У футболі, як і в кожному виді спорту є герої, які своєю грою і досягненнями навічно закарбували себе в людських серцях. Їх слава буквально закладена в часову капсулу і навіки пов’язана зі світлими згадками про минулу “золоту” еру.
Ференц Пушкаш – людина, яка навічно пов’язала своє прізвище зі Світовим футболом. Досі, крім нього, ще ніхто не забивав чотири голи в фіналі будь-якого європейського кубку. Унікальний футболіст, який попри примхи долі, жорстоку тоталітарну систему та всебічне визнання, зумів стати тим, ким хотів і мав бути.
Для когось він залишається зрадником, для когось – героєм. Але людина завжди має право на вибір. І Пушкаш його зробив.
Футбол з молоком. Від дитинства біля стадіону до ФК “Кішпешт”
Ференц Пушка (Ференц Пурцельд) народився 2 квітня 1927 року в передмісті Будапешту – Кішпешті.
Сім’я Пушкаша жила поряд зі стадіоном, тому з вікна кухні хлопець міг частенько дивитися футбол. Для малого Ференца ця гра була більше за життя. Прибігаючи зі школи, він кидав портфель, відрізав собі велику скибку хліба, яку намазував смальцем і посипав цибулею, брав м’яч і біг на поле.
Щоб ви розуміли, на той час справжні футбольні м’ячі для малечі – це було із роду фантастики. Тому дітлахи їх робили з жіночих панчох, в які утрамбовували суху траву чи листя. А далі бралася голка з ниткою і все це зшивалося.
Батько його теж грав, а потім і тренував місцеву футбольну команду “Кішпешт”. І щонайцікавіше, він навіть займався деякий час тренуванням самого Ференца, але не вірив у те, що син колись з може стати професійним футболістом.
У віці 10 років, із підробленими документами на ім’я Міклош Ковач, він пробився до молодіжної команди “Кішпешт”. Річ у тім, що в команду приймали з 12 років. Але навіть поступаючись у віці, він виділявся серед інших хлопців. Ференц робив з м’ячем все, що хотів.
Цікавий факт: коли на тренування виходили дорослі гравці, він разом з ними також виходив на поле. Ставив м’яч на відстані 16 метрів від воріт і намагався ударом влучити у штангу. Спочатку не виходило. Він біг, забирав м’яч і знову бив. Так Пушкаш тренувався. Згодом він 6-7 разів влучав з 10.
“Галопуючий майор” із “Кішпешта” до “Гонведу”
Ференц в 15 років потрапив до дорослої команди “Кішпешт”. А у 16 років він вже грав у основі і забивав багато голів. Ще у юному віці він володів дуже потужним ударом. При цьому був яскраво вираженим футбольним лівшею.
В 1948 році, після того, як владу в Угорщині захопила комуністична партія, клуб Пушкаша “Кішпешт” опинився під контролем Міністерства оборони. Назва клубу було змінено на “Гонвед”, а гравцям команди скоро видали військову офіцерську форму і записали на службу до армії. Там Ференц і дістав своє прізвисько “Галопуючий майор”.
В принципі історія не нова. Адже в Радянському Союзі принцип був майже таким. Футболісти ЦСКА мали військові звання, гравці “Динамо” – міліцейські звання і так далі. Для чого це робилося? Все дуже просто, в Союзі не було (правильніше зазначити “казали, що не було”) професійного спорту. Всі спортсмени були аматорами. Хоч насправді це було не так.
Чиновники, що керували спортом, а особливо ті, що завідували футболом, хотіли створити в Угорщині суперкоманду. І це їм майже вдалося.
Сам Пушкаш продовжував грати за “Гонвед” і, головне, забивати купу голів. В 1948 році він став найкращим бомбардиром Європи, відзначившись у воротах суперників 50 разів. Такий талант переконав комуністичну владу використовувати Ференца як політичне знаряддя. Навіть найбільш жорсткому тоталітарному режиму потрібна була легітимність. Для комуністичної влади Пушкаш був хорошим матеріалом проти західного капіталізму, щоб продемонструвати їм, які круті можливості для розвитку людини, є у цьому режимі.
