Сьогодні в рубриці «Зірки 90-х» пост про одного з найтитулованіших і найкращих флангових захисників в історії футболу.
Герой цього матеріалу народився у невеличкому французькому містечку Сен-Жан-де-Люз 9 грудня 1969 року в сім’ї столяра, за національністю він баск. Баскійські корені зумовили перший курйоз у житті майбутньої зірки світового футболу – хлопчика назвали Бішенте, однак в ті часи на території Франції з політичних причин відмовлялись реєструвати баскійські імена, тому батьки Бішенте переінакшили його ймення на французький манер – Венсан.
Забігаючи наперед, скажу, що вже в дорослому віці, Лізаразю в судовому порядку «повернув» собі автентичне ім’я.
Юний баскійський француз Венсан/Бішенте/Біксант захоплювався футболом, і це захоплення привело його в клуб «Бордо». З 1984 року Лізаразю почав грати у молодіжній команді «жирондінців». Спочатку він награвався на позиції форварда, однак тренери помітили фізичну витривалість та працьовитість Біксанта, і враховуючи невеликий зріст юнака, вирішили перекваліфікувати його у лівого захисника. З 1988-го Лізаразю став гравцем основи клубу.
В сезоні 1991/92 «Бордо» виграв французьку Лігу 2 та отримав підвищення у Лігу 1. У складі молодої команди «жирондінців» під проводом тренера Ролана Курбіса почали виблискувати зірочки Біксанта Лізаразю, Крістофа Дюґаррі і новачка клубу Зінедіна Зідана.
У 1996-му році «Бордо» дійшов до фіналу Кубка УЄФА. У вирішальному матчі «Ліза» (саме таке прізвисько Лізаразю отримав в команді; наголос на другому складі) разом з одноклубниками поступився мюнхенській «Баварії».
Про цей матч у мене не надто приємні спогади, адже це єдиний фінал, який я програв. Ми поступались, але я до кінця вірив, що зможемо відігратись, у нас була команда переможців – Зідан, Дюґаррі, Дютуель
Всього за «жирондінців» Лізаразю відіграв вісім сезонів і відзначився 23-ма голами у 272-х матчах.
Після того, як «Бордо» наробив шуму в єврокубку, лідерів команди розібрали інші європейські клуби: Дюґаррі перейшов до «Мілану», Зідан поїхав у «Ювентус», а Лізаразю став гравцем «Атлетика» з Більбао, за який відіграв один сезон. До слова, Лізаразю став першим із небагатьох легіонерів клубу, який сповідує політику залучення до складу команди виключно басків.
У наступному сезоні Ліза перейшов до складу мюнхенської «Баварії», в якій йому судилось здобути більшість своїх титулів і звання одного з найкращих захисників в історії футболу.
В той час «Баварія», або як її називали «ФК Голлівуд», стала гегемоном у Німеччині і потужно виступала у Європі. У період з 1998-го по 2003-й роки баварці чотири рази поспіль здобували «золото» Бундесліги, тричі здіймали над головою Кубок Німеччини. В ці успіхи значним був і вклад невтомного лівого захисника «Баварії», Лізаразю став одним із ковалів чемпіонських звершень мюнхенського суперклубу.
Про своїх колег у чемпіонській команді Ліза розповідав таке:
«Баслер був неймовірно талановитим, технічним, швидким, володів потужним ударом, але надто багато пив. Він не поводився як профі. Кан і Еффенберґ грали як машини, вони випромінювали сильну енергію. Також мені дуже приємно було грати із Зе Роберто зліва. Найтехнічнішим гравцем тої «Баварії» вважаю Мехмета Шолля».
В сезоні 1998/99 року «Баварія» майже випустила з своїх рук Кубок європейських чемпіонів (про перипетії фінального протистояння із «Манчестер Юнайтед» нагадувати, мабуть, не варто).
У 2000-му році серйозну зацікавленість у придбанні Лізаразю висловлював «Манчестер Юнайтед», але керівництво клубу і тодішній тренер мюнхенців Оттмар Гітцфельд навідріз відмовились обговорювати можливість трансферу. А вже через рік Ліза із партнерами таки тріумфував в Лізі чемпіонів, здобувши довгождану перемогу в найпрестижнішому клубному турнірі Старого Світу.
