“Брутальний Футбол” запевняє: Ракицький у збірній не вартий навіть виїденого яйця.
На початку березня Ярослав Ракицький розірвав контракт з петербурзьким “Зенітом” та виступив із заявою, у якій різко засудив напад Мордору на Україну. Наша аудиторія зустріла такий вчинок з певним скепсисом та подивом, однак добра її частина проявила перші нотки співчуття.
З того часу Ракицький повернувся до українського медіапростору. Причому тісно і вперше не у статусі зрадника, а такої собі “загубленої овечки”, яка зробила помилку. Сам захисник відмовчується, проте наратив, пов’язаний з його персоною, докорінно трансформувався.
Спочатку Євген Селезньов розповів, що Ярослав мав намір вступити до тероборони, потім надійшла новина, що вихованець “Шахтаря” тренується з “Металістом”. І ось тепер вітчизняні футбольні світила всерйоз обговорюють камбек Ракицького до лав збірної України.
Наприклад, В’ячеслав Грозний і Євген Красніков — обидва вкладають у вуха вболівальників грубий меседж. Мовляв, центрбек не завадить, він досвідчений і може принести користь Петракову. І це працює — якщо пробігтися коментарями у соцмережах, то серед фанатського ком’юніті є ті, хто не проти бачити Ракицького під синьо-жовтим стягом.
Це не повинно статися, навіть якщо грубо викинути із голови моральну складову. Можна сказати, що людині, яка співпрацювала з окупантом, не слід представляти збірну на міжнародній арені, проте у нас є показовий приклад Олександра Зінченка. Як би там не було, ставка, зроблена на користь Ярослава, стовідсотково вигорить — у спортивному плані він нічого не може дати національній команді.
Культивується думка, що Ракицький — мегапрофесіонал, чиї скіли досі необхідні та їх слід задіяти. Друзі, ви, вочевидь, не слідкуєте за футболом русні. А ми слідкуємо.
За кілька місяців до війни в російській пресі активно обговорювалося майбутнє Ярослава. Контракт українця спливав і керівництво “Зеніта” вагалося — по-перше, гравець об’єктивно здав, по-друге, у клубі назріла логічна зміна поколінь. Сердар Азмун перебрався до леверкузенського “Баєра”, Артьом Дзюба видав спірний старт сезону, чим створив привід для відповідних розмов, набрало ходу питання щодо Деяна Ловрена та позиції голкіпера (Станіслав Кріцюк не відзначається стабільністю, а Міхаїл Кержаков — занадто древній).
“Зеніт” готувався будувати новий кістяк — насамперед, навколо бразильської діаспори. Взимку були придбані і росіяни — Арсен Адамов, здатний закрити собою обидва фланги оборони та за потреби підстрахувати Ракицького, а також Іван Сєргєєв. Цей кадр хоч і мобільніший, але стилістично нагадує всім відомого рукоблуда.
Тобто Ракицькому тіснішало і в найближчому майбутньому все одно б не вистачило кисню. Він перебував на радарі газпромівських босів, однак головними лобістами виконавця були прості глядачі. Які підтримували і виправдовували — свого часу “Зеніт” відпустив вікового Браніслава Івановича і все ще не знайшов адекватну заміну.
Проблема в тому, що російський період кар’єри Івановича не знав гойдалок, а Ярослав — не Бано. В українця непоганий перший пас — це єдине, чим він наразі може похвалитися. Є величезне питання щодо позиційної гри та своєчасної оцінки епізоду — ці моменти вилізли боком, особливо в єврокубках. Що матч трирічної давнини проти “Вільярреала”, що відносно нещодавній з “Бетісом” — у цих випадках Ракицький розчинився у пресинзі суперника і допустив катастрофічні помилки.
На груповому етапі ЛЧ 2021/22 “Зеніт” ледве врятувався проти “Мальме” (1:1) і Ракицький заспівав сакральне “всє праблєми в мєнталітєтє”. Збірна України потребує людину з такою психологією? Зі застарілим виправданням, якому взагалі не місце у спорті?
“Зеніт” — з відривом найкраща команда росії. У конкурентах — московське “Динамо”, але пітерці володіють значно більшими ресурсами і потенціалом (якщо ВТБ — більше не акціонер “біло-блакитних” через санкції, то “Газпромбанк” тільки нещодавно потрапив у європейську немилість; та і те щілина поки не закрита).
В кабінетах “імперії зла” працюють цілковиті дебіли, проте вони справно виконують завдання свого господаря — Міллер мріє обійти “Спартак” за кількістю чемпіонств; як підсумок, “Зеніт” ніколи не дивиться у бік міжнародних змагань, а концентрує увагу на внутрішній арені. Претензії до Ракицького виникли не на порожньому місці; за іншого сценарію в клубі б не розглядали сценарій з прощанням. Команда, підтримувана держкорпорацією, легко накладає “вето” на перехід своїх гравців — так було з Далєром Кузяєвим, який зібрався підписати контракт з “Локомотивом”; за помахом руки півзахисника швиденько поставили у куток і нагадали, кому він належить.
Що у нас виходить? Прямо кажучи, Ракицький виявився “списаним” навіть у такому “Зеніті” — насправді команді з примітивним стилем. Періодично Ярослав лажав і в тихохідній РПЛ, його ж реальний рівень підтверджений Лігою чемпіонів та Лігою Європи. “Хороший перший пас” — хороший на просторах чемпіонату росії, де мало хто адекватно б’ється проти “Зеніта”, навпаки дає йому простір і час для прийняття рішень. Ще раз — нам треба такий футболіст?
У серпні Ракицькому — 33 роки. Зауважимо, що Петраков не особливо залучає вікових гравців; єдиний виняток — Андрій Ярмоленко, що з’явився у всіх 7 поєдинках. Кривцов, Степаненко, Сидорчук — виступили дещо менше.
Востаннє Ярослав вийшов у складі збірної в 2018-му — у матчі проти Чехії, де поряд у захисті був Микита Бурда, вище — Євген Коноплянка і Марлос.
Сьогодні у збірній нові люди, на тлі яких Ракицький виглядає морально застарілим; до того ж лінія оборони — дуже тонка штука, формування, “шліфовка” якої викликає чималий геморой. Коли одночасно на полі Кривцов/Матвієнко чи Забарний/Миколенко, то у цьому є логіка — люди грали (Миколенко поїхав, але його “динамівське” єство навряд чи вивітрилося) і грають в одному середовищі. А де був Ракицький? Ото ж бо.
Колишній “зенітовець” — неактуальний, “збитий льотчик”, з сумнівною професійною придатністю та послужним списком “виграю все за порєбріком, але обісруся на бодай вищому рівні”. Умовний Ярмоленко робить різницю, забивав “Манчестер Юнайтед”, “Челсі”, “Севільї”, живе європейським менталітетом, може дати щось нове молоді; тут же нам пропонують довіритися грозі “Уралу” та “Уфи” (так, Ракицький створював проблеми “Краснодару”/“Спартаку” /“Динамо”, але камон). Російський клубний футбол прогнив ще до того, як послідував за кораблем у відомому напрямку. Ракицький довго був його частиною і тепер перенесе цю заразу на збірну? Ні, дякуємо.