Круті віражі “могутніх мадяр”
Ференц Пушкаш дебютував за збірну Угорщини у 18 років. У своєму ж першому матчі він забив гол Австрії.
У 1947 році після матчу в Турині, де він забив гол збірній Італії, президент “Ювентуса” запропонував йому контракт, але Ференц відмовився. Це всіх дуже здивувало. Відповідь була дуже простою – він не хотів залишати свою родину.
Річ у тім, що після Другої світової війни багатьох етнічних німців Угорщини оголошували злочинцями і виселяли до Німеччини. Сім’я Ференца якраз знаходилась у такій групі населення. Його батько в 1937 році змінив своє німецьке прізвище Пурцельд на Пушкаш.
З іншого боку, перехід футболіста з країни соціалістичного напрямку до капіталістичного був на той час неможливим.
В 1949 році головним тренером збірної Угорщини став Густав Шебеш, який на базі клубу “Гонвед” вирішив створити збірну “могутніх мадяр”. Через три роки збірна виграла Олімпіаду-1952, яка проходила в Гельсінкі. У фіналі угорці обіграли збірну Югославії з рахунком 2:0. В цьому матчі Пушкаш не забив пенальті, але партнери по команді допомогли виграти збірній. Героєм став Цибор, який відмітився двома голами.
До речі, у фіналі зустрілися дві збірні, які нібито не мали професіоналів, лише одні “любителі”. Насправді, ми ж пам’ятаємо, яке відношення було в країнах соціалістичного напрямку до спортсменів.
Хоча Угорщина і виграла олімпійське золото, британські скептики насміхалися над їхнім успіхом. Пушкаш разом зі своїми партнерами по команді готовий був довести, що вони гідні цих медалей і в 1953 році зіграли зі збірною Англії на “Вемблі”.
У тому поєдинку угорці покарали пихатих британців. Гості продемонстрували неймовірну гру і перемогли Англію з рахунком 6:3. Вже до 27 хвилини рахунок був 4:1. Дубль Пушкаша и Дубль Хідегкуті (в тій грі він зробив хеттрик) зробили гру. Особливо яскраво виглядає другий гол Ференца. Він познущався над капітаном англійців Райтом. Отримавши м’яч біля кута воротарського майданчика, Пушкаш прибрав підошвою під себе (британець поплив у підкаті) і зарядив в ближній кут.
Це була перша поразка Англії на “Вемблі” від не британського суперника. Через півроку британська збірна завітала до Угорщини аби взяти реванш. В результаті – 7:1 на користь угорців.
Від “могутніх мадяр” чекали тільки перемоги, тому партійні керівники, не маючи змоги у повній мірі забезпечити гравців всім необхідним, дозволяли їм займатися контрабандою. Годинники, валізи, чайники та багато чого футболісти перевозили без обмежень із-за кордону.
Наближався ЧС-1954 в Швейцарії. Вся гра Угорщини будувалася на новій тактичній новинці, автором якої був англійський тренер Джимі Гоґан. У ту пору всюди використовувалася тактична система “дубль-ве”. Коли троє форвардів висуваються вперед, а двоє інших (напівсередній) діяли трохи ззаду. Новинка Гоґена полягала в тому, що назад відходив центрфорвард Хідегкуті. Той нібито виманював на себе діючого захисника. А Кочиш з Пушкашем повинні були стрімко вриватись у вільний простір.
Ця тактика майже спрацювала і підопічні Шебеша дійшли до фіналу. Перед цим у групі вони здолали Південну Корею (9:0) та ФРН (8:3). У матчі з німцями Пушкаш отримав важку травму щиколодки і був змушений пропустити чвертьфінал з Бразилією та півфінал з Уругваєм.
В матчі з бразильцями угорці перемогли в основний час 4:2. А в наступному поєдинку знадобився додатковий час. Після 90 хвилин зустрічі рахунок був 2:2. Лише в додатковий час угорці вирвали перемогу (4:2).
