Сьогодні відомий голкіпер святкує 51-річчя, але замість звичних привітань “Брутальний Футбол” вирішив розповісти про відомий фейк, покликаний змінити не одну носову хустинку.
З Сантьяґо Каньїсаресом пов’язано безліч історій, проте найбільше виділяються дві. Гадаємо, всі знають про епічне фіаско іспанця напередодні ЧС-2002 — голкіпер травмувався у ванній, ловлячи ногою лосьйон. Здавалося б, що тут такого? Звичайні рефлекси, еге ж? А от і ні — Каньїсарес безглуздо пошкодив сухожилля, у підсумку пропустивши доленосний Мундіаль.
На полях Кореї та Японії “фурія роха” була дискредитована жахливим суддівством, однак персональне горе Сантьяґо полягало в дещо іншому — він змарнував шанс, на який так довго чекав. Уявіть собі — ти представляєш амплуа, де конкуренція надзвичайно складна, роками сидиш за спиною Андоні Субісаррети, невтомно працюєш, виграєш чемпіонство, але ламаєшся і спостерігаєш, як молодий Ікер Касільяс перехоплює ініціативу. Підкреслюємо, НАЗАВЖДИ.
Другий епізод пов’язаний зі сльозами у фіналі Ліги чемпіонів 2000/01, коли “Валенсія” Ектора Купера повторно дісталася до вирішальної битви за трофей, але поступилася мюнхенській “Баварії”. Команди обмінялися пенальті у основний час і все вирішили за допомогою післяматчевої лотереї (5:4). Німці виявилися вправнішими — Олівер Кан взяв два удари (всім відомої паскуди Златко Заховича і Маурісіо Пельєґріно), ще одна спроба була переправлена у поперечину (Амедео Карбоні).
Каньїсарес також не здрейфив — ще в основний час він ногами парирував удар Мехмета Шолля, а вже в післяматчевій серії йому допоміг Пауло Сержіо, поціливши по горобцях, плюс, іспанець вгадав траєкторію м’яча Патріка Андерссона. Втім, вищеописані звитяги Кана стали переломними — “Баварія” підняла над головою четвертий кубок ЛЧ.
Бачачи, як “ротен” святкують жадану перемогу, Сантьяго не стримався — полилися сльози. Що абсолютно нормально і зрозуміло — футболіст двічі зупинився за крок до здійснення мрії, яка спочатку була відібрана мадридським “Реалом” Вісенте Дель Боске і ось тепер не менш поважним Оттмаром Гіцфельдом.
“Валенсія” пройшла карколомний шлях, гідний екранізації будь-якою стрімінговою платформою. Третій кваліфайраунд з “Тіролем”, два групових етапи, в одному з яких трапився “Манчестер Юнайтед”, плейоф проти “Арсеналу” Венґера і бійцівського “Лідсу” Девіда О’Лірі — просто кайф, наостанок приправлений родзинкою у вигляді сліз Каньїсареса. Нетфлікс, годі знімати казочки про тестостеронових відьмаків, краще розкажіть про “кажанів” — до того ж у 2021-му відгримить двадцятиріччя фіналу, організованого на “Сан-Сіро”. Боже, які ми старі.
Сантьяго отримав неочікувану підтримку — весь світ облетіли знамениті кадри, як Олівер Кан втішав колегу по цеху. Надзвичайно зворушливі і насправді несподівані фото — всі ж знають, що німець має залізобетонний характер, міг не просто наволати на партнерів чи суперників, а ще й смачно дати в потилицю. З таким дядечком не хочеться перетнутися десь у підворітні і “стрельнути” цигарку — дожене, лусне раз і ти не помітиш, як замість грудня надворі вже травень.
Тільки от з плином часу красива історія обросла спекуляціями і фейками, як, наприклад, ось цей:
І він, ясна річ, не єдиний — якщо покопатися в Інтернеті, легко знайдеться безліч схожих постів, спрямованих викликати вашу сльозу.
Але найперший — наш фаворит. По-перше, “Баварія” та “Валенсія” зустрілися не 16-го, а 23-го травня. Вочевидь, хтось не знав, як працює ґуґл, і не міг хоча б погортати Вікіпедію. По-друге, Каньїсарес перебував у розпачі не в кінці першого тайму (з якого б дива тоді Кану перетинати все поле?). По-третє, слова Олівера — повна нісенітниця. До речі, що він сказав?
Сантьяґо також розкрив карти — пригадав свої емоції після того, як мадридський “Атлетіко” вдруге упустив “вуханя” у боротьбі “Реалом”. За іронією долі, на “Сан-Сіро” і в серії пенальті — пам’ятаєте бездарність Яна Облака?
Ми спеціально уникали ключової теми — смерті. Не знаємо, хто поширив цю дічь — у 2013-му Каньїсарес не витримав та залишив іронічний допис у Твіттері:
І не припинив тролити невігласів:
Але, як бачите, це не заважає всіляким фрікам систематично сцяти громадськості у вуха — видно, що деякі індивідууми вперто пропускали лекції журналістики, а тепер, не розуміючи глибини сраки, перетворюють й так заплямовану професію на “дурналістику”. Що ж, красно дякуємо.