Того хорошого літнього дня, три парубки у розквіті сил (брутал, лисий і кепка) з Калуша пробивали “виїзд” до Львова на матч Україна 3:0 Люксембурґ.
Виїхали близько 11 години дня у славній “собаці” Калуш – Львів з пересадкою у Стрию. До нашої електрички прикріпили три вагони плацкарту, у якоми ми добрались до пересадки без проблем та з комфортом, намагаючись позаряджати в середині. У Стрию нарешті на нас чекали проблеми, ну куди без них? На нас чекала електричка вже переповнина в яку ми і “вписались” і стояли до самого Львова, як огірки в банці. Моментами було весело:
– бійка в тамборі
-малий, якого закачувало, і який облював вікно електрички
-дівчата які підсіли в одних трусах, прямо з озера в нашу тарандайку.
Львів зустрів нас сонячно. Пробивши квитки на матч, Ми вирушили до Оперного театру, де мали намір закинути шось у шлунок. Сталося так, як гадалося. Після чого всі дружньо пішли на 3А. Ох і пекло там було. Перегруз у 2 тони. Жара у градусів 40. Всі на футбол. Всі течуть. Мужики від жари, а дівчата від Сергія, той що кепка.
На “Арені Львів” сьогодні ажіотажу не буде. Як пізніше оголосив диктор по стадіону, 21 600 уболівальників. Правда, фан-сектори були закриті. Але про це згодом. Покрутившись біля Арени, запитали наших славних “міліціонерів” чи не можна перелізти через паркан, бо не всі мають квитки, на що ці відповіли “ну та певно”, зразу видно, що хлопці з бойківщини.
Зайшовши на стадіон я зрозумів, що фан-сектору сьогодні не буде. Але ні, це не варіант. Перелізши через паркан я опинився на секторі А11, на який не пускали без квитка на сам сектор. Там вже збиралась певна кількість людей, які хотіли пошизіти цього славного вечора. Так і вирішили. Сьогодні фан-сектор на А11. Ібо хлопці приїхали з Калуша, Луцька, Києва, Луганська, щоб просто посидіти на кріслах? Ні. Не для нас такі справи. Зібравшись до купи нас спочатку було біля 50 чоловік, на що правоооронці разом зі стюардами відреагували негативно і хотіли нас звідти вигнати. Підійшли серйозні люди у формі “Донбас Арени” і почали читати свої права, на що почули культурні відповідь: “тут Вам не “Донбас Арена” пи***йте звідси. Ми сьогодні уболіваємо без піро та правопорушень, бо це не в наших інтересах, тому що вже у вересні хочемо прийняти братів білорусів саме тут у Львові – так я йому і пояснив”. Відрегував він об’єктивно, бо зрозумів, що нема смислу шось доводити. Після цього ми пустили якись заряд, щоб решта хлопців з ультрас зрозуміли, де сьогодні по-справжньому підтримують збірну. Через декілька хвилин нас стало у два рази більше. Прийшов Гладік, пояснив, що до чого і пішов. Всі погодились, що сьогодні не палимо, а просто женемо Збірну вперед – всіма силами.
Матч розпочато. Сьогодні заряджали рівняни, хохли та брутальний футбол. З самого початку від нас летів заряд за зарядом, не зважаючи на дуже гарячу погоду. Інші не встигали віддихуватись, як хтось з нас, вже заряджав шось нове. У першому таймі наші грали паршиво, але ми затягували, як тільки могли. Недорозвинута “кузьма” сьогодні освистувала наших хлопців, які відстоювали честь України на футбольному полі. Це просто жах. Червону руту, вони не співають, бо важко відірвати сраку від крісла. Це позор. Кузьма сьогодні була просто на “висоті”. Жах. Під час свисту під кінець першого тайму, ми заряджаємо на всю глотку: УКРАЇНА, УКРАЇНА, УКРАЇНА, і саме в цей час нас ловлять оператори матчу, бо свист знімати було би якось не правильно.
На другу половину гри наші козаки вийшли вже більш налаштовано. Якщо пам’ятаєте, то у Люксемрубґу Ми також провалили перший тайм.
Ну і погнали наші городських. Знову заряд за зарядом. Підтянулись ще люди, і ГООООООООЛ, ми попереду 1:0. Голий торс, як блискавка, бо було дуже жарко і всі хотіли вже роздітись, але чекали на гол від хлопців. Шиза, двіж, Збірна України. Погнали далі. Підтягуються ще люди. Завітала на сектор і Анюта Тесленко (AHAVA), звільняти нас від стюардів і правоохоронців, але було вже пізно. Ми вже самі справились. Побачишви таку жінку на секторі, хтось зарядив: “Покажи фанатам сиськи гей-гей”. На що Анюта відреагувала негативно, в тому смислі, що не показала. Ми продовжуємо садити голос і на цій ноті рахунок стає 2:0. Тащііііі. Червона рута пішла, А коса у дівчини райдуга, в нас все чудово, кузьмічам бачу взагалі пофіг на все це. Пиво, сємки, і футбол під дудки – форева. Ну і Бог з ними. Не хочу пригнічуватись, йдемо далі. А далі у нас 3:0 і перемога!
Подякувавши . один одному за сьгоднішній двіж, ми розійшлись у різних напрямках, але зустрінемось, ще і не раз.
Я з друзями пішли в Ашан, а звідти прямою маршруткою на ЖД Вокзал, де за 10 хвилин, я вже вписався на потяг до Тернополя разом з фанатами “Ниви”. Славні такі хлопці. До екзамену ще декілька годин. Всім дякую за увагу. Всім миру. Вибачайте, якщо шось не так. Зустрінемось.
