15 голів та віддав 7 асистів. Зрештою, ігровий час (3362 хвилини) прямо вказував на те, що німець — гравець основи (більше зіграли Рафінья, Томас Мюллер, Жером Боатенґ, Роберт Левандовський, Хуан Бернат та Мануель Нойер).
В 2015-му практика помітно зменшилася і Фолькер Штрут, агент футболіста, накинувся на Ґвардіолу:
“Ґвардіола просто знищив Маріо. Він відчуває, що тренер не вірить в нього і водночас вимагає від нього бути ключовим гравцем, коли той з’являється на полі. Хотів би дізнатися, чому в клубі ніхто не встав на захист Маріо. “Баварії” дуже потрібна особистість на кшталт колишнього президента Улі Генеса” (станом на 2015-й функціонер перебував у місці позбавлення волі — прим. автора).
Генес не міг відповісти за очевидними причинами, зате в пресу кількома місяцями раніше вийшов Франц Бекенбауер, який натякнув, чий бік обере:
“Гьотце рухається і поводиться на полі як юний гравець. Програв єдиноборство і залишився стояти на місці. Так поводяться діти. У “Баварії” таке неприпустимо. Йому треба подорослішати”.
В липні 2016-го Маріо повернувся в Дортмунд, а в червні 2018-го дав наступний коментар:
“Технічно Гвардіола був найкращим тренером з усіх, з ким мені довелося працювати. Але у мене було відчуття, що він думає винятково про тактику, про схему гри, і холоднокровно викидає людей з обойми.
Я не відчував співпереживання з його боку. Для мене це було непросто, тому що я тільки пішов від Юрґена Клоппа, який за своєю манерою був більше схожий на футбольного батька. Пеп був його повною протилежністю”.
Ніхто не сперечається: Пеп — не подарунок і вміє перемелювати людей (ми навіть не здивуємося, якщо він сприймає футболістів через призму уявного симулятора, адже може дозволити собі практично будь-кого). Втім це не мало суттєвого значення — порівняння Ґьотце нагадувало слова ображеної дитини, якій дав копняка старшокласник.
Якби ми не знали контекст, то твердо сказали б: Маріо — егоцентричний невіглас, який втратив свій момент і опинився біля розбитого корита. Але це ж не зовсім так.
***
Переважна більшість людей не вміє радіти чужим успіхам. Ґьотце став вискочкою і дратував конкретний, морально бідний прошарок вболівальників: ще б пак, вчорашній тінейджер з такою легкістю підкорював вершини, що гріх не зціпити зуби та не розбити монітор.
Коли стало зрозуміло, що Маріо не “вивозить” рівень “Баварії”, почалося відверте глузування. Очевидна проблема лежала на поверхні: травми. Це розуміли всі, але вперто пропускали Маріо через емоційну м’ясорубку: мовляв, він невдаха, який за першої можливості прибіг додому, в ту саму зону комфорту. Навіть не в “Ліверпуль”, куди його кликав Клопп; чому б не спробувати нове середовище, спробувати перезавантажитися там, де тебе менше знають?
“Я вирішив, що з “Боруссією” мої шанси досягти успіху в Лізі чемпіонів набагато вищі, ніж з “Ліверпулем”, тому і відмовив Юргену Клоппу”,
пригадав плеймейкер в квітні 2021-го.
Як тут від істеричного реготу не валятися під столом та не строчити гнівний коментар? Лох! ЛО-ША-РА!
А тепер ще раз: Маріо киснув під тягарем нескінченних пошкоджень. Якщо порахуєте, то вжахнетеся: більше 30 травм різної важкості, внаслідок яких виконавець пропустив 713 днів, або ж 111 матчів! Скільки це повноцінних сезонів? Два-три?
“Боруссія” не спішила виносити на люди страшну правду, але в березні 2017-го чутки підтвердилися: півзахиснику діагностували м’язову міопатію. Скажімо так: цей недуг не побажаєш навіть ворогу. Прикро усвідомлювати, що в когось через спадковість і порушений метаболізм поступово атрофуються м’язи, з’являються судоми і “падає” вага. Процес малоконтрольований, і як в такому випадку тренуватися, підтримувати форму і ігровий тонус? Коли відмовляють ноги — твій головний інструмент?
Ханс-Йоахім Ватцке звернувся до публіки:
“Впевнений, що деякі люди тепер повинні вибачитися”.
Критика вщухла, писанина, в якій стверджувалося про пекельний конфлікт між Томасом Тухелем і Ґьотце, полетіла в смітник. Що тут говорити, якщо допущені помилки визнав Лотар Маттеус — видатний екс-захисник частенько кидається різкими заявами, а Маріо ніколи не жалів.
“Його гру було варто оцінювати, враховуючи проблеми зі здоров’ям, але я про них не знав. Це важке випробування для хлопця,”
пояснив володар “Золотого м’яча”-1990.
Сам Ґьотце підсумував виниклі труднощі так:
“Для мене пекло — це не мати можливості грати в футбол. Коли я був молодий, то не цінував те, що мені дає життя. А коли захворів, то все майже минуло. Коли мені поставили діагноз “порушення обміну речовин”, то багато хто вирішив, що це кінець моєї кар’єри. Але я повернувся. Я був на вершині і був на дні. Не знаю, куди приведе ця подорож, але я просто хочу сказати, що я щасливий знову насолоджуватися футболом”.