У фіналі Пушкаш, накульгуючи на ногу, все ж зіграв. Навіть забив гол. Взагалі матч був досить цікавим. Вже до 18 хвилини рахунок був нічийним – 2:2. Хоча вже на 8 хвилині німці поступалися 0:2. Злим генієм для угорців став Ран. Саме він, на 84 хвилині матчу забив переможний м’яч у ворота. Через дві хвилини Пушкаш зрівняв рахунок. Але цей гол не був зарахований через офсайд.
Ця гра увійшла в історію як “Бернське чудо”. По-перше, збірна ФРН вперше стала чемпіоном світу, а по-друге – збірна Угорщини зазнала першої поразки після 31 зіграної гри.
Від любові до ненависті – одна революція
Футбол в Угорщині, як вже згадувалося раніше, дуже підтримували комуністичні лідери. Але після поразки збірної в фіналі ЧС-54, ця гра перестала їх цікавити.
Зараз це смішно звучить, адже сьогодні за срібло мундіалю в Угорщині були б випиті всі запаси “Палінкі” (угорське бренді), а вечірка б продовжувалася не менше року. Але тоді, в суворих реаліях комуністичного максималізму, друге місце було розцінене як невдача.
Футболісти поверталися додому під посиленою охороною, щоб з ними нічого не трапилося. Ходили чутки, що гравці збірної продалися за 50 “Мерседесів”, чи німецький трактор.
Після матчу тисячі людей вийшли на вулиці Будапешту та інших угорських міст і влаштували демонстрації. Спочатку люди висловили своє невдоволення результатом фіналу в Швейцарії, а потім це все невдоволення переросло у політичну площину. Угорці були незадоволені комуністичною тоталітарною системою держави, яка керувалася з Кремля, тож протестні настрої вилились у революцію 1956 року.
На час революції Пушкаш разом з гравцями “Гонведу” перебував на тренувальній базі поряд з Будапештом. Команда готувалася до матчу європейського кубку проти іспанського “Атлетіка” із Більбао.
1 листопада їм дали автобус і дозволили виїхати. Поки в Угорщині відбувалися революційні події, “Гонвед” встиг зіграти не тільки поєдинок з іспанською командою, а впровести за 6 тижнів 12 матчів. В Іспанії, окрім “Атлетіка”, угорці розгромили мадридський “Реал” (5:0). Саме там відбулося одне із перших знайомств Пушкаша з “вершковими”.
За кілька днів після від’їзду Ференца, СРСР ввели танки до Угорщини і повністю придушили революцію.
Коли “Гонвед” зіграв всі заплановані матчі в Європі, то команда отримала запрошення здійснити футбольне турне по Бразилії. Всі гравці вирішили не вертатися назад, а полетіти до Південної Америки. Коли їхній літак приземлився в аеропорту Ріо-де-Жанейро, біля нього зібрався натовп близько десяти тисяч людей. Майже годину футболісти пробиралися з літака до автобусу.
Перший матч проти “Фламенго” пройшов у Ріо. На стадіоні зібралося 80 тис. людей. Навіть президент Бразилії був. У тій зустрічі Пушкаш забив 2 голи, а за матч команда отримала 10 тисяч доларів. На той час — велика сума грошей. Враховуючи те, що в кращі часи футболісти могли отримати 4 долари на день. А тут така сума за кожний матч!
Оновлене керівництво Угорщини хотіло, щоб команда повернулася додому разом з грошима, але гравці вирішили порівну поділити їх між собою. До того ж, Пушкаш та ще двоє футболістів (Цибор і Кочиш) прийняли рішення залишитися зі своїми сім’ями за кордоном.
Спочатку Пушкаш разом зі сім’єю жив у Відні. Без роботи, без надій. У Ференца не було нагоди знайти собі професійну команду в Австрії та Італії. ФІФА заборонило йому 2 роки грати. При цьому, щоб перейти в професійну команду, він повинен був рік відіграти в аматорському клубі.
