Пізно вночі 18 серпня виконком Української асоціації Футболу довірив Олександру Петракову національну збірну України. Тренер прийняв головну команду у статусі виконувача обов’язків і тепер спробує подолати кваліфікацію чемпіонату світу в Катарі. Очікується, що згодом його на цій посаді змінить Сергій Ребров.
Матеріал доступний також у відеоформаті на Ютуб-каналі “Брутального”:
Чому Шевченко покинув збірну?
1 серпня 2021 року у Андрія Шевченка завершився контракт, і він подякував усім за 5 років, проведених у збірній. Миколайович не став конкретизувати причини відходу, чим породив низку припущень. Офіційна версія УАФ стверджує, що він прагнув “перейти на клубну роботу”, в кулуарах же говорять про гроші — тренеру не сподобалося зменшення зарплатні більш ніж удвічі (з 75-ти до 30-ти тисяч доларів).
Як би там не було, Шевченко пішов по-англійськи. Розмиті формулювання УАФ нічого не пояснили, але, зважаючи на те, що асоціація довго не могла відреагувати на відставку тренерського штабу і ще довше шукала йому заміну, можемо зробити висновок, що для самої асоціації та її голови Андрія Павелка відхід Шевченка та його команди був неочікуваним.
Які були варіанти?
Сергій Ребров, Мирон Маркевич, тандем Блохін-Михайличенко та, власне кажучи, Олександр Петраков. Ідеальним варіантом вважався Сергій Ребров, але він у червні працевлаштувався в еміратському клубі “Аль-Айн”. За твердженням деяких ЗМІ, близьких до УАФ, у контракті Сергія Реброва нібито є пункт, який дозволяє тренеру залишити клуб у випадку пропозиції очолити збірну України. Та, попри маніпуляції преси, екскерманич “Динамо” та “Ференцвароша” продовжує виконувати чинні контрактні зобов’язання з “Аль-Айном”, хоча українська асоціація до останнього чекала позитивної відповіді від Реброва і не поспішала призначити Петракова головним тренером.
Щодо кандидатури Мирона Маркевича, то, судячи з його коментарів, переговори з ним не проводили. Президент УАФ Андрій Павелко повідомив про пріоритетність у виборі Сергія Реброва, а Маркевич відреагував миттєво, звільнившись за власним бажанням з посади голови комітету збірних України. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти очевидні речі.
Щодо Блохіна-Михайличенка, то їхня поява на чолі збірної розглядалася гіпотетично, у якості тимчасової прокладки, поки не з’явиться гідний кандидат. Враховуючи призначення Олександра Петракова, гіпотеза залишилася гіпотезою.
Чим відомий Олександр Петраков?
Олександру Петракову 64 роки, народився в Києві. Вихованець “Динамо”, проте починав у вінницькому “Локомотиві” (сучасна “Нива”). У цьому немає нічого дивного: кияни частенько відправляли молодь до Вінниці на “обкатку” і навіть деколи повертали назад (наприклад, таким був Валентин Трояновський, чемпіон Радянського Союзу 1961 року, володар першого “золота” в історії “біло-синіх”).
Втім, Олександру Петракову так не пощастило: київський СКА, черкаський “Дніпро”, рівненський “Авангард” та нікопольський “Колос” (попри співпрацю з молодим Євгеном Кучеревським) навряд чи можна назвати межею мрій. Кар’єра футболіста Петракова фактично завершилася в 27 років: під час уколу в організм потрапила інфекція, а запальні процеси спричинили проблеми з ногою. Замість професійного футболу Петраков відбував військову службу і грав за армійську команду в Будапешті.
В дев’яностих Петраков став тренером, працював з представниками нижчих ліг, поки в 2001-му не повернувся в “Динамо” і не продемонстрував хист до роботи з молоддю. Починаючи з 2010 року, він очолював винятково різні вікові категорії юнацьких та молодіжну збірну України. Учасник трьох чемпіонатів Європи та двох чемпіонатів світу.
