Його футбольний шлях як гравця, а потім і тренера видався тернистим. Масштаб особистості визначається величиною проблеми, яка здатна вивести із себе. Ось акурат Пеп і був такою особистістю. Він — величина сучасності, який звик перемагати та здобувати трофеї з привабливим атакувальним футболом.
Враховуючи список досягнень Ґвардіоли як гравця, так і тренера, може здатися, що за його плечима повноцінна футбольна кар’єра (особливо, перебуваючи у ролі наставника команди). Адже більшість коучів за все життя не досягли стільки, скільки він у 50 років. Тому є відчуття, що його головні досягнення ще попереду. Якщо він сам, звісно, не втомиться
“Ніколи не думав хлопчиком, що буду грати за “Барселону”. Ніколи не думав, що потім буду тренером і з усмішкою згадуватиму, як вигравав чемпіонське звання. Ці емоції, цю атмосферу, цю магію не забуду ніколи!”, – згадував Ґвардіола.
Від провінційного гравця до зірки футболу
Його сьогоднішня тренерська кар’єра змусила забути більшість, яким він був футболістом. Коли Ґвардіола грав, йому вже тоді всі пророчили велике тренерське майбутнє. Хосеп грав на позиції руйнівника, при цьому був класним творцем.
Жузеп (Пеп) Ґвардіола (транскрипція з іспанської — Хосеп Ґвардіола) родом з провінції Барселона, містечка Санпазо. В дитинстві його кумиром був Мішель Платіні, а з тринадцяти років, навчаючись в академії каталонського футбольного клубу “Барселона”, подавав м’ячі на матчах головної команди.
В 1990 році Ґвардіола дебютував за основну команду в матчі проти “Кадісу”. Потім провів ще чотири поєдинки та був відправлений у дубль за невиразну гру. Через певний час йому знову дали шанс, яким він повністю скористався.
Дуже скоро Хосеп став не тільки ключовим гравцем “Барселони”, але і символом клубу. Вже в 1992 році Пеп підняв над головою Кубок Чемпіонів. До речі, в тому ж самому році в Барселоні відбувалися Літні Олімпійські ігри. Ґвардіола був прибічником незалежності Каталонії, тому багато прихильників цієї ідеї постійно закликали Пепа публічно озвучити свої політичні переконання. Знаючи, що до фіналу Олімпійських ігор на “Камп Ноу” готуються акції протесту, Ґвардіола зробив розумно – звернувся до каталонців і попрохав їх підтримати не Іспанію, а саме команду. Як результат – все пройшло чудово. Пеп відмітився двома гольовими передачами, Іспанія перемогла у фіналі Польщу. Король держави був задоволеним. Ґвардіола не займав позиції, він просто слідував логіці.
А ось ще цікавий випадок. В 1994 році, коли Ромаріо після чемпіонату світу все ніяк не міг доїхати до Барселони, Ґвардіола був єдиним, хто відкрито підтримав тодішнього тренера команди Кройфа і розкритикував бразильця. В результаті Ромаріо вже скоро прибув до команди.
В 1997 році Хосеп Ґвардіола отримав серйозну травму, яку одразу не змогли вірно діагностувати. В результаті лікування, він зміг повністю відновитися тільки в середині наступного сезону. Але пішли чутки, що це все відбулося через конфлікт Ґвардіоли та тренера команди Луї ван Гала.
В кінці 2000-х ван Гал зізнавався, що прибрав Пепа заради Хаві. В той самий час голландець уточнював, що прибрав його не для того, щоб він закінчив кар’єру, а щоб Пеп міг прокачати свої тренерські задатки. Йому тоді було 29 років.
Водночас в керівництві “Барси” відбувалися інші події. Президент каталонців став сумніватися у Ґвардіолі. А до того ж хтось почав розпускати чутки, що його загадкові травми пов’язані зі СНІДом, який нібито був виявлений у нього. Ніхто із керівництва клубу не захистив Пепа від подібних речей, як наслідок подібна токсична атмосфера
У зв’язку з цим пригадується іще один випадок, коли восени 2000-го року, після переходу до “Реалу”, приїхав грати на “Камп Ноу” Фігу. Звичайно, його освистав увесь стадіон. Заради своєї ж безпеки португалець не подавав кутові у тому матчі. Коли закінчився поєдинок (“Барса” тоді виграла 2:0), Ґвардіола був єдиним з гравців “Барселони”, хто підійшов до Фігу та обійняв його.
Через пів години після офіційної заяви про те, що Ґвардіола залишив каталонський клуб, у його агента просто димів телефон: “Інтер”, “Мілан”, “Манчестер Юнайтед” та інші топові клуби хотіла його бачити у себе. Але Пеп вибрав “Ювентус” і підписав з клубом попередній контракт. Щоправда, згодом “Юве” його теж кинуло. Невдачі у сезоні коштували тренерському місцю Анчелотті, та й у самому туринському клубі почалися певні перестановки. Врешті-решт, під кінець трансферного вікна Пеп перейшов до “Брешії”, де грала жива легенда італійського футболу Роберто Баджо. Але і там не склалось: через декілька тижнів у Ґвардіоли знайшли допінг в крові. Почалася нова глава в його футбольному житті – доведення невинності. Ґвардіола хотів закінчити свою кар’єру, але заспокоївшись і поспілкувавшись зі своєю дружиною, він вирішив битися за своє ім’я.