В 1958 році Пушкаша оголосили зрадником. На нього завели кримінальну справу під назвою “Мандрівник” та видали ордер на його арешт. Ференца звинувачували у підтримці революціонерів і його лояльного ставлення до них. Пізніше, в кінці 60-х, на початку 70-х справа “Мандрівник” була закрита і відправлена до архіву.
Дев’ятирічні пригоди “Панчо” в стані “вершкових”
1958 рік. Італія. Одного разу задзвонив телефон. Слухавку підняв Пушкаш. Йому зателефонував колишній технічний директор “Гонведу” Еміль Остерехер. Він спитав у Ференца, чи хоче той грати в мадридському “Реалі”? І що його запрошує сам президент клубу Бернабеу. Річ у тім, що саме Еміль вмовив керівника “вершкових” звернути увагу на безробітного Пушкаша.
Футболіст підписав папери, отримав аванс в 5 тис. доларів і через два тижні був в Мадриді. Його зустрів сам президент “Реалу”. Бернабеу не розмовляв угорською, а він не знав іспанської мови. Пушкаш сказав керівнику клубу про те, що у нього зайва вага (в одних джерелах згадується 18 кг, а в інших до 24 кг). На що Бернабеу відповів, що це проблема самого футболіста, а не його.
А тепер, давайте на хвилинку уявимо, що це за клуб в ті часи. Починаючи із середини XX століття мадридський “Реал” створював свою власну епоху. Легендарний клуб взяв підряд 5 Кубків європейських чемпіонів (прототип ЛЧ), рекорд, який так нікому і не повторився досі. Не дивлячись на те, що Пушкаш прийшов після того, як команда завоювала 3 Кубки чемпіонів, саме він доповнив “Реал”, зробивши його непереможною армадою. Без нього не було би такого великого поєдинку проти “Айнтрахта”. Але про це пізніше.
ЗМІ вважали, що “Реал” зробив помилку, підписавши гравця, кар’єра якого майже закінчилася і в якого зайва вага. Іспанці прозвали його “Майор пузо”. Йому був 31 рік і він не грав 2 роки.
Ось тепер зрозумійте усю комічність, або трагічність, чи навпаки незрозумілість дій з боку і команди, і гравця. Ти не граєш два роки, тобі за тридцять, у тебе зайва вага і тебе підписує “Реал”…
Пушкаш почав тренуватися і відправився з командою у турне Південною Америкою. В одному із товариських матчів у дуже простій ситуації, де міг забити і слабкий гравець, угорець віддав пас на Ді Стефано і той зрівняв рахунок. Чому Ференц так вчинив? Тому, що для мадридців, Ді Стефано був легендою. Своїми діями на полі Пушкаш давав зрозуміти гравцю, що він не претендує на його місце. Тому згодом між ними зав’язалася дружба.
“Ми з тобою королі мадридського “Реалу”, – казав Ді Стефано своєму угорському другу.
Пушкаш скинув вагу і повернувся в свою форму. В першому ж матчі він відзначився хеттриком. В цілому у 26 матчах свого першого сезону він забив 24 м’ячі.
Цікава була психологічна підготовка гравців “Реалу” перед початком матчу. Вони приходили до роздягальні і починали грати в карти на гроші. Коли партія закінчувалася, карти відкладалися убік і тоді вже починали обговорювати суперників і зосереджуватися на грі.
Уже згодом в Іспанії Пушкаша стали називати “Панчо”, а ще ласкаво “Канонсіто” – “Гармата”. Адже Ференц міг з відстані 35 метрів пробити влучно й сильно.
Найяскравішим його моментом у “Реалі” став фінальний матч Кубку європейських чемпіонів 1960 року проти франкфуртського “Айнтрахта”. Щоправда, цього матчу могло і не бути акурат через самого Пушкаша. Справа в тому, що після фінального матчу ЧС-1954 року Ференц звинуватив збірну ФРН у вживанні допінгу. Німецька Федерація футболу, замість того, щоб дійсно розібратися у справі, заборонила всім своїм клубам брати участь у матчах проти будь-яких команд, за які буде виступати Пушкаш.