Перенавантаження в 17-18 років, власні амбіції, дещо відірвані від землі, тиск преси, розмови поза спинами і міопатія в якості вишеньки на торті — достатньо факторів, щоб зламати.
“Коли мені було 17-18 років, і я не викладався на тренуваннях на 100%, Клопп міг бути страшенним. Він підбігав до мене і кричав прямо в обличчя. Я навіть не можу перекласти з німецької, але ви знаєте, як він каже, скрегочучи зубами: “Тобі потрібно діяти з пристрастю! Потрібно викладатися більше! Давай, чорт!”.
Ґьотце досі не здоровий на сто відсотків, але зробив низку важливих кроків, щоб знову засяяти — зараз він в ПСВ і радіє життю. Як йому це вдалося?
***
Влітку 2020-го Маріо виявився непотрібним “джмелям”: Ерлінґ Голанд пахав немов кінь, тож у Люсьена Фавра відпала потреба у класичній “дев’ятці”. Тренер вчинив мудро і відверто поговорив з гравцем:
“Зараз ми граємо за схемою 3-4-3. Я розмовляв з Ґьотце, ця система йому не підходить. Потрібно було сказати правду. Той же Брандт може грати на різних позиціях в різних схемах. Це говорить про якість гравця. Мені це дуже подобається, тому що наявність такого гравця дає більше можливостей з точки зору тренера”.
“Боруссія” не тримала Маріо, бо той не приносив найважливіше — результат. Впродовж чотирьох сезонів виконавець був залучений до 103 ігор, в яких зафіксував скромний доробок — 14 голів та 17 асистів.
В кінці серпня 2020-го Ґьотце став вільним агентом. Велися розмови про “Ліверпуль”, “Баварію” (Флік збирався розширити лаву запасних), “Вест Гем Юнайтед”, “Герту”, “Кельн” і ще з півтора десятка команд. В жовтні півзахисник зробив остаточний вибір — на користь ПСВ.
Знаєте, ми б не писали цей матеріал, якби не здивувалися новинам, які заполонили Нідерланди: Ґьотце не просто воскрес, а ще й підписав контракт до 2024 року. Погодьтеся, мало хто б хотів мати справу з футбольними інвалідами і навряд чи б пропонував довготривалий договір.
Пошук відповідей на резонне питання показав, що Маріо живіший всіх живих. Він ще не до кінця оговтався від міопатії, але в хороших кондиціях (за винятком травми пахвинної ділянки в січні-лютому 2021-го). В розіграші 2020/21 Ґьотце з’явився в 25 зустрічах та записав до активу 13 результативних дій, в нинішньому — 10 появ, 4 м’ячі та 3 асисти! Причому німець вирішує конкретні завдання: в кваліфікації ЛЧ допоміг розтрощити “Ґалатасарай” (дубль і передача) та “Мідтьюлланн” (гол), а в Суперкубку Нідерландів принизив “Аякс” (четвертий цвях, забитий у домовину “аяксидів”).
Ґьотце виглядає розкуто і впевнено. Зрозуміло, на це є причини. Звичайно, вболівальницьке ком’юніті скаже, що Ередивізі — не Бундесліга, а колгосп, де заграє кожний. Це правда, але частково: ліга славиться своїм перекісом на користь атаки, однак це не заважає їй йти сьомою в таблиці коефіцієнтів УЄФА і скоса поглядати в бік Франції. Досить жити шаблонами, закріпленими в голові десять років тому.
Маріо пішла на користь зміна загальної атмосфери. В одному з перших інтерв’ю він сказав прямо:
“Я — людина почуттів”.
Хлопець потрапив у середовище, де на нього не дивилися як на зламаного олов’яного солдатика, а сприйняли у ролі повноцінної бойової одиниці.
Тут слід подякувати Роджеру Шмідту — німецькому спеціалісту, відомому по співробітництву з леверкузенським “Баєром”. Роджер, охочий до гри через фланги та центр поля, шукав універсала, здатного потягнути вимоги (ну і клуб, тримаючи в голові ковідні часи, не збирався тратити великі гроші).
“Він має дар покращувати своїх товаришів по команді. Ми ведемо його до найкращої форми, він стане найкращим. Він — лідер, який веде за собою”,
резюмував Шмідт.
“У мене були приємні бесіди з Роджером і я всерйоз задумався про переїзд до Нідерландів. У мене було багато пропозицій, але я людина емоційна і сам приймаю рішення. Я готувався до зовсім іншого виклику і знайшов його тут, в Ейндховені”,
додав Ґьотце.
Маріо неодноразово говорив, що йому потрібна ось ця футбольна сім’я, яка колись була у Дортмунді. Рахуйте, що він Домінік Торетто, який без своїх не такий вже й грізний. Схоже, він знайшов нову родину в Нідерландах; з ним не мали часу панькатися Ґвардіола та Тухель, Бош і Штеґер були статистами, а Люсьен Фавр застав Ґьотце зламаним і чесно вказав на двері.