В період своїх виступів за «Баварію» Лізаразю став учасником конфлікту із баскійською сепаратистською організацією ЕТА, яка надсилала Біксанту письмові вимоги з погрозами. Баск за національністю, Ліза виступав за збірну Франції та грав за кордоном, тож сепаратисти повважали його «національним зрадником» і намагались змусити платити так званий «революційний податок» — віддати всі зароблені кошти за виступи на «чужині» на потреби революції.
Незадовго до цих подій сепаратисти ЕТА в Більбао вбили голову Спілки підприємців, який відмовився платити такі побори, тож Лізаразю, хвилюючись за життя та здоров’я себе і своїх рідних, найняв особисту охорону собі та членам своєї сім’ї.
У 2004-му році, Біксант Лізаразю, трохи втомлений травмами, звільнив місце для молодого і суперперспективного Філіпа Лама, а сам перейшов до «Олімпіка» з Донецька Марселя. Ліза відіграв за французів один сезон, і навіть планував завершити кар’єру після закінчення виступів за «Олімпік», але знову нагодилась пропозиція від «Баварії».
Я був дуже щасливий, коли дізнався, що «Баварія» хоче знов мене бачити. Я зустрівся із партнерами і склалось враження, ніби я й не покидав Мюнхен. Для мене повернення до «Баварії» – це як виклик для професійного футболіста, і я планую здати цей екзамен на «відмінно»
Останній сезон в «Баварії» і загалом професійній кар’єрі Лізаразю дійсно став екзаменом на «відмінно» — Ліза здобув ще одне чемпіонство країни (шосте у його послужному списку) та кубок Німеччини (всього таких у нього чотири).
Весь цей сезон французький ветеран відіграв із номером «69» на спині. На запитання про мотиви вибору такого оригінального номера, Біксант відповів: «Насправді, все дуже просто. Мою улюблену «трійку» зайняв Лусіо, тож я обрав символічний номер «69» — я народився у 1969-му році, зріст мій 1 м 69 см і вага – 69 кг».
У національну збірну Франції Лізаразю почали запрошувати з 1992-го року. Біксант брав участь у Євро-96, де французи дійшли до півфіналу. У складі збірної Франції здобув усі найбільші світові трофеї – став чемпіоном світу 1998-го року, чемпіоном Європи 2000, володарем Кубка Конфедерацій 2001.
Всього відіграв за «галльських півнів» 97 матчів, забив 2 голи.
Лізаразю зберігає усі футболки суперників, із якими обмінювався після матчів.
Їх у мене більше п’ятиста. Наче скальпи індіанців.
Після завершення кар’єри футболіста Лізаразю не покинув заняття спортом, але дещо змінив спеціалізацію – трохи займався бразильським джіу-джитсу і в 2009-му році навіть став чемпіоном Європи у своїй віковій категорії.
Крім petardas. цього, Біксант спробував свої сили і в скелетоні і навіть мав за мету виступити на Зимових Олімпійських Іграх 2006-го року.
Також Лізаразю очолює екологічний благодійний фонд, який займається питаннями захисту моря, захоплюється серфінгом, разом із своїм братом неодноразово сідлав хвилі Атлантичного океану. Крім того, захоплення Біксанта морською стихією виразилось дуже своєрідно – свого сина він назвав Чіміста (у перекладі з баскійської «ураган»), а доньку – Ва́йна (що значить «висока хвиля»).
Зараз Ліза працює експертом і коментатором на французькому телебаченні. Також веде свою спортивну колонку в L’Equipe і передачу на каналі TF1, його гостями вже встигли побувати Арсен Венґер, Зінедін Зідан, Тьєррі Анрі.
Навіть по завершенні кар’єри гравця Біксант Лізаразю залишається невтомним і по-спортивному голодним до нових звершень. Хтозна, можливо колись його ім’я з’явиться в списках найвидатніших серфінгістів чи борців джіу-джитсу. А славу і репутацію одного з найкращих захисників в історії футболу він уже здобув.