Щоб фінал відбувся, угорцю довелось принести письмові вибачення німецькій Федерації. Ференц переступив через себе, але всі свої емоції він виплеснув на полі. В тому матчі “вершкові” здобули перемогу з рахунком 7:3, а сам Пушкаш зробив покер, а Ді Стефано – хеттрик.
У тому ж році “Реал” здобув Міжконтинентальний кубок, обігравши “Пеньяроль” із загальним рахунком 5:1. Автором двох голів був угорець.
У віці 34 років Ференц Пушкаш отримав іспанське громадянство і тепер він був не Ференцом, а Франсіском. А головне – Пушкаш отримав право грати за “Червону Фурію” на ЧС-1962 в Чилі.
Але там збірна Іспанії виступила досить невдало. У групі іспанці програли майбутнім фіналістам – Бразилії та Чехословаччині.
:max_bytes(150000):strip_icc()/GettyImages-894572631-0f98219fd6b94808be4ef3f6e20f15ec.jpg)
В національному чемпіонаті Пушкаш продовжував виблискувати своєю грою. А ось на євроарені йому з “Реалом” буде ще довго не щастити. В 1961 році вони вилетять від “Барселони”, а в наступному зустрінуться у фіналі з “Бенфікою”. 35-річний Пушкаш зробить черговий хеттрик, але цього не вистачить для перемоги “вершкових”. Португальці заб’ють на два голи більше і виграють матч з рахунком 5:3. До речі, два голи за “Бенфіку” заб’є “чорна пантера” — Еусебіу. У 1964 році в фіналі на них чекатиме поразка міланському “Інтеру” 1:3.
Ще один цікавий факт з його життя, полягав у тому, що іспанську мову він вчив за допомогою дешевих американських романів. А його лайка подобалася людям за чіткість його вимови.
Визнання та повернення додому
Після закінчення професійної кар’єри Пушкаш спробував займатися бізнесом. Але з часом стало зрозуміло, що це не його. Наприклад, він відкрив свій завод по виготовленню ковбас. Але його підприємство працювало недовго (всього 4 роки) і зачинилось. Згодом він відкрив свій ресторан (за 100 метрів від стадіону “Бернабеу”), але й там прогорів.
Залишатися без футболу Пушкаш не хотів. Він тренував іспанські, американські та канадські клуби, але безрезультативно. Єдиною світлою плямою в його тренерській кар’єрі був грецький “Панатінаїкос”. Під його наставництвом команда двічі ставала чемпіоном країни. Але найбільш пам’ятним був день фіналу Кубку європейських чемпіонів на “Вемблі” 1971 року між “Панатінаїкосом” та “Аяксом”. Те протистояння порівнювали як битву між легендами минулого та майбутнього – Пушкашем та Кройфом. Поєдинок завершився з рахунком 2:0 на користь “Аяксу”.
В 1981 році в житті Пушкаша відбулася ще одна важлива річ – його офіційно запросили до Угорщини. Ференц не був там 25 років. З того самого дня, як 1 листопада 1956 року “Гонвед” виїхав на єврокубковий матч. Часи змінилися, легендарному футболісту видали угорський паспорт, а також в його честь провели показовий матч на Національному стадіоні (до речі, через 20 років цей стадіон назвуть в його честь).
В 1993 році Пушкаш деякий час виконував обов’язки головного тренера збірної Угорщини на відбірні матчі фінальної частини ЧС-1994 в США. Цей відбір було провалено, але його вини у цьому не було. Адже він працював лише з блідою тінню тієї великої команди, за яку сам грав.
За рік до цього Ференца було реабілітовано владою і підвищено у званні підполковник.
17 листопада 2006 року Ференц Пушкаш помер від пневмонії, після 6 років боротьби із хворобою Альцгеймера.
Замість поскриптуму
Греки любили Пушкаша за те, що в ньому одному об’єдналися два великих грецьких архетипи – Одіссей та Алексіс Зорбас. Ференц подорожував по світу і після всієї своєї одіссеї повернувся назад до Угорщини. Він, як Алексіс Зорбас, любив життя і насолоджувався ним до останнього подиху.