Пеп обнишпорив весь інтернет, дізнався, чи були інші схожі ситуації. Наймав лікарів, адвокатів та слідчих. В кінцевому результаті італійська федерація впаяла Пепу бан на 4 місяці, а вже через місяць римську лабораторію, яка виявила допінг у футболіста, закрили зі скандалом, виявивши сотні порушень, серед яких антисанітарія і кокаїн на столах.
Коли закінчилася дискваліфікація, Ґвардіола яскраво відіграв кінцівку сезону і знову привернув до себе увагу з боку ТОП-клубів. В результаті він опинився в римській “Ромі”, але не зовсім за згодою головного тренера Фабіо Капелло (Ґвардіолу хотів бачити президент клубу). Звичайно, коучу це не сподобалося і він посадив Хосепа на “банку”, не дивлячись на його талант та досвід. За пів року каталонець зіграв 6 матчів, та й то, в основному виходячи на заміну. Це змусило Пепа узимку 2003 року попроситись назад до “Брешії”. Після неї у житті Пепа були Катар, а згодом Мексика, де у 2006 році він завершив кар’єру гравця. Проте не завершив свою допінгову справу.
Спершу наш герой програв апеляції та отримав 7 місяців тюрми на той час прийом допінгу був кримінальним порушенням), які відбув умовно. Але у 2007 році його давній друг (іспанський ватерполіст) Мануель Естіарте подзвонив йому і розповів про нове дослідження вчених. Як виявилося, людський організм може самостійно виробляти до 9 нанограмів забороненого препарату нандрогона на 1 мл сечі. Це стало фундаментом захисту Пепа. У 2007 році впертий каталонець, який не забув справу честі, таки виграв чергову апеляцію, а у 2009 році Федерація футболу Італії визнала його повністю невинним. До речі, у тому ж році “Барселона” під його керівництвом зробила требл.
За всі ці роки Пеп не припиняє битися за своє добре ім’я талановитого тренера, адже свою боротьбу за гравця він вже виграв.
Пеп та його тренерська кар’єра: від фізрука до професіонала
За 13 років на тренерському мостику багато чого змінилось. Якщо раніше він починав хвилюватися стосовно недільних поєдинків вже в четвер, то зараз надає більше уваги сім’ї та особистому життю. А у робочий процес включається тільки в п’ятницю – суботу.
Бувши капітаном “Барси” Ґвардіола вже вчився керувати командою, осягав ази тактичного мистецтва. Він вже прекрасно бачив себе в тренерській кар’єрі й тому відправився до Італії, щоб подивитися на футбол по-новому і навчитися іншому стилю гри, зрозуміти його (в 90-х та на початку 2000-х чемпіонат Італії вважався одним із найсильніших у світі). Адже Пеп вважав, що тренер з односторонніми поглядами – приречений на невдачу.
Потім був Катар, де Ґвардіола аж ніяк не догравав, а якраз таки потихеньку вчився керувати командою. Далі його перехід в Мексику став деякого роду звичайнісінькою практикою. Пеп вже вчився на тренерську ліцензію й практично безкоштовно відправився в “Дорадос де Сіналоа”, де став помічником тренера на фубольному полі (відіграв десяток матчів).
Ще не будучи коучем, Хосеп мав багаж досвіду й знань. Він вчився у полях, але важко сказати, що його праця була спонтанною, скоріше навпаки, продуманою до дрібниць.
Після закінчення футбольної кар’єри Хосепа звали до “Барси”. Але знаючи його лідерські навички, йому пропонували очолити клубну академію. Ґвардіола вибрав замість цього тренерську роботу в третьому іспанському дивізіоні, очоливши “Барселону-Б”.
Ще один важливий фактор, який вплинув на його подальшу тренерську долю – Йоган Кройф. Саме з ним іспанський спеціаліст завжди радився, саме його ставив собі в приклад протягом всього свого шляху. Адже Пеп не був обраним, таким зробив його шлях.
Роки Ґвардіоли могли не наступити так рано в “Барсі”. Після тріумфального сезону Райкарда (2005/2006) команда почала тріщати по швах. Всі це бачили й керівництво клубу почало шукати заміну. Були варіанти з Моурінью і Вальверде. Але все-таки вибрали Ґвардіолу.
Райкард ділився з Пепом своїми напрацюваннями, часто кликав його на свої тренування. Тож логічно, що коли іспанець прийшов до команди та почав її перебудовувати, йому було це робити не так важко. Він все це вже переживав, але в менших масштабах. Хосеп знав проблеми зсередини та мав план їх рішення. При ньому заграло багато молоді, оскільки він знав її “від і до”.
У своїй роботі Ґвардіола зробив акцент на дисципліну, готовність беззаперечно виконувати його завдання та жертвувати собою на благо команди. Саме тому Пепу довелося вигнати Рональдінью та Деку, а потім і Ето’О з Ібрагімовичем.