Мундіалі — окрема історія. В 2015-му, на полях Нової Зеландії Олександр Васильович зупинився на стадії 1/8-ї, поступившись Сенеґалу в серії післяматчевих пенальті. Однак не обійшлося без позитиву: Віктор Коваленко відвантажив 5 м’ячів та став найкращим голеадором турніру — півзахисник вразив дублем ворота М’янми та хеттриком нокаутував Сполучені Штати Америки.
В 2019-му Україна стала свідком міжнародного тріумфу: збірна U-20 виграла чемпіонат світу. Команда впевнено пройшла груповий етап і дісталася до фіналу, залишивши позаду Панаму, Колумбію та Італію. У вирішальному двобої з Південною Кореєю Петракову вдалося перевернути гру завдяки вдалим тактичним крокам і ставці, зробленій на Владислава Супрягу. Як підсумок, форвард віддячив дублем, ще один м’яч провів Ґіо Цитаїшвілі, який у травні 2021-го отримав грузинське громадянство.
Перемога на молодіжному чемпіонаті світу, проведеному в Польщі — головна візитівка Петракова. Завдяки їй він став високо котуватися не лише в Україні, а у світі — прикметно, що спеціаліст увійшов до двадцяти п’яти найкращих тренерів національних збірних за підсумками 2019 року та посів дев’ятнадцяте місце (список сформувала авторитетна організація — Міжнародна федерація футбольної історії і статистики). Попри успіх, жодної серйозної пропозиції Олександру Петракову не надійшло, тож він продовжував до цього часу тренувати юнацькі молодіжні збірні України.
Який Петраков тренер?
Олександра Петракова часто порівнюють з Михайлом Фоменком та сприймають адептом ультразахисного футболу. Тренер вважає за краще зіграти 1:0, ніж зафіксувати розгромні цифри на табло; його цікавить результат, взятий малою кров’ю — навіщо “розпиляти” зусилля, якщо гру зроблено?
“Мені не до душі шоу з великою кількістю голів, ми завжди мало пропускали. Я знайшов свою схему. Збірна стала чемпіоном світу. Що в цьому поганого?”
заявив свого часу Петраков.
А ось що сказав Семен Альтман у 2019-му:
“Безумовно, в його роботі простежувалися елементи здорового прагматизму — те, що спостерігалося не тільки в збірній Олега Блохіна на Чемпіонаті світу 2006-го, але, насамперед, у тих, хто виграв той турнір — італійців. Хоча є й новіші приклади такого успіху. Збірна Франції на останньому Мундіалі, а також “Ліверпуль” — у червневому фіналі Ліги чемпіонів, підтверджують, що елементи прагматизму супроводжують досягнення високих результатів у сучасному футболі.”
Неоднозначна думка, але вона має право на життя і підкріплена реальним досягненням. Статистика демонструє таке: в 73 матчах, проведених на різних рівнях з різними збірними, тільки у 17 випадках команда Петракова оформила більше двох голів. Причому йому комфортніше виступати “другим номером”, відштовхуватися від конкурента, чекати на /свій момент і чіплятися за контратаку — якраз ті критерії, від яких головна команда країни прагнула відмовитися в епоху Шевченка.
З однозначно хорошого — Петраков ідеально знає українську молодь, її можливості, на що вона здатна і куди повинна рухатися. Андрій Лунін, Дмитро Різник, Валерій Бондар, Денис Попов, Віктор Корнієнко, Юхим Конопля, Данило Сікан, Владислав Супряга — продукт, виплеканий Олександром Петраковим.
Наостанок виокремимо навички психолога: Петраков повністю занурений у гру та підганяє команду. Між іншим, це фактор, якого бракувало Шевченку — пригадайте хоча б мертвий матч проти Англії на чемпіонаті Європи. Не факт, що збірна видала б кращий результат, але за нього не було б так соромно.