З іншої сторони, на ключові позиції в “Барселоні” вийшли Мессі та Іньєста, які ідеально вписувалися у композицію гри. Головними ідеями Хосепа був постійний контроль м’яча, короткі передачі та безперервний рух гравців. Це не просто ускладнювало захисні рухи суперників, але і вимотувало їх. Крім того, підопічні Ґвардіоли повинні були розташовуватися максимально вище на чужій половині поля, щоб моментально вступати у пресинг при втраті м’яча. На контроль “смугастого” Пеп відводив для своїх футболістів 5-6 секунд, після чого вони повинні були повністю перелаштовуватися.
Каталонський гранд з Ґвардіолою пережив свої найкращі періоди в історії. Але на тлі всіх тріумфів, у Пепа накопичилася помітна втома. Ті 4 сезони (2008-2012) він фанатично був відданий роботі, тому попросту перегорів морально та фізично. Крім цього, Ґвардіола вважав, що вичерпав себе в “Барселоні” і йому потрібен новий виклик. Після річної перерви, таким викликом стала мюнхенська “Баварія”.
Своїми тренуваннями Ґвардіола дав зрозуміти гравцям клубу, що їм не вистачає інтенсивності роботи з м’ячем. Для Хосепа було важливо, що Роббен або Рібері можуть зробити швидкісний рейд. Він вимагав від гравців безперервного переміщення “смугастого” та постійної динаміки. В результаті нова команда Пепа почала грати в контроль м’яча. Але повторити успіхи “Барселони” на чолі мюнхенського клубу йому так і не вдалося (три чемпіонства, але провали в 1/2 фіналах ЛЧ).
Наступним місцем роботи стала АПЛ. Він хотів там працювати із самого початку кар’єри. Ґвардіола отримав найважчий виклик у своєму житті, адже крім фактора незвичних футбольних реалій, він очолив команду, яка ще не вважалася гегемоном як “Баварія” в Німеччині. В перший сезон його контроль м’яча виглядав не ефективно навіть на тлі аутсайдерів.
Хосепу одного року без трофеїв вистачило, щоб врахувати всі англійські реалії. Як результат, “Манчестер Сіті” ставав чемпіоном двічі поспіль, у 2018 та 2019 роках, додавши до них три Кубки Ліги, два Суперкубки та Кубок Англії.
Каталонський мотиватор
Ґвардіола вважав, що у будь-якій грі психологічний компонент є одним із найголовніших. Пеп, роблячи перші кроки у своїй тренерській роботі, дуже креативно підходив саме до цього компоненту. Так, наприклад, для мотивації гравців перед фіналом Ліги Чемпіонів — 2009 він попросив свого помічника змонтувати відео, яке складалося б з трьох головних частин: кадрів усіх футболістів (навіть резервістів), але без тренерів; епічних моментів з фільму “Гладіатор” та арії “Турандот” у виконанні Лучано Поваротті. Пеп продемонстрував це відео гравцям і нічого їм не сказав у роздягальні. В “Манчестер Юнайтед” шансів тоді не було.
А ось ще приклад із цієї ж серії. Був звичайний поєдинок “Барселона” – “Малага”. Пеп вирішив, що футболісти мляві і їх треба зарядити. В роздягальні він показав гравцям документальний фільм про іспанського альпініста Ачоа, який розбився, спускаючись з гір. Його брат та ще чотирнадцять сміливців пішли рятувати альпініста і знайшли його мертвим. Мораль була така – що всі один за одного, головне тримати командний дух. До 84 хвилини “Барса” не могла забити, оскільки гра не клеїлася, однак каталонці відскочили завдяки результативності Мессі.
Мотивація за допомогою кіно – дуже спірна, але Пеп її часто використовував. Нинішній Ґвардіола не зловживає цими фільмами. Якщо щось і демонструє – то це короткі кліпи.
Втім, були випадки, коли Пеп вигравав чемпіонство без демонстрацій усяких відео, завдяки іншому мотиваційному способу. Сезон 2018/2019. “Ліверпуль” випереджає “Сіті”. У кінці січня “МС” в додачу програє “Ньюкаслу”. Після тієї поразки Хосеп перестав вірити в чемпіонство. На його місці інший тренер, напевно, “поплив” би і більше не розраховував на золоті медалі АПЛ. Що зробив Пеп? Він не став дивитися матч головного конкурента (“Ліверпуль” – “Лестер”). Замість цього наставник пішов в театр, щоб відпочити душею і забути про футбол. Ґвардіола зрозумів, що не потрібно зациклюватися на футболі. Після цього він сказав своїм гравцям таку річ: “
Ми сконцентровані під час тренувань, під час матчів. Але ми виходимо з бази, зі стадіону і ми не думаємо про футбол”.
Пеп і справді взяв сам для себе це правило. Не чекати, поки “Ліверпуль” програє, просто самим перемагати та не думати про те, хто там попереду. У тому сезоні “Сіті” все вигравав та вигравав, а “Ліверпуль” втрачав очки і “Манчестер Сіті” прийшов до фінішу першим, випередивши “мерсисайдців” на один пункт